Котильонова забава: як колись розважались львів’яни, - ФОТО, ВІДЕО

У рамках четвертого Лекторію “Гордість міста” у Львові відбулась інтерактивна лекція, де презентували давню галицьку розвагу початку ХХ століття - котильоно՛ву забаву. Спершу така родинна традиція була популярною в українських селах, а потім - і в польських.

Кореспондент сайту 032.ua побував на забаві, яку проводили у музеї “Літературний Львів” (сектор відділу історії міста Львівського історичного музею), що на вулиці Героїв Майдану, 18 та дізнався від працівниць музею Ірини Федорової, Ольги Журавльової та вчительки львівської школи №50 Ольги Железник, як колись розважались на Галичині.

***

Як розповіла старша наукова співробітниця музею Ольга Журавльова, слово “котильон” походить з французької мови cotillion та означає танець, на який колись дівчата мали право запрошувати хлопців. Коли дівчина запрошувала хлопця до танцю, вона чіпляла йому на груди виготовлену з бісеру прикрасу, і партнер мав з нею протанцювати, а потім пригостити смаколиками - ліґумінами. Часом на балах траплялися курйози, коли один хлопець міг сподобатися кільком дівчатам, і тоді він мусив протанцювати з ними усіма й пригостити кожну з них солодощами.

Окрім цього, прикраси-котильони мали статус оберега: коли хлопець ішов до війська, дівчина йому дарувала такий виріб з бісеру, і таким чином бажала пережити війну й здоровим повернутися додому. 

Котильонова забава

Зараз із використанням котильонів у Львові розробили настільну гру. Створювали її спільними зусиллями вчительки музичного мистецтва Львівської середньої школи №50 імені А. Макаренка - Ольги Железник та працівниць музею “Літературний Львів” - Ірини Федорової та Ольги Журавльової. Дослідниці уже кілька років співпрацюють та збираються в “родинній атмосфері” музею. Як з’ясувалося, родичі Ірини Федорової якраз і брали участь у котильонових забавах.

Усе почалося з родинної фотографії, де усі були досить дивно вдягнені: жінки - у чоловічі головні убори, а чоловіки - в чепці зі зав’язочками. Родичі пані Ірини розповіли, що так вони брали участь у котильоновій забаві. З того часу й зародилася ідея розповісти сучасним дітям у цікавому форматі про звичаї нашого народу. Оскільки у Львові останнім часом є мода на настільні ігри, вирішили зробити саме такий формат.

Для гри львів’янки самотужки виготовили котильони з бісеру, частково використали матеріали музею, зокрема, ксерокопії статей з дитячого журналу “Дзвіночок”, який виходив у Львові до 1939 року, а також - правила галицького етикету, трохи призабуті в сучасному суспільстві, ідею шарад і створили питання на знання львівської ґвари (говірки, яка поєднала в собі слова з мов народів, які населяють Львів здавна). 

Мішечок для котильонів

У грі замість фішок використовують котильони - кожен із яких індивідуальний. Гравці кидають кубики та “ходять” по клітинках на полі. Кожна клітинка має якесь завдання - музичне, з декламування, виготовлення об’єкта з паперу, розповісти правило етикету тощо. На зворотному боці ігрового поля є детальне пояснення, як грати в “котильонову забаву”.

Ольга Железник переконує, що гра буде цікавою для людей будь-якого віку, з 7 років, адже завдання цікаві і їх можна ускладнювати для старшої аудиторії. Настільну гру мають намір видати разом із Навчально-методичним центром освіти міста Львова: процес триває 2 роки, але гра наразі перебуває у друці.

Окрім цього, на базі школи №50 влаштовують Майстерню святого Миколая для наймолодших учнів та ділову гру Перевтілення Лиса Микити, де дітей вчать розуміти мистецтво, творчість Івана Франка та світ довкола. Створили її на основі п’єси Іларіона Чампана (дядька Ірини Федорової), яку Йосип Гірняк та Олімпія Добровольська мали намір поставити в Америці. Спершу ілюстрації до казки, а потім і костюми для вистави розробляв відомий художник Едвард Козак.

Школярі також є учасниками шкільного Мобільного театру пісні “Левеня”. Вони відвідали інтерактивну лекцію, і не лише показали, як зіграти у котильонову забаву, але й заспівали пісню-візитівку нашого міста “Тільку ві Львові”. Обрали її тому, що після виходу в світ старого польського фільму “Волоцюги” (1939), пісня дуже полюбилася львів’янам. З цією піснею діти влаштовують благодійні виступи у Львові, а на виручені кошти купують солодкі подарунки, які потім передають нашим захисникам у Львівський шпиталь. У репертуарі “Левеняти” є і українські народні пісні, твори львівських композиторів-класиків та сучасників, переспіви відомих пісень “Океану Ельзи”, “О.Torvald” та інших.

На завершення заходу, усіх присутніх почастували самостійно приготовленими ліґумінами - традиційним галицьким смаколиком за рецептом дружини Івана Франка - Ольги Хоружинської.

За словами завідуючої Музею Ірини Федорової, “Літературний Львів першої половини ХХ століття” утворили 1992 року як відділ Львівського історичного музею. Розташований він у будинку 1930-х років, а експозиція відтворює життя мистецького прошарку Львова того періоду та присвячена репресованим письменникам і митцям Галичини. Зокрема, Святославу Гординському, Богдану-Ігору Антоничу, Михайлові Рудницькому та іншим. У музеї можна побачити, яким був Львів на початку минулого століття, як розважались та чим “жили” тогочасні мешканці міста. Часто тут влаштовують культурні заходи на кшталт “котильонової забави”, а також події для інклюзивних класів. Відвати заклад можна щодня, крім середи з 10:00 до 17:00. Вартість квитків: загальний - 40 грн, дитячий - 20 грн, екскурсії по 100 грн. Контактний телефон: (032) 238-62-07.

Більше записів лекцій у рамках проекту “Гордість міста” читайте ТУТ. Раніше сайт 032.ua створював розважальний тест для читачів про містичні легенди Львова.