Документалки - “новий чорний”: чому варто подивитися “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго”

17 жовтня в український прокат вийшла музична документальна трагікомедія від режисерки Надії Парфан, присвячена комунальникам, називається фільм “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго”.

Кореспондент сайту 032.ua побував на прем’єрі кіно у Львові та розповідає про враження, і чому документальні фільми - це “новий чорний”.

Сюжет документального фільму “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго” (Співає ІФТКЕ) розповідає реальні історії життя комунальників з Івано-Франківська, які упродовж багатьох років, окрім роботи на підприємстві, співають у хорі, організованому профспілкою. Раз на тиждень або на два, хто коли має час, ремонтники, диспетчери, слюсарі та бухгалтери збираються у актовому залі, щоби вивчити нову пісню, яку згодом продемонструють на одному зі свят.

Головна роль у фільмі відведена харизматичному голові профспілки - Івану Васильовичу, який турбується не лише про надбавку до зарплат працівникам, але й про творчість для душі. У фільмі його герой проходить невелику трансформацію від ідеаліста, який “бореться з вітряками”, до реаліста, який зберігає свою віру, але більш іронічно починає ставитись до всього довкола.

Хоча головними героями у фільмі можна назвати усіх комунальників, які є реальними людьми, виконують свою роботу на місцевому “Теплокомуненерго” і при цьому стараються займатись музикою. Втім, Іван Васильович акцентує: спершу - людям тепло, а тоді вже хор.

На увагу заслуговує також сюжетна лінія з працівниками диспетчерської, котрі щодня приймають сотні дзвінків від обурених містян (часто - з відбірною лайкою), у яких не працюють батареї чи прорвало в домі трубу. Внутрішню сторону “хрущовок” українські глядачі також можуть побачити на виїздах разом з комунальниками.

Перші кадри фільму показують глядачам життя, як воно є: типове районне свято, яких десятками щороку проводять у всіх областях; запрошені народні колективи; пафос ведучих та нудні виступи чиновників, які спонсорують захід. Білі сорочки, неграмотно сформульовані фрази та кітч - те, що викликає сміх зі сторони, але трагічність ситуації полягає у тому, що це кадри із реального життя.

Взагалі, упродовж всього фільму прослідковується “класова нерівність” між простими робітниками та високопосадовцями. На щастя, останніх показують набагато менше, але найбільше помітна їхня байдужість до відкритості, щирості та старань простого люду.

Важливо, що тут глядач не зустріне “шароварщину”, як це часто трапляється там, де поєднуються народні строї та пісні. Навпаки, комунальники виконують композиції від щирого серця, пісня йде від народу й до народу.

Режисерка Надія Парфан створювала фільм упродовж 3 років. За цей час вона встигла полюбити українські народні пісні, адже зрозуміла, що такий, на перший погляд, радянський конструкт, є важливою частиною життя наших батьків та дідусів з бабусями. Це те, чим жили наші попередники, тож це потрібно прийняти й зрозуміти.

Окрім правдивості картини, слід відзначити і гарну операторську роботу, з акцентом не лише на загальні плани, але й на деталі, які заворожують... Помітна обробка зображення: пастельні тони дозволяють зануритись у “лампову” атмосферу простого робітничого життя  та “космічні” етюди. Останні - це дуже цікаві акценти на окремих елементах у робочому цеху, на павутинку в мокрому підвалі чи на пар від розкупореної комунальниками труби. У звуковому супроводі, над яким добре попрацювали автори фільму, моментами створюється враження “польоту на іншу планету”.

Неймовірну “музику” в цьому документальному кіно створюють фонові звуки. Найкращий, майже математичний, “біт” зібрали для трейлера фільму: тут і “барабанний” дріб по трубах, і гучні “органні” баси, і дзвін металу, який обробляють… Цей “трек” хочеться переслухати знову і знову.

Документальний фільм “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго” - один з небагатьох у своєму жанрі, який показали на великому екрані. Чудова режисерська, операторська робота та старання усієї знімальної групи принесли “смачні” плоди світового рівня. На українських комунальників уже подивилися відвідувачі фестивалю Visions du Réel у швейцарському місті Ньйон, на Одеському міжнародному кінофестивалі та кількох інших в Україні й за кордоном.

Важливо, що у такій гарній обробці на реальне життя простих робітників нашої країни подивиться весь світ, а найголовніше - самі українці. Хтось упізнає в них своїх родичів, які працюють чи працювали на державу більше заради ідеї, ніж заради грошей, хтось - талановитий народ, який продовжує традиції української пісні та дарує гарний настрій слухачам; хтось - звичайну людську щирість, яка проявляється у найменших дрібницях нашого побуту… Такі фільми змушують порефлексувати, позбутися якихось стереотипів, переосмислити власне життя, тож потрібно, аби документалок саме такого формату було більше у нашому інформаційному просторі.

Зазначимо, що фільм “Співає Івано-Франківськтеплокомуненерго” йтиме у Львові в “Кінопалаці” до 23 жовтня.

Нагадаємо, раніше сайт 032.ua розповідав про враження від фільмів “Захар Беркут” та “Заборонений”, які показали у Львові цієї осені.

Повне або часткове копіювання матеріалу без письмової згоди редакції забороняється та вважається порушенням авторських прав