Іван Федорович: маловідомі факти й реконструкції з життя книгодрукаря у Львові, - ВІДЕО

У рамках лекторію “Гордість міста 4.0” від ГО “КонтрФорс”, кандидат історичних наук, завідувачка відділу “Музей книги” Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького Віра Фрис розповіла відвідувачам Першої львівської медіатеки про здогадки та міфи, які існують навколо відомої всім постаті книгодрукаря Івана Федоровича (Федорова), а також як дослідники намагаються реконструювати факти з його життя.

Кореспондент сайту 032.ua побував на лекції та занотував найцікавіше про друкаря, який жив і працював у Львові й видав 1574 року книгу “Діяння і послання апостольські” й Буквар, чим започаткував безперервне книгодрукування в Україні.

***

Дослідниця Віра Фрис зазначає,  що історію неможливо відтворити чи реконструювати повністю до найдрібніших деталей, особливо, коли йдеться про давніші часи. Коли мова йде про біографії видатних постатей, як Іван Федорович, то усі факти беруть з різноманітних документів, що збереглися з тих часів і по маленьких пазликах складають в одне ціле. Дуже багато в інтерпретації документа відіграє сама людина, яка над ним працює (створює чи аналізує), бо кожен світогляд та епоха розставляє свої акценти.

Реконструкцію біографії Івана Федоровича укладали спочатку представники імперської (російської) історичної науки, потім - постімперської, а далі - радянської. Прискіпливі дослідники сьогодення досі намагаються знайти відповіді на безліч питань щодо неточностей і невідповідностей у офіційній біографії книгодрукаря. 

Зокрема, у лютому - березні 2019 року у Львівському музеї Пінзеля відбулась експозиція першої друкованої книги на теренах України - “Апостола, або Діянь та послань апостольських”, що побачила світ 1574 року завдяки Іванові Федоровичу. У рамках відзначення 445-річчя виходу львівського стародруку влаштували тематичні лекції на тему Федоровича та книгодрукування. На заході виступали знані українські дослідники цієї теми, як-то: завідувачка відділу стародруків і рідкісних видань Національної бібліотеки України ім. Верднадського Наталя Бондар, яка намагалася змотивувати львів’ян дізнатися більше щодо життя Івана Федоровича.

Віра Фрис зазначає, що подібні питання виникали ще давніше, у товаристві, яке пов’язане з Музеєм імені Івана Федоровича, який є відділом Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького. Його створили восени 1976 року у приміщеннях церкви Святого Онуфрія у Львові, де за твердженнями істориків поховано самого книгодрукаря. 1990 року музей переселили у приміщення біля Палацу Потоцьких, яке звели з дешевих матеріалів початково для робітників, які мали в цьому місці прокладати підземний трамвай. Уже в наш час Музей переформатували та об’єднали в один відділ три музеї - власне Музей давньої української книги, музей “Русалка Дністрова” та музей Маркіяна Шашкевича у с. Підлисся.

У приміщенні музею у пострадянський час полюбляли збиратися історики та інтеліґенція і у неформальній обстановці обговорювати робочі питання. Такі дослідники як Ярослав Ісаєвич, Орест Мацюк, Віра Свєнціцька, Яким Запаско, Ігор Мицько та інші спілкувались на тему Івана Федоровича, книгодрукарства та книговидавництва в Україні. Щороку там також влаштовували “Федорівські семінари”, на які запрошували істориків з Литви, Польщі, Чехії та спільними зусиллями намагалися віднайти нові факти щодо життя друкаря.

Донині один із найголовніших питань щодо Івана Федоровича є те, чи можливі ще знахідки важливих документів, які б по-новому відкрили книгодрукаря. У Львові навряд чи знайдеться така інформація, у радянський час активно шукали і тут, і в Москві знакових документів, але нічого такого, що б уже не було досліджено - не знайшли.

У часи Австро-Угорської імперії у Львові намагалися влаштувати знакову подію до 300-річчя з дня смерті Федоровича, тобто у 1883 році. Це було досить ризиковано, враховуючи політичне загострення з Російською імперією (а Федорович походив з Москви), втім українцям дозволили провести пошуки надгробної плити з могили книгодрукаря. Перед цим російський граф Уваров приїжджав до Львова та зробив гіпсовий зліпок з плити, який помістив потім на торцеву стіну книжкової шафи в Московській бібліотеці синодальної друкарні. Втім, коли плиту намагалися знайти пізніше, монахи Онуфріївського монастиря заявили, що вона зникла.

У радянський час українські дослідники вважали, що монахи мали ту плиту і знали точне місце поховання Федоровича, але через політичні обставини (1914 року російській війська увійшли до Львова, а згодом російські вчені намагалися вивезти поховання і плиту в Москву) не видали їх та придумали легенду про те, що плита розбилася. 

Таку думку підтверджують і більш сучасні події: коли вже створювали Музей імені Івана Федоровича у Львові, на території Онуфріївської церкви робили ремонт і знайшли дивну кладку в стіні. Коли її розібрали, виявилось, що всередині був простір та заховані рештки людей - дорослих та дитини. Вважається, що серед них є і останки книгодрукаря, які монахи сховали від російської окупаційної влади. Раніше в стіні були двері в захристя, і саме замість них зробили сховок у стіні. Зараз ці рештки офіційно перезахоронені в тій же ніші, але з інформаційною таблицею.

Документів з 16 століття до наших днів збереглося теж не так багато. Зокрема, історик Євген Немировський знайшов згадки про навчання у Кракові якогось Івана, Федора сина з Руси, але немає точного підтвердження, що мова йде саме про книгодрукаря. Також треба розуміти, що для поляків Русь - це була територія Галичини, а Росія називалась Московією. Якщо ж покладатись на ті згадки, то виходить, що Федорович дуже рано поїхав вчитись та дожив до солідного віку. Попри це, знайдені у Львові людські останки вказують на те, що книгодрукар був не таким старим.

Ще одне питання, яке цікавить багатьох дослідників - чому Федорович покинув Москву, де у нього була підтримка царя Івана Грозного. Історики припускають, що книгодрукар посварився зі своїм меценатом, який спершу підтримував випуск церковних книг з огляду на приєднання до імперії Казані та масової християнізації місцевого населення, але згодом очільник Росії почав війну зі всіма незгодними, а Федорович цього підтримувати не хотів і подався в Європу. Через деякий час, вже у Львові він видав “Апостола” з тиражем більше 1000 примірників. Неабиякий успіх, по суті, нового способу поширення інформації можна пояснити тим, що львів’яни вже були знайомі з книгодруком, а самі книги Івана Федоровича були передруком написаних вручну творів. Новинкою був і “Буквар”, який друкар видав у тому ж таки 1574 році і який користувався популярністю. Дослідники впевнені в тому, що успіх книги можна пояснити тим, що на території Львова, зокрема, у братських школах, була традиція використання рукописного “Букваря”, який Федорович перевидав.

Історичні дані підтверджують також той факт, що до переїзду до Львова Іван Федорович тривалий час працював у маєтку литовського магната Григорія Хоткевича в Заблудові, де видав друком Євангеліє та Псалтир. Без підтримки Хоткевича реалізувати задумане книгодрукареві не вдалось би. Втім, співпраця тривала недовго, магнат тяжко захворів, і після завершення домовленостей Федорович перебрався до Львова, де започаткував безперервне книгодрукування в Україні. Такий “бізнес” був дороговартісним і друкар позичав багато грошей на реалізацію книг, про що свідчать збережені розписки, за якими вже після смерті Федоровича розраховувалось Успенське православне братство.

Багатьох цікавить питання, як все ж таки правильно казати на книгодрукаря - Іван Федоров чи Іван Федорович. Сенс у тому, що під час роботи в Москві він сам називав себе Федоров, а коли перебрався на Галичину почав величатися Федоровичем, щоб відповідати середовищу, в якому проживав. Такі невеликі зміни проявляються і в творах, які він друкував. Хоч “Апостол” московський та львівський зроблені за одним зразком, у львівському бачимо оформлення у європейських зразках та незначні зміни у словах, щоб вони більше відповідали українській вимові того часу.

У підсумку можемо сказати, що постать Івана Федоровича, який жив орієнтовно у 1510 - 1583 роках досі вкрита завісою таємниць. Нові покоління дослідників знаходять нові факти та цікаві свідчення життя й діяльності книгодрукаря, який започаткував безперервне видавництво друкованих книг на теренах сучасної України та зробив величезний вклад у розвиток нашої культури.

Відеозапис (пряму трансляцію) з лекції про Івана Федоровича у Львові можете переглянути нижче:

Більше інформації з лекторію “Гордість міста” читайте ТУТ. Перевірте свої знання легенд Львова у розважальному тесті від 032.ua за посиланням.