Як молоді львівські митці зберігають і продовжують традиції офорта. Інтерв’ю з Анною Войтюк

Львів історично був одним з культурних осередків Європи. Тут жили й творили відомі художники та письменники, композитори та архітектори. Зі Львовом пов’язана творчість таких видатних діячів графічного мистецтва як Антон Лянґе, літографії якого увійшли до альбому "Збірка найгарніших і найцікавіших околиць у Галичині", автор мініатюрних офортів Каєтан Вінцент Кєлісінський, Станіслав Осостович, Леопольд Левицький та інші.

Й понині майбутні митці вивчають техніку офорта у львівському Інституті поліграфії та медійних технологій (колишня Українська академія друкарства) на кафедрі книжкової та станкової графіки. 

Саме про офорти ми поговорили з молодою львівською художницею Анною Войтюк, чиї роботи брали участь у численних міжнародних експозиціях. У Львові цього року у неї пройшла перша персональна виставка у Домі Франка під назвою “Коли ще звірі говорили”.

– Анно, чому у своїй творчості ви зупинили свій вибір саме на офорті?

– Офорт мене привабив тим, що з ним можна досягнути глибокої деталізації, а окрім цього, це тиражна техніка. Тобто зображення з мідної або латунної пластини в офортному станку може друкуватися від 10 і аж до сотень відбитків.

Насправді тиражність для мене дуже важлива, адже мені завжди було важко розставатися зі своїми роботами, які виконані в одному екземплярі.

Кожен відбиток офорта відбивається вручну, і є самостійним твором мистецтва, який проходить через багато етапів виконання.

– Коли у вас прокинувся талант художника? Коли зрозуміли, що хочете творити?

– Я завжди малювала, скільки себе пам'ятаю. Моїй сім'ї це дуже подобалося, хоча я не можу сказати, що в дитинстві в мене був ''талант''. Я малювала посередньо, але дуже багато, і мені це подобалося. Батьки, бабусі та дідусь завжди захоплювалися кожним моїм малюнком, тим самим подарували мені впевненість в собі, і бажання розвиватися далі. В мене ніколи не виникало питань, чим займатися по життю, малювання було і є зі мною завжди. Я навчалася в художній школі імені О.Новаківського, потім закінчила художнє училище ЛВПХУ (нині Львівський професійний коледж прикладного мистецтва та дизайну), а потім бакалаврат УАД (нині Інститут поліграфії та медійних технологій).

– Офорт – це, можна сказати, ексклюзив для поціновувачів. Наскільки популярна техніка загалом у світі, як багато митців з нею працюють?

– Офорт – це дійсно нішева техніка, і, я б сказала, вона популярна в обмежених колах художників та колекціонерів. Причиною є те, що створення офорту – дуже тривалий та трудомісткий процес, який потребує спеціального досить дорогого обладнання та матеріалів, наприклад: офортного станка, мідних та латунних пластин, спеціальної офортної фарби, лаку, валиків тощо.Також, окрім обмеженого кола художників, є ще обмежене коло колекціонерів екслібрисів та прихильників офорту. Це, наприклад, товариство DEG в Німеччині, в яке входять колекціонери та художники екслібрисів. Наш з'їзд відбувається щороку в різних містах Німеччини. 

Зрідка до мене приходили люди, котрі не знаються на офорті, проте їм сподобалася ''картинка'' і вони із задоволенням дізнаються, що це таке і як це створюється. І мені дуже приємно, що офорт таким чином виходить за це обмежене коло поціновувачів.

– Розкажіть трохи про виставки, в яких брали участь.

– Я займаюся офортом з 2018 року, і з цього часу беру участь у міжнародних виставках і конкурсах у різних країнах – в Україні, Італії, Іспанії, Польщі, Фінляндії, Литві, Болгарії, Німеччині тощо. Моя перша перемога була в литовському конкурсі в місті Скаудвіле, де потрібно було створити роботу на честь пам'ятки архітектури містечка, і я обрала будівлю пошти (прим. я додам скан цієї роботи). А перемога, якою я найбільше пишаюся, була в Барселоні, на конкурсі на честь письменників, де я обрала собі Жана де Лафонтена і його байку ''Заєць та Черепаха'' (теж додам скан)

– На своїх офортах ви найчастіше зображуєте звірів – чому саме такий вибір тематики?

– Я обожнюю тварин ще з самого дитинства. Мені дуже подобаються їхні образи та зовнішні риси – хутро, очі, форма мордочок. Я наділяю тварин людськими якостями, і це схоже на візуальну байку. Вони можуть бути одягненими, а можуть і ні, вони перевтілюються як актори театру, і всі живуть в одному всесвіті та взаємодіють між собою, навіть якщо це прямо не показано в роботах.

– Цього року у вас відбулася виставка у Домі Франка, також ви створили екслібрис для музею. Розкажіть про свої враження.

– Моя перша персональна виставка була в Домі Франка – це було здійснення мрії! Мені було дуже приємно, що багато людей відвідували виставку, цікавилися сенсом і технікою робіт. 

Я створила для Дому Франка екслібрис, на якому зображений Фарбований Лис. Це, мабуть, найпопулярніший образ в казках Івана Франка.

– Над чим зараз працюєте? В яких проєктах хотілось би взяти участь?

– Нещодавно я виконала велике замовлення – офорт на 350 відбитків, які будуть вшиватися в нідерландський журнал про екслібриси та графіку. Хотілося б і надалі брати участь в українських та закордонних виставках та розвивати своє мистецтво.

Дякуємо Анні за цікаве інтерв’ю та бажаємо натхнення й творчих успіхів.

Довідка.Офорт (у перекладі з фр. "міцна вода") - це різновид друкованої графіки. Техніка передбачає створення малюнка на металевій поверхні шляхом протруювання азотистою кислотою ліній та інших елементів зображення, після чого на друкарську форму наноситься фарба та накладається спеціальний папір. Довговічність металу дає можливість повторювати процес друку нескінченну кількість разів. 

Світлини з особистого архіву Анни Войтюк