Танець «святого» Віткоффа, або Чому Україні треба звикати жити без підтримки США

На минулому тижні вже черговою неприємною сенсацією для українців стали скандальні вислови спецпредставника президента США на перемовинах з росієї Стіва Віткоффа, які він зробив в інтерв'ю Такеру Карлсону.

Їх тональність дуже нагадували тост Іосіфа Сталіна після заключення ганебно відомого пакту Молотова — Ріббентропа. У серпні 1939 радянський диктатор хотів дуже сподобатись німецькому фюреру.

«Я знаю, як сильно німецька нація любить свого вождя, тому мені хочеться випити за здоров'я Адольфа Гітлера», - заявив після перемовин Сталін.

Посланець Трампа з дивовижною легкістю перейшов всі «червоні лінії» американської дипломатії. І говорив абсолютно російськими тезами.

Віткофф вірить у російські псевдореферендуми

Віткофф назвав Крим та 4 регіони (Донецька, Луганська, Херсонська, Запорізька області) «російськомовними» та заявив, що там «були референдуми, де переважна більшість людей показали, що вони хочуть бути під владою рф»

«По-перше, я думаю, що найбільша проблема у цьому конфлікті — це так звані чотири регіони: Донбас, Крим, Луганськ та ще два. Вони російськомовні. Були референдуми, на яких переважна більшість людей вказала, що вони хочуть перебувати під владою Росії. Я думаю, це ключове питання у конфлікті...

Це слон у кімнаті. Слон у кімнаті – це конституційні питання всередині України щодо того, на що вони можуть поступитися, коли йдеться про відмову від територій. Росіяни де-факто контролюють ці території. Питання в тому, чи визнає світ, що це російські території? Чи зможе Зеленський вижити політично, якщо визнає це? Це і є центральним питанням конфлікту».

путін молиться за Трампа, як за «друга»

Також Віткофф зазначив, що його другий візит до рф «набув особистого характеру», адже під час нього путін вручив спецпредставнику США портрет Трампа від провідного російського художника та попросив передати його президенту Штатів. Крім цього, путін розповів, що молився за Трампа, коли в нього стріляли.

«Молився не тому, що він був президентом Штатів чи міг ним стати, а тому, що він був його другом і молився за друга. Можете уявити, що сидите і слухаєте такі розмови? Я повернувся додому, передав це послання нашому президентові і вручив картину. І було очевидно, що це його зворушило».

путін дуже розумний, бо він з КДБ

Також спецпосланець Трампа вважає, що чекістське минуле російського диктатора вдало підкреслює неабиякі розумові здібності путіна. Бо ж у КДБ дурних не брали.

«Путін дуже розумний хлопець. Знаєш, хтось в адміністрації сказав мені: ну, ти маєш дивитися, бо він колишній співробітник КДБ. Тож я сказав: гаразд, який висновок? Ну, він колишній хлопець КДБ, можливо, він буде маніпулювати вами».

І я сказав, дивіться, ось як я це бачу. У старі часи в КДБ йшли лише найрозумніші люди в країні. Ось хто йшов у КДБ. Він супер розумний хлопець, гаразд? Ви не хочете віддавати йому заслуги в цьому, це нормально. Але я віддаю йому за це належне. Він дуже обізнаний. То чи варто ігнорувати це?»

І щоб не було сумнівів, що Віткофф десь заговорився та самостійно перейшов червону межу, спецпредставника Трампа після скандального ефекту від заяви підтримав віцепрезидент Венс.

«Стів Віткофф — чудовий хлопець, який робить неймовірну роботу. Люди, які його критикують, зляться, що він досягає успіху там, де вони зазнавали невдачі 40 років», — написав Венс.

Картковий будинок Трампа

Після цих заяв у деяких аналітиків зʼявилася думка про наївність позиції адміністрації Трампа у перемовинах з росією. І те, що досвідчений полковник КДБ путін, як сліпих котят «розводить» довірливий Вашингтон.

Але ви почитайте біографію Стіва Віткоффа — це проженний ділок, який точно не страждає від надлишку сентиментальності. Так сьогодні Трамп і путін виливають один на одного тонни надмірних лестощів, але це тільки гетеросексуальне кохання вже досвідченого диктатора та його «молодого» 78-річного учня, який тільки робить перші кроки по авторитарних сходинках до абсолютної влади. Суть політики Трампа і новий імперський «реалізм» досить влучно передав французький сенатор Клод Малюре.

«Сьогодні Америка голосує за агресора і проти жертви, тому що "трампізм" збігається зі світоглядом Путіна. Повернення до сфер впливу, де великі держави вирішують долю малих держав. "Мені – Гренландія, Панама та Канада, тобі – Україна, Балтика та Східна Європа, йому – Тайвань та Південно-Китайське море". У колах олігархів Мар-а-Лаго це називається "дипломатичний реалізм". А насправді це означає одне: ми залишилися одні», - заявив Малюре.

А ще Трамп, здається, повірив, що зможе відірвати росію від альянсу з Китаєм. Тому ради великої стратегії можна пожертвувати інтересами України. І путі ніби обіцяє своєму американському «другу» і розрив з Китаєм, і можливість впливати на Іран, і навіть спільний видобуток нафти та газу в арктичних широтах. Більшість цих обіцянок суцільний блеф та брехня, але в Білому домі це зрозуміють вже потім, коли важливі поступки у перемовинах що до майбутньому миру в Україні вже можуть бути зроблені.

Чому Трамп загорівся ідеєю АЕС

До славнозвісної угоди щодо рідкісноземельних металів несподівано може додатись ще одна. Трампа поклав око ще на українські АЕС. До речі, можливо, за цими новими забаганками також стирчать вуха Москви. Таку думку у своїй колонці для NV висловив політолог Дмитро Тузов.

«Бажання Трампа взяти під свій контроль українські АЕС, як не дивно, могло виникнути після спілкування з Путіним. Річ у тім, що позбавлення атомних технологій і процесів — це політика ядерних країн щодо решти держав планети», — зазначив Тузов.

Мета Москви і Вашингтону - виключити навіть теоретичну можливість, що Україна може стати ядерною державою. Бо це буде перещкоджати примусувати Києв до нових поступок.

«Тобто, стовідсоткових цілей росіяни не досягли. Але в концепції ядерних держав, цілком імовірно, Україна має бути позбавлена атомних технологій. Тому не виключено, що Трамп грає з Путіним в одну гру. І на порядку денному повна денуклеаризація України. Це може бути важливо ще й тому, що в Москві побоюються, що в разі просування російських військ углиб території України, українці можуть підірвати діючі АЕС», — зазначив Тузов.

Трампізм це надовго: чому нам треба забувати про допомогу від США

Після остаточного розуміння можливості створення нового стратегічного альянсу між США та путінською росією і його жахливих наслідків для всього цивілізованого світу у багатьох українських та європейських політиків ще жевріє наївна ілюзія. Що треба трішки почекати — може, - тільки два роки до нових виборів у конгрес, а може, - чотири до чергових президентських. Але ж перемога трампізму у політичному житті США саме зараз абсолютно невипадкова. І навіть, коли Трамп покине політичну арену — вистачить політиків, які понесуть прапор трампізму у майбутньому.

Колишній міністр закордонних справ Дмитро Кулеба вважає, що трампізм — як політична лінія — це всерйоз та надовго. І Україні та нашим союзникам потрібно вибудовувати стратегію з розумінням нових реалій.

«Не треба створювати ілюзій, що Америка гарна, а Трамп поганий. Це — нова Америка. Вона така сама, якої вона всі ці роки, але яку ми не бачили. Тому ще ми бачили одну Америку, а насправді була і інша. І ця половина країни привела до влади свого президента. Це не історична випадковість і не історична помилка. Бо коли вдруге таке відбувається за десять років то час замислитись. І якщо в Америці не відбудеться якогось внутрішнього глобального протистояння — то ця команда знайде нового кандидата. Вони вже знайшли — фактично у консервативних медіа вже йде розкрутка Джей Ді Венса як наступного президента. Тобто — це надовго», - підкреслив Кулеба.

Московські танці «святого» Віткоффа - це не епізод. Це тільки початок нової ери політики без оглядки на усталені принципи міжнародного права. Можливо, ми колись і дочекаємось американського президента, який згадає що велич американської нації будувалась на двох світових війнах — де США завжди займали правильну сторону барикад. Але, це буде ще дуже не скоро.

І тому стратегічне розуміння сучасної української політики повинно виходити з дуже простої парадигми. Якщо від США ще щось надходить чи колись надійде — це буде приємний бонус, не більше. Але вже сьогодні військову і політичну стратегію нашої держави треба будувати так, начебто американської допомоги вже немає.