Погуляти на Погулянці: що є і що варто зробити у мальовничому лісопарку, - ФОТО, ВІДЕО

Останнім часом у Львові багато говорять про потребу адаптації міста до кліматичних змін. Це й не дивно, адже нові будинки зводять, а громадських просторів та парків - катма. Хоча потенційно у Львові є безліч місць, які можна трохи розчистити й перетворити на цікаві місця для відпочинку. Одним із таких є місцевість Погулянка. Журналістка 032.ua побувала у лісопарку та перевірила, який вигляд він має сьогодні.

Що таке Погулянка?

Місцевість Погулянка розташована між Личаківським некрополем, вулицею Студентською та Зеленою. Складається із однойменної вулиці та лісопарку. Історія Погулянки бере свій початок від 17 століття, коли тут розташувалася Аттельмаєрівська Пасіка. Із плином часу місцину облюбували для проживання: родина Деймів, адвокат Францішек Венґлінський, Йоган Дістль, які розбудовували мікрорайон. 

Саме ресторатор Дістль заклав у 1821 році парк у цьому місці, з рестораном та ставком, де можна було покататися на човні. Через кілька десятків років землі викупив Ян Кляйн, який збудував тут броварню, яка разом із рестораном користувалася неабиякою популярністю. 1853 року поруч також відкрили цукерню Майсона, де продавали морозиво, а потім діяла фабрика штучного льоду. У ті часи місцевість називали “Львівською Швейцарією”.

Літографія К.Ауера із зображення пивного саду на Погулянці, 1840, фото з сайту photo-lviv.in.ua

Початок 20 століття перетворив Погулянку на більш промислову зону із великою кількістю новобудов. Але в радянський час тут вирішили облаштувати міський парк культури й відпочинку “Погулянка”. Роботи із впорядкування території розпочали, але не завершили, у зв’язку з початком Другої світової війни.

У 1962 році ідею з відпочинковою зоною воскресили, але втілювали дуже повільно. Лише 1989 року крізь хащі проклали асфальтовану доріжку і облагородили територію ставочків, які наповнює потік Пасіка.

Колишній костел бенедиктинок на Погулянці, фото 2016 року, з сайту photo-lviv.in.ua

Дослідники відзначають, що станом на нині, у лісопарку залишилися два “хутори” - зі сторони вул. Пасічної, 86а та з вул. Вахнянина, 39, неподалік колишнього костелу бенедиктинок. Храм спорудили в глибині лісу ще 1897 року, а нині він належить до парафії Матері Божої Неустанної Помочі УГКЦ.

Який вигляд місцевість має зараз?

Із 1988 року до Погулянки курсує трамвай №7. Зупиняється він якраз обабіч Личаківського цвинтаря і неподалік Центру творчості дітей та юнацтва Галичини - однієї з найвідоміших споруд мікрорайону. Установа діє з 1939 року і донині вважається одним із найбільших центрів творчості дітей на заході України.

Попри те, що будівля радянська, вона має чудовий і багато в чому сучасний вигляд. Перед Центром є дитячий майданчик та старий фонтан, який у наш час не діє. Можна побачити також велику зелену площу з лавками та цікавими скульптурами.

Позаду будівлі облаштували ставок, який систематично чистять і використовують для занять спортом. Взимку тут влаштовують купання в ополонці на Водохреща.

Обабіч водойми є два джерела, з яких львів’яни постійно набирають питну воду. Місцина настільки популярна, що до одного з джерел проклали мощення, а до другого облаштували сходи. 

Звідси в глиб лісопарку веде ґрунтова дорога попри потічок. І саме звідси територія все більше подібна на лісові хащі, а не на парк - жодних лавок, вказівників чи світильників. Доволі моторошне місце, яке втім має непоганий туристичний потенціал.

Від фасаду Центру творчості вглиб “Погулянки” веде асфальтована дорога. Нею люблять користуватися діти на велосипедах, роликах та самокатах. Після 5 хвилин пішої прогулянки доріжка виводить до центральної паркової алеї. Тут є лавки, кілька клумб і головна принада - три каскадні ставочки, навколо яких завжди гуляє багато дітей з батьками.

На цьому “культурна” частина лісопарку закінчується і починається нескінченна “асфальтована змія”, яка зиг-загами тягнеться вглиб парку. Упродовж 15 чи навіть 20 хвилин мандрівки прямо ви не зустрінете жодної лавки чи вказівника, хоча може пощастити на кілька смітників та ліхтарів.

Про історію цієї місцевості нагадують і руїни винзаводу, які можна побачити зі сторони вул. Вахнянина. Вони сховані за бетонним муром, щедро розписаним графіті. Але навіть у майже повністю зруйнованому вигляді, архітектура вражає. Саме тут діяв ресторан і броварня Яна Кляйна, і саме на їхньому місці 1948 року збудували виноробний завод “Укрвино”. Промисловий об’єкт був доволі успішним та пропонував широкий спектр продукції. Особливу славу у 1990-х мав місцевий вермут “Квіти Погулянки”.

У наш час від промислових об’єктів лишилося лише кілька стін, дві колони та мозаїка, яку місцева влада обіцяє зберегти. 2019 року майно закинутого винзаводу на Погулянці продали “з молотка” за майже 6 мільйонів гривень. За попередньою інформацією, нерухомість викупили бізнесмени з Дніпра, а зараз керівником компанії призначили львівського підприємця і керівника благодійного фонду.

Серед втрачених цікавинок Погулянки - трамплін, який діяв у 70-х роках минулого століття. Якщо вірити архівним джерелам, це був перший в Україні трамплін зі штучним покриттям. Дехто з дослідників припускає, що він міг діяти біля хутору, де тривалий час стояла висока металева вежа. У радянський період на Погулянці також діяв зоопарк з екзотичними тваринами. Архівні відео, наприклад, зберегли пам’ять про зебру в цьому парку.

Загалом лісопарк має понад 100 гектарів площі, і як можна побачити, більша частина земель перетворилася на хащі, але ніяк не на прогулянкову зону, як того прагнув Франциск Венґлінський. Потенційно, при продуманому проєктові та бажанні місцевої влади, львів’яни можуть отримати чудове місце для відпочинку у лоні природи.

Читайте також: Хто такі Григорій та Григір Тютюнники і які таємниці приховує будівля ліцею №28, - ФОТО, ВІДЕО