14 забутих кінотеатрів Львова дорадянського періоду, - ФОТО

Перегляд фільмів - один з найпоширеніших видів дозвілля. Якщо запитати львів’ян, де вони дивляться новинки кіно, неодмінно почуєте “Кінопалац”, “Планета кіно”, “Мультиплекс” або багатостраждальний “Коперник”. Втім мало хто пам’ятає, що колись Львів був багатий не великими мережами, а малими кінозалами, які вражали своєю оригінальністю. Редакція 032.ua пропонує згадати кілька кінотеатрів Львова, які уже стали частиною історії.

Перший кіносеанс  у фотоательє “Рембрандт”

Вважається, що вперше львів’яни змогли побачити кіно у вересні 1896 року. Сеанс відбувся у пасажі Гаусмана (сучасний провулок Крива Липа, 8). Перегляд тривав декілька хвилин і демонструвався щодня з 11:00 до 21:00. Власником фотоательє, де показували кіно, був Мартин Аппель. Вартість квитка становила 50 центів, що було досить дорого на той час. У програмі були короткометражки: “Корабель на морі”, “Шотландський танець”, “Дитячий парк у Парижі”, “Переслідування китайця” та інші. Зразок: 

Кінотеатр “Уранія”

Під такою назвою у Львові в різний час діяло кілька кінотеатрів, але найпершу “Уранію” відкрили 1907 року на базі театру Скарбека. Проіснував він до 1939 року та кілька разів змінював назви. Одна з найпопулярніших - “Атлантік”. Тут глядачам показували фільми на апараті братів Люм’єрів. Сеанси відбувалися щосереди, щосуботи та щонеділі о 16:00 та 20:00. Покази були доволі прибутковими. Серед іншого, у кінотеатрі влаштовували тематичні вечори та лекції, у тому числі для школярів. У 1930 році тут почали демонструвати кіно зі звуком.

Кінотеатр “Санс-Рівал/Коперник”

1912 року у Львові відкрили ще один кінотеатр - “Санс-Рівал”. До кінця того ж року його перейменували на “Коперник”. Таку назву він отримав завдяки своєму розташуванню - по вул. Коперника, 9. Власником був відомий інженер Едвард Бурнатович. Глядацька зала в будівлі вважалася однією з найкращих у Львові. Часто саме у “Копернику” показували прем’єри фільмів. Окрім кінопоказів, львів’яни влаштовували театральні постановки і наукові зібрання у приміщенні кінотеатру. Фільми у цьому залі показували і в часи німецької та радянської окупації. Вже після Другої світової війни, 1946 року його перейменували у “Кінотеатр ім. Коперника”. Заклад проіснував до наших днів, але трагічна доля спіткала його 2018 року. За офіційною версією, приміщення закрили через високу орендну плату. Відтоді “Коперник” працює у обмеженому режимі та проводить лише тематичні події на кшталт Фестивалю авторського кіно.

Кінотеатр “Еліт”

1912 року на вулиці Січових Стрільців, 11 у Львові запрацював кінотеатр “Еліт”. У різні періоди він змінював свої назви. Найдовше протрималась назва “Кінотеатр імені Зої Космодем’янської”. Після Другої світової війни тут показували багато фільмів і мультиків для дітей і молоді. Щодня проводили по 7 сеансів. У період незалежності заклад перейменували на “Левеня”. Він проіснував до 2000 року, аж поки його не ліквідували, а на базі кінотеатру розмістили навчальний корпус Університету банківської справи.

Кінотеатр “Штука”

У приміщенні сучасного Лялькового театру на пл. Данила Галицького, 1 колись діяв кінотеатр “Штука”. Його заснував Марек Парізер 1926 року на базі Ремісничої палати. Заклад функціонував під різними назвами до листопада 1946 року. Тут часто показували американські стрічки.

Кінотеатр “Сфінкс”

У будинку №11 на вулиці Богдана Хмельницького з 1913 року діяв кінотеатр. Перша його назва була “Сфінкс”, нові власники давали йому інші назви. З 1949 до 2007 року проіснував як “Кінотеатр ім. Б. Хмельницького”. У 90-х тут “крутили” переважно індійське кіно. А вже у 2007-му мерія Львова вирішила ліквідувати установу. Зараз на його місці хочуть зробити сучасний кіноцентр “Театр “Музей кіно” за кошти інвестора.

Кінотеатр “Ґражина”

На сучасній вулиці Степана Бандери, 34 у Львові з 1912 року діяв кінотеатр  “Ґражина” (“Grażyna”). Це був перший львівський кінотеатр, для якого спеціально звели будинок. Оскільки заклад був доволі популярним, тут двічі на тиждень змінювали репертуар і показували те саме, що й у Європі та Америці. Демонстрували не лише художні, але й документальні фільми. Згодом при установі запрацювала й кав’ярня. За п’ять років кінотеатр переформатували у “Червоний Хрест”, прибутки якого скеровували на підтримку потерпілих від війни. Ціна на квитки була нижчою, ніж у центрі міста. А у перервах між фільмами для публіки влаштовували вокальні та хореографічні виступи. З 1931 року купол будівлі прикрасила неонова вивіска, а на фасаді розміщували багато реклами. У 1933-му в залі встановили сцену, де щовечора виконували танцювальний і музичний номер. На початку Другої світової війни приміщення розбомбили, а залишки демонтували.

Кінотеатр “Ванда”

У Львові на площі Міцкевича, 10 колись діяв кінотеатр “Ванда”. Відкрили його 1908 року і за 90 років діяльності він змінив кілька назв. У радянський період був відомий як “Кінотеатр ім. І. Франка”. Кінотеатр заснувала львівська філія віденського просвітного товариства "Уранія". 1909 року тут вперше у Львові встановили світлову рекламу. Із 1944 року установу перейменували на честь Івана Франка. Сеанси відбувалися двічі на день, показували фільми для дітей і дорослих. Так він проіснував до часів незалежності. Попри те, що у 1990-х тут було по 10 сеансів, за кілька років кінотеатр занепав. У 1987 році у приміщення сталася пожежа, але впродовж наступних років тут проводили сеанси та фестиваль “Вивих”. Відвідувачі фестивалю якось вирішили розмалювати обгорілі стіни, тому львів’яни стали називати будинок “вивихнутим”. Але колишню популярність йому не вдалося відновити, тож у 1998 році будівлю повністю демонтували.

Кінотеатр імені Лесі Українки

1908 року на сучасній пл. Міцкевича, 6/7 відкрили кінотеатр “Авеню”, який проіснував тривалий час під різними назвами. Одна з тих, що збереглася найдовше - на честь Лесі Українки. Окрім розважальних фільмів, тут часто транслювали ще й документальні. У 1980-х в приміщенні фойє відкрили ігрові автомати. Уже в пострадянський період кінотеатр перейменували на “Кассандру”, але успіху він не здобув. Відтак 2007 року Львівська мерія вирішила ліквідувати заклад. Зараз у будівлі діє клуб Split, магазини, КУ "Інститут стратегії культури" і ГО “Самопоміч”. Будинок є пам’яткою архітектури місцевого значення.

Кінотеатр "Сінефон" 

1900 року у Львові між вулицями Коперника та сучасній Вороного простягався пасаж Міколяша. Торгову галерею спорудила фірма Івана Левинського. У пасажі 1901 року запрацював кінотеатр “Уранія”, який потім перенесли в театр Скарбека. Показували тут документальні та пізнавальні фільми, проводили тематичні лекції. Згодом у приміщення переселили кінотеатр “Сінефон” з вулиці Банківської. Пізніше тут відкрили кінотеатр “Кухар”, названий на честь власника - Людвіка Кухара. 1915 року назву змінили на “Пасаж”, він став відомий тим, що частину прибутків віддавав на військові потреби у період Першої світової війни. Часто тут показували не лише розважальні, але й кримінальні стрічки. Кінотеатр проіснував під різними назвами аж до 1941 року. 22 червня пасаж Міколяша знищила німецька авіабомба.

Кінотеатр “Фаун” і “Емпайр”

1913 року на сучасному проспекті Свободи, 5 відкрили кінотеатр “Фаун”, який існував під різними назвами до 2000 року. Його кілька разів реконструювали, але найбільшої популярності він набув під назвою “Казіно” після реконструкції 1938 року. Заклад працював під час німецької та радянської окупації. І до 2000 року проіснував як “Дніпро”, але до наших днів не зберігся. У тому ж будинку паралельно працював кінотеатр “Емпайр” з 1938 року. З боку сучасної вулиці Банківської він межував із зруйнованою синагогою. Після Другої світової війни його перейменували на “Спартак”. Заклад проіснував до початку 1990-х. Щодня тут показували по три сеанси - американські та європейські фільми. Зараз у будинку діє торговий центр “Плазма”.

Кінотеатр “Київ”

1880 року на сучасному проспекті Шевченка, 8 у Львові збудували кам’яницю. У будинку діяло Наукове товариство ім. Шевченка, а 1912 року в подвір’ї збудували кінотеатр “Штука”. У різний час його називали також “Химерою” і “Києвом”, остання назва збереглася до наших днів. На перших порах у кінотеатрі транслювали записи опер. У часи Першої світової він став власністю “Червоного Хреста” і частина прибутків від квитків була скерована на доброчинність. У 1933 році тут влаштували перегляд авангардного кіно. У період Другої світової війни кінотеатр частково зруйнували, і після реконструкції він запрацював аж 1945 року. Пік популярності закладу припав на радянські часи, коли тут демонстрували новинки кінематографу. Функціональне призначення кінотеатр зберіг до наших днів. У 2010 році тут демонстрували артхаусні фільми та проводили концерти й музичні фестивалі. До 2015 року приміщенням володіло місто, згодом суд зобов’язав продати його приватним підприємцям, дотичним до бізнесмена й депутата Григорія Козловського. За попередньою інформацією, зараз тут мають облаштувати офіси.

Кінотеатр “Корзо”

На початку ХХ століття в будинку на пр. Шевченка, 28 у Львові діяв кінотеатр “Корзо”. Відкрили його 1912 року і проіснував він до 2012 року. Упродовж ста років кінотеатр змінював кількох власників та назви: “Варшава”, “Пан”, “Ріальто” й інші. Майже увесь час приміщення зберігало своє функціональне призначення. До 1990-х кінотеатр називали на честь Щорса. Уже в 2009-му його викупило товариство “Просвіта”, а за три роки його продали приватним підприємцям. З 2012 року у приміщенні колишнього кінотеатру облаштували ресторан "Грушевський Cinema Jazz".

Кінотеатр “Олімпія”

Ще один кінотеатр на базі театру Скарбека відкрили 1911 року. Діяв він на колишньому складі куліс, вхід до якого був зі сторони площі Осмомисла. Це був один із перших кінотеатрів, де глядачам пропонували підвищений комфорт (вентиляцію та розміщення). Проіснував він недовго, до 1918 року і за цей час змінив кілька назв і власників. Був відомий під назвами “Олімпія”, “Кіно Людове” та Сирена”. Приміщенням свого часу володіла Спілка купців, а потім приватні власники (Volks Kino GmbH in Lemberg і Мельхіор Майблюм).

За матеріалами lvivcenter.org

Ретро-фото: lvivcenter.org, сучасні фото: 032.ua

Читайте також: Вгадай, кому належать ці рядки про Львів, - ТЕСТ