Як реінтегрувати Донбас і "зшити" Україну, - ІНТЕРВʼЮ, ВІДЕО

Із лютого 2018 року в Україні існує дискусійний майданчик - Національна платформа “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію”, створена для обговорення питань врегулювання конфлікту і безпечної реінтеграції Донецької і Луганської областей. Ініціативу реалізують за фінансової підтримки Європейського союзу. Вона передбачає вирішення і попередження конфліктів через спілкування громадськості та влади, напрацювання пропозицій щодо подальших дій, обмін думками.

20 лютого у Львові відбувся один із заходів Національної платформи, де представники громадськості, а також Львівської обласної ради, міської ради Львова і Львівської облдержадміністрації обговорили, що пропонує у контексті реінтеграції і соціальної згуртованості суспільства наша область. Кореспондентці 032.ua вдалося взяти ексклюзивне інтерв’ю у спізасновників дискусійного майданчика, політологів Олега Саакяна і Володимира Лупація. Пропонуємо дізнатися ключові тези з розмови.

Про Національну платформу

Олег Саакян: “Національна платформа “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію”  зародилася з ініціативи низки українських експертів як пошук національної відповіді на питання російсько-української війни. Нас дуже часто намагаються штовхнути в два полярних дискурси - з одного боку у дискурс дезінтеграції (віжмежуймося, станемо сильними і колись повернемось до питання), який не відповідає дійсності, бо не від України залежить, буде наступати Росія чи ні. Це апелює до лінійної війни, а зараз війна йде у світоглядному просторі, інформаційному, економічному та інших. Щороку окупація територій створює підвалини, які ми потім будемо вирішувати роками. Такий сценарій не дає відповідей на сьогоднішні виклики, а заганяє нас в одну крайність. 

На противагу дискурсу дезінтеграції - інший, деструктивний сценарій - це мир за будь-яку ціну, де усе зводиться до того, щоб прийняти мир на російських умовах. Ми знаємо, які політичні сили та постаті цей дискурс просувають. І виникло питання - а де ж українська власна відповідь, реальна, без рожевих окулярів, яким чином можна зробити реінтеграцію, тут і зараз, але безпечно, яка не створює внутрішніх розколів і ризиків до розколу. Себто як, борючись за мале, не втратити велике. Тоді зрозуміло, що вона має складатися з трьох компонентів, як мінімум - деокупація, реінтеграція та інтеграція”.

Щодо ситуації з розведенням військ

За словами Олега Саакяна, якщо зараз деокупація частково заблокована, то можна застосувати політику реінтеграції на уже звільнених територіях. Йдеться насамперед про забезпечення елементарних інфраструктурних питань - транспортне сполучення, теле-, радіо- і мобільний зв’язок із Україною, відновлення промисловості у “депресивних” містечках, торгівлі тощо. У свою чергу інтеграція - це забезпечення доцентрових сил в країні, “зшивання” держави у режимі онлайн, якісне протистояння будь-яким викликам. Про те, як варто це робити, а чого слід уникати розповідають на панельних дискусіях Національної платформи.

Політолог також зауважив, що на Донбасі немає серйозних мілітарних зрушень, хоча є низка провокацій, які не змінюють усе докорінно. Насамперед, слід розуміти, що відведення військ у окремих точках пов’язане із гуманітарними цілями, щоби мінімізувати ризики серед цивільних осіб біля контрольних пунктів в’їзду та виїзду (КПВВ). Попри це, ситуація залишається незмінною уже доволі тривалий час, а Росія тим часом робить низку кроків по дезінтеграції України - фінансовій, адміністративній та інших.

Володимир Лупацій додав, що загострення у місцях розведення військ пов’язане з традиційною тактикою російської сторони - вчинення тиску напередодні серйозних перемовин. Разом із тим, після виборів в Україні, РФ стало складніше вести пропагандистську кампанію, оскільки Володимир Зеленський - російськомовний і не є етнічним українцем, а його нова команда змінила тактику: Україна за мир, але на за будь-яку ціну. Через це Путін змушений був повернутися до нормандського формату, і через це Росії не вдалося на перемовинах у Парижі нав’язати свою модель тотального розведення військ по всій лінії фронту.

“Якщо говорити, навіщо нам Донбас, то по-перше, Донбас - це Україна, а по-друге, незалежно від глобальних кліматичних змін, ця територія буде придатною для життя, навіть без промислової інфраструктури. У будь-якому випадку, це наша територія і ми не можемо відмовлятися від політичного завдання про реінтеграцію окупованих територій, тимчасово непідконтрольних (Україні - ред.), тому що це наша безпека. Якщо ми не будемо боротися за ці території, це буде означати, що вони будуть  перетворюватись у джерело небезпеки”, - підкреслив Володимир Лупацій.

Експерти переконані: у виборчий період дуже важливо було перехопити ініціативу в цьому питанні, в умовах поляризації суспільства показати на міжнародній арені - Україна залишається конструктивною у питанні війни, але не готова йти на поступки, які можуть загрожувати суверенітетові. Для цього влада пішла на певним чином символічний крок, показавши, що ми готові залишатися у мирному форматі. Але російсько-українська війна - це також постійний міжнародний докір низці країн, зокрема західним, у тому що колективна система безпеки і світоустрій, який утворився після Другої світової війни, виявився неспроможним убезпечити від повторення окупації на території Європи. Адже ні адекватно відреагувати, ні притягнути до відповідальності порушника, у якого є ядерна зброя, вони не змогли. 

Саме тому для багатьох “українське питання” є небажаним і його намагаються витіснити з порядку денного. Україні ж потрібно зберігати постійну увагу до питання російсько-української війни, підтримку інших країн та "тримати" міжнародні майданчики. Політологи заспокоюють, що у дипломатичній сфері, станом на нині, Україна контролює більшу частину цих “стратегічних висот”.

Попри це, влада не може постійно спиратися на електоральні рейтинги виборців, а мусить застосовувати тактичні кроки, налагоджувати комунікацію з суспільством, презентувати візії та стратегії, сформувати дієву систему, інакше непояснені владою кроки можуть нести в собі загрози бути неправильно сприйнятими суспільством та бути використаними політичними опонентами.

Щодо домовленостей з Росією

Володимир Лупацій зазначив, що Росія веде таку собі гру в шахи та намагається по-різному дискредитувати Україну: на Мюнхенській конференції, шляхом організації Ялтинської конференції, щодо розгляду питання конфлікту на сході держави між Україною і Росією на майданчику РНБО тощо. Втім політолог переконує: такі дії дають зворотній ефект і міжнародні партнери України фіксують порушення домовленостей саме зі сторони Росії.

Високопосадовці, президент і відповідальні особи час від часу навідуються у зону ООС, проводять публічні зустрічі, зокрема і з ініціативи Національної платформи. Олег Саакян додав, що нещодавно відбулася така публічна дискусія за участі журналістів і експертів та представників ЗСУ і РНБО, де фахово і гостро говорили на теми безпеки, з розумінням до деталей вулиць та окремих будинків на тимчасово окупованих територіях.

Щодо ставлення українців до ситуації з розведенням військ

20 лютого у Києві презентували Індекс SCORE (соціальної згуртованості), яку проводить спільно представництво ООН в Україні та USAID. Аналітичний інструмент дає змогу побачити, як у різних областях виглядає рівень згуртованості по вертикалі (між суспільством і владою) та горизонталі (між громадянами та різними групами людей). Цей інструмент може допомогти владі при прийнятті політичних рішень.

Разом із тим, Володимир Лупацій наголошує - головні страхи українців пов’язані з перспективами реінтеграції непідконтрольних територій і тим, що люди не мають достатньо інформації або не відчувають наскільки ефективно реінтегрують ті території, які постраждали від конфлікту та зараз підконтрольні Україні (частини Донецької і Луганської областей). Відтак, держава має показати успішні приклади реінтеграції на економічному рівні чи на рівні міжлюдських стосунків.

У рамках “Платформи” спеціалісти провели дослідження і спробували визначити ключові ризики, пов’язані з реінтеграцією. Насамперед, проблема - як забезпечити відсутність поширення хаосу та неправового порядку на цих територіях, і як забезпечити міжлюдські стосунки й безпеку на цих територіях, щоб не стати об’єктом інформаційної війни. Слід також розуміти, що повернення Донбасу до ситуації, яка була в 2014 році зараз неможливе, тому що умови зараз абсолютно інші, а Українська держава багато в чому залишилась на попередньому рівні й не може впоратися в повному обсязі з викликами. Саме тому попри акцент на тому, що РФ порушила домовленості, окупувала наші території; потрібно дивитися і за тим, що нам змінити всередині країни, як покращити державний апарат та інституції, щоб захистити своє існування та бути спроможними відреагувати на будь-які виклики.

“Ще одна актуальна тема - ініціатива створення знову Міністерства реінтеграції або Міністерства тимчасово окупованих територій. Для більшості експертів було очевидним, що цей крок свого часу був не зовсім виправданим, коли ліквідували Міністерство тимчасово окупованих територій в умовах війни. Зараз ми зробили спеціальний аналіз щодо того, якою могла би бути його інституційна архітектура. Ми просуваємо ідею, що це повинна бути позиція віце-прем’єра, який суміщатиме і позицію міністра. Це ідеальний варіант, коли особа зможе координувати різні відомства, які мають стосунок до політики реінтеграції, з іншого боку - у нього будуть інструменти через міністерство здійснювати конкретні кроки взаємодії з підконтрольними територіями”, - пояснив Володимир Лупацій.

Фахівці пропонують створити також цілу вертикаль реінтеграції - ввести у кожному міністерстві аналогічні посади заступників міністрів, які би опікувались цими питаннями, і ввести аналогічні посади на рівні обласних державних адміністрацій.

“Ключове питання - або ми інтегруємо окремі райони Донецької і Луганської області за певних умов до складу України, або підконтрольні території потраплять під вплив оцих окремих районів Донецької і Луганської областей. Це означає, що нам терміново потрібно оновити плани по реінтеграції підконтрольних територій, переглянути ті програми, які були прийняті, державну програму економічного відновлення та розбудови миру, і прийняти пакет першочергових заходів у цьому питанні”, - резюмував політолог.

Щодо ризику надання “особливого статусу” так званим “ЛДНР” у складі України

Олег Саакян наголосив, що жодним чином такий сценарій не може бути реалізований, адже жодні з міжнародних домовленостей, навіть Мінські, не мають згадок про легалізацію так званих “ЛДНР”. Мова йде лише про особливий статус органів місцевого самоврядування, окремих громад, навіть не об’єднання як частини області чи тим більше “республік”.

“Якщо Україна надасть особливі права й можливості, то це буде виключно громадам, які зможуть їх реалізовувати, виходячи з подолання наслідків конфлікту, наприклад, відновлення інфраструктури чи запобігання вендетті. Тут важливо, щоб Україна чітко відмежувала функціональні потреби від політичних статусів”, - зауважив політолог. Окрім цього, українське суспільство категорично не сприйме такого кроку, відтак жодна влада не зможе цього зробити.

Володимир Лупацій підкреслив, що в будь-якому випадку, території Донецької та Луганської областей на перших порах матимуть особливий перехідний режим, де діятиме або українська, або міжнародна адміністрація. Після припинення збройного протистояння, слід буде відновити структури управління, щоб стабілізувати безпеку. Далі - налагодити гуманітарну підтримку, запровадити повернення законодавчого поля, для початку - так званий режим перехідної юстиції з поступовим поверненням цих територій у єдиний економічний і політичний сектор. Не виключено поділу території на різні зони, де варто попередньо провести моніторинг і оцінку техногенних і екологічних ризиків. Станом на нині, це неможливо, бо російська сторона не допускає туди міжнародні моніторингові місії.

Щодо подальших кроків української влади

Національна платформа від початку свого заснування висунула концепт безпечної реінтеграції. Вперше цю ідею підтримав президент України Володимир Зеленський на “Форумі єдності” в Маріуполі. Засновники “Платформи” вважають це позитивом і готові надати владі свої напрацювання. Наступним завданням є конвертація цієї концепції у програмні документи для уряду.

Олег Саакян додав, що ще до заяв президента, під час виборчої кампанії різні кандидати брали окремі тези щодо безпечної реінтеграції Донбасу собі в програму. До такого сценарію декларували свою прихильність українські політологи, колишні й теперішні політики. Національна платформа продовжує співпрацю з профільними комітетами Верховної Ради України, підписала меморандум з ними та налагоджує комунікацію з новоствореним Міністерством тимчасово окупованих територій щодо того, як має виглядати державний апарат для забезпечення режиму безпечної реінтеграції.

“Чому ми наполягаємо на цій платформі безпечної реінтеграції, що це означає? По-перше, повернення територій не повинно відбуватися за рахунок втрати суверенітету. По-друге, безпечна реінтеграція - це коли не повинні створюватися нові ризики громадянського протистояння або соціальної напруги. По-третє, не повинно виникати міжрегіональних протистоянь, що ми дуже часто спостерігаємо”, - повідомив Володимир Лупацій.

Політологи пропонують українській владі, насамперед, виробити чітке власне бачення того, що для нашої держави є перемога у війні та мир, сформувати засади державної політики (внутрішньої, зовнішньої) щодо реінтеграції окупованих територій. Окрім цього, влаштувати ревізію наявної національної програми та розробити аналогічні програми регіонального рівня для роботи на звільнених прифронтових територіях. А також - відновити роботу профільного міністерства і забезпечити інструменти для його роботи над питаннями війни і миру, внутрішньо переміщених осіб, інтеграції країни, національної єдності та синергії, налагодити координацію між органами центральної і виконавчої влади, робити кроки паралельно в освіті, економіці, безпеці, соціальній сфері без шкоди інтегрованості України.

“Ми маємо робити повсякчасний аналіз державних кроків, чи вони забезпечують доцентрові сили в Україні чи навпаки, можуть створити додаткові ризики. Якщо ризики є, їх потрібно блокувати, замінювати, реагувати, якщо ні, то такі дії мають пропускатися”, - сказав Олег Саакян.

Його колега політолог Володимир Лупацій акцентував, що зараз Україна має перейти до проактивної політики та підсилити себе, задекларувавши принцип “пакетного підходу Мінськ+”.

“Тому що Мінськ (Мінські угоди - ред.) не покриває усіх проблем, які покликані забезпечити сталий мир. Наприклад, там нічого не говориться про модель економічного відновлення і це повинен бути додатковий пакет рішень разом з “Мінськом”. Ми повинні розширяти наш порядок денний на міжнародних майданчиках. Другий момент - внутрішня інтегрованість України, вирішення питань загальнонаціональної єдності й соціальної згуртованості повинні випереджати процес реінтеграції, особливо непідконтрольних територій, об’єднувати країну та підвищувати рівень солідарності. Третій момент - випереджаюча реінтеграція підконтрольних територій. Потрібні пілотні проєкти, які далі можуть бути експортовані, якщо відкриється вікно можливостей для реінтеграції непідконтрольних територій”, - резюмував Володимир Лупацій.

Нагадаємо, раніше сайт 032.ua публікував витяг з інтерв’ю з представниками Національної Платформи “Діалог про мир та безпечну реінтеграцію” Олегом Саакяном і Володимиром Лупацієм про те, чому Україні потрібен Донбас. Прочитати його можна ТУТ. Нижче пропонуємо читачам ознайомитися із повною відеоверсією інтерв’ю.

Фото на головній: перемовини в нормандському форматі у Мінську/ Вікіпедія