“Не уявляю життя без велосипеда”: Роман Слободяник - про марафон на 400 км та велоподорож Європою, - ФОТО

Цього року 21-річний велосипедист Роман Слободяник, родом з Нового Роздолу, що на Львівщині, взяв участь у масштабному марафоні від “Львівського клубу велосипедистів”. Захід надихнув його на більші мандрівки, тож хлопець вирішив самотужки відправитись у велоподорож містами Європи.

Кореспондент сайту 032.ua поспілкувався із фанатом велосипедів, дізнався про особливості його подорожі, різноманітні курйози, які можуть трапитись в дорозі, та на що все-таки варто подивитись, якщо ви виїхали за межі Львова.

Роман Слободяник, фото надане автором

Роман Слободяник на велосипеді катається ще з дитинства, наразі має їх два. Перший солідний велосипед купив 2016 року, за кошти, зібрані з власної стипендії у коледжі. Саме на цьому “залізному коні” вперше проїхав 100 км за раз: це була поїздка з Нового Роздолу в “Кінг Крос” і назад.

“Емоції тоді мене переповнювали”, - згадує хлопець і додає, що після цього активно почав їздити по області велосипедом, зокрема, з Нового Роздолу до Львова, а також в Івано-Франківськ і Карпати.

“Я зрозумів, що мені подобається далеко їздити і відкривати для себе нові горизонти. Тож цього року в березні я придбав вже серйозний туристичний велосипед Trek 920, і якось непомітно “намотав” більше 7000 км на ньому. На цьому велосипеді я теж їздив по Львівській області”, - додає Роман Слободяник.

До нового велосипеда хлопець придбав намет, надувний матрац, газовий пальник, аптечку та велоаптечку, з якими став частіше виїжджати за межі Львівщини - у Тернопіль, Івано-Франківськ, Хмельницький, Кам'янець-Подільський, Карпати. Із собою в мандрівки зазвичай бере також два комплекти одягу, дощовик і вітрівку, засоби особистої гігієни та сумки типу байкпакінг (bikepacking).

Роман Слободяник на марафоні, фото надане героєм

Уже наприкінці червня цього року Lviv Bicycle Club влаштував черговий марафон “Світанок на перевалі”, у рамках якого учасникам пропонується подолати 400 кілометрів гірських поверхонь Івано-Франківщини та Закарпаття і повернутись до Львова. Такий захід потребує серйозної фізичної підготовки, тож фінішують у зазначений час далеко не всі. У цьому марафоні вперше спробував свої сили і Роман Слободяник, який подолав цілих 500 км, з добиранням до місця старту з Нового Роздолу та зі Львова додому.

“Ніколи цього не забуду - море емоцій, красиві краєвиди… Спочатку така приємна втома, а ближче до фінішу вона була вже зовсім неприємною. Останні 100 км давались дуже важко, але до фінішу я все-таки добрався”, - згадує велосипедист.

Найскладнішою перепоною виявилось добратися до Нового Роздолу зі Львова після завершення марафону. Трохи перепочивши, Роман сів на велосипед і поїхав, при тому, що це була 34-та година в сідлі.

“Я засинав прямо на велосипеді, прокидався тільки коли з’їжджав з дороги на узбіччя і починало трясти по гравію або коли виїжджав на середину дороги і машини сигналили, а коли зупинявся, то я просто падав. Прокинутись мені допоміг молодий хлопець, в якого сталась неприємна ситуація. Уже починало світати, він їхав своїм бусом на роботу, йому подзвонили і сказали, що його дівчина прийшла з клубу і намагалась вчинити суїцид. Він зупинився біля мене і попросив, щоб я побув з ним. Йому було дуже погано, він місця собі не знаходив, тож я намагався його заспокоїти, як міг, і десь через пів години ми роз'їхалися. На щастя, з його дівчиною все було добре, їй надали медичну допомогу. А ця ситуація допомогла мені прокинутись і зовсім скоро я вже був удома”, - розповідає Роман Слободяник.

Польща, фото надане героєм

Відтак, для велосипедиста з Нового Роздолу перший у житті веломарафон виявився справжнім тестом на фізичну та психологічну витривалість, адже до фінішу добрались лише найсильніші. Через деякий час після марафону, натхненний українськими веломандрівниками, Роман вирішив виїхати на велосипеді за межі України. Маючи закордонний паспорт, хлопець вперше побував за межами держави: поїхав на вихідних у Перемишль.

“Після роботи я зібрався і вирушив в дорогу. Надвечір добрався до Городка і там за містом переночував, зранку перетнув кордон і до вечора наступного дня об’їхав усю центральну частину Перемишля, навіть трохи за містом. Мені там дуже сподобалось, бо місто хоч і не дуже велике, але красиве: Набережна, замок, площа Ринок…”, - ділиться враженнями мешканець Львівщини.

Європа, фото надане героєм

Однієї невеликої мандрівки Романові виявилось замало, тож через тиждень він взяв собі відпустку та вирішив поїхати в серйозну велоподорож Європою. Перед цим хлопець ретельно підготувався і самостійно склав маршрут руху, який пролягав через Словаччину (Кошице, Списький град) і Польщу (озеро Морське Око). Згодом до списку додався Відень, Будапешт та угорське озеро Балатон по дорозі додому, на якому Роман уже давно мріяв побувати.

Найпершою точкою веломаршруту стало місто Ужгород, до якого велосипедист добрався електричкою. Каже, що проблем із залізницею не було: в електрички з велосипедом пускають. Уже з Ужгорода Роман доїхав до кордону зі Словаччиною, який успішно перетнув та велосипедом доїхав до міста Кошице, котре вразило його своєю красою.

Європа, фото надане героєм

“Покатавшись по центральній частині міста, я побачив їхній державний театр, вежу Урбана, собор та ще багато цікавого. Але від міст я швидко втомлююсь, більше люблю природу, ліси, гори. Тому довго там не затримувався і вирушив в Списький град - це величезний замок, розташований високо на горі. Цікаве місце, там є на що подивитися: чого вартий тільки вид з вежі на старе місто Спиське Подградє. Цей замок був найкращим подарунком на мій День народження”, - підкреслює велосипедист.

Наступним пунктом у списку стало озеро Морське око в Польщі. По дорозі до нього, Роман заїхав у ліс, неподалік від дороги, де переночував та провів цілий наступний день.

Морське око, фото надане героєм

“Це просто неймовірне місце, нічого красивішого я не бачив навіть в наступних країнах. Бірюзова вода, високі гори, водоспади - це треба побачити, тут не опишеш”, - згадує Роман.

Після цього хлопець відвідав “старий добрий Краків”, але дуже довго по ньому не їздив, оскільки почався дощ. Прихисток велосипедист знайшов на вокзалі, а коли погода покращилась, виїхав за місто, де й вирішив заночувати неподалік від аеропорту.

Європа, фото надане героєм

“Не виспався через шум літаків і зранку вирушив до Катовіце. Там теж відвідав тільки стару частину міста, новобудови мені нецікаві. А наступного дня непомітно перетнув кордон з Чехією і був вже в Остраві. Це місто мені здалось якимось похмурим, тож і тут я надовго не затримувався, та вирушив до Оломоуца та Брно. В Оломоуці мені найбільше запам’яталась місцева ратуша і пам'ятник святій Трійці, також храм Святого Моріса. В Брно цікавими були замок Шпільберк, Моравський музей і парк Лужанки”, - розповідає мешканець Львівщини.

Наступного дня велосипедист доїхав до Австрії, де упродовж двох ночей спав у полях. Хлопець каже, що не забуде їх ніколи, бо тоді з полів щойно позбирали зерно і там було безліч мишей.

“Я їх не боюсь, але все ж вони неприємні. Вночі відчував, як вони повзали прямо піді мною, було навіть чути, як вони бігають по своїх норах в землі”, - зазначає Роман.

Європа, фото надане героєм

Після “польових” пригод був Відень - місто з надзвичайною архітектурою, як його охарактеризував Роман Слободяник. Хлопець каже, що навіть місяця не вистачить, щоби побачити усі місцеві музеї, історичні пам’ятки, парки та, звісно ж, річку Дунай. Але столиця Австрії зустріла мешканця Львівщини дощем, тож побачити вдалось не дуже багато.

Погодні умови спонукали до сну, тож велосипедист виїхав за місто, поставив намет і заснув. Зранку взяв курс на Угорщину, який був досить легким, бо вітер дув у спину: хлопець за день подолав 180 кілометрів і дістався до озера Балатон.

Європа, фото надане героєм

“По дорозі до Балатона я заїхав в невелике, але миле угорське містечко Шопрон. Тут старі красиві будинки, здається, тосканського стилю і дуже красива ратуша, напевно, найкрасивіша з усіх, які я бачив”, - наголошує Роман.

А ось ранок на Балатоні виявився дуже холодним і вітряним. Трохи втомлений з дороги, львівський мандрівник вирушив по узбережжю до міста Шіофок, куди добрався аж під вечір. Саме озеро вражало своїми розмірами, недарма його називають “угорським морем”, а Шіофок - місцевим Маямі, з безліччю пляжів, клубів та ресторанів.

Європа, фото надане героєм

“Мені хотілося там залишитись на декілька днів, покупатись, позагоряти на пляжі, але прокинувшись зранку, я побачив, що погода знову вітряна і хвилі досить великі, тож я трохи поплавав і вирушив до Будапешта. У столиці Угорщини я не зміг проїхати повз будинок парламенту. Він, мабуть, найкрасивіший і найпопулярніший у всьому світі. Думаю, в кожного мандрівника знайдеться фото біля цього витвору архітектурного мистецтва”, - пояснює мандрівник та рекомендує відвідати в Будапешті також Центральну синагогу, музей “Дім терору” та Державну оперу, побувати на обох берегах Дунаю.

Після ночівлі у місцевому парку, Роман вирішив трохи покататися по шумних вулицях Будапешта і згодом поїхав до Ужгорода.

“Будапешт був останнім великим містом, далі - спокійні маленькі містечка і поля. Так я ще за 2 дні опинився в Ужгороді, провів ніч на вокзалі і зранку електричкою відправився до рідного Нового Роздолу, за яким дуже скучив за час подорожі”, - акцентує увагу Роман.

Мандрівник додає, що під час подорожі, по дорозі можна знайти багато цікавих місць, але все-таки рекомендує шукати їх до поїздки, щоб прорахувати маршрут і різноманітні нюанси.

Будапешт, фото надане героєм

Наприклад, їжу Роман брав із собою в дорогу: напівготові сніданки й вечері придбав ще в Україні на 1000 гривень. Тож із харчуванням упродовж всіх 16 днів подорожі проблем не було. На обід купував у місцевих магазинах смаколики, фрукти та солодощі, відвідував заклади швидкого харчування - на всі обіди витратив близько 150 євро (приблизно 4 тис. грн). Невелику суму велосипедист виділив на сувеніри та вхідний квиток у Списький град.

Хлопець зауважує, що велоінфраструктура у містах Європи - на дуже високому рівні, порівняно з більшістю міст України. Велодоріжки є навіть у маленьких містечках за межами великих агломерацій. Найкомфортніше Романові було кататись у Відні та Будапешті, де багато велодоріжок, світлофори для велосипедистів, широкий асортимент тематичних магазинів і пунктів з інструментами

Порівняно з Європою, у Львові велодоріжок користувачам двоколісного транспорту бракує. Відмічає Роман Слободяник і те, що часто вони “з’являються нізвідки й так само закінчуються”, тож було б добре з’єднати їх в одну продуману мережу, яка би простягалася до важливих та цікавих місць Львова.

“Але мене радує, що у Львові до цього прагнуть. У Новому Роздолі велодоріжок, на жаль, взагалі немає і тут дуже мало велосипедистів”, - зауважує хлопець.

Роман Слободяник мріє поїхати в Альпи, Румунію, Болгарію та Іспанію, був би не проти відвідати Ісландію та скандинавські країни, але наразі, каже, не готовий зустрітися з суворими кліматичними умовами.

Нагадаємо, раніше сайт 032.ua розповідав про львів'янина, який подолав 2300 кілометрів та "дорогу пілігрима". Наш кореспондент також поспілкувався із керівним партнером компанії CIG Володимиром Кривком та дізнався про те, як бізнес підтримує інноваційні стартапи студентів, які професії в тренді та як розвивається сфера ІТ.

Оцініть також фоторепортаж із нового коворкінгу на FuturaHUB у Львові та дізнайтеся, який би з вас вийшов вчитель.

Повне або часткове копіювання матеріалу без письмової згоди редакції забороняється та вважається порушенням авторських прав