13:07, 2 липня 2019 р.
Ігор Оверченко - львів’янин, що має плантацію кави та ферму в Еквадорі
Сайт 032.ua продовжує знайомити своїх читачів із мешканцями чи вихідцями зі Львова, які реалізували власні мрії, нетипові проекти чи успішний бізнес, у рамках редакційного спецпроекту “Історії успіху львів’ян”.
Цього разу ми поспілкувалися із Ігорем Оверченком - львів’янином, що переїхав у Еквадор та створив там власну плантацію кави, має ферму і планує створити притулок для тварин.
Пане Ігорю, розкажіть трохи про себе: звідки родом, хто за освітою, як давно мешкаєте за кордоном?
Фото надав 032.ua Ігор Оверченко
Звати мене Ігор Оверченко, я львів’янин, а точніше - з Левандівки, тобто левандівський батяр. Народився ще за часів Радянського союзу, у 1985 році закінчив фізичний факультет Львівського університету імені Івана Франка. За спеціальністю мені не вдалося довго попрацювати, а потім я 2 роки відслужив у армії, як лейтенант. А коли почалася Перебудова, то робилося все, щоб якось прожити…
Чому обрали саме Еквадор?
У нас є родина - моєї мами двоюрідні брати, які після війни втекли у США, і мені вдалося отримати візу й потрапити у Сполучені Штати Америки. Я вважаю, що то була доля, тому що дуже багато людей у той час не могли отримати візу. Ви спитаєте, що ж я роблю в Еквадорі у цей час, чому покинув таку країну мрій, як Штати? Це досить цікава історія, як я потрапив сюди. Хоча у США я прожив трохи більше, як 20 років, але в мене завжди була мрія - мати своє господарство, жити тихо і мирно поближче до природи, з тваринами - зараз у мене 4 собаки.
У Штатах я ходив до спортивного клубу, де на вході еквадорка перевіряла, чи ти член клубу. Я в той час мріяв потрапити у Патагонію, в Аргентину. У мене була “грін карта” і український паспорт, але, як з’ясувалося, для того треба було робити візу. Я дуже не люблю ту бюрократію, розповів їй про це, а вона каже: “Чому не поїдеш в Еквадор?”. Я перевірив - виявляється, українців приймають в Еквадорі без візи, гори у них теж є. Тож я приїхав у Еквадор і одразу відчув, що це - те, що я хочу.
Читайте також: ReHERIT: як у Львові актуалізують “Простір Синагог” та переосмислюють культурну спадщину
Вперше я проїздив 8 днів по Еквадору і зрозумів, що буду переїжджати сюди. Досить довго шукав, і знайшов ферму, яка має 12 гектарів і називається “Finca Figaro”. У 2008 році я купив цю ферму, а на постійне проживання сюди переїхав у 2012 році і мешкаю тут уже 7 років.
Звичайно, довелося вивчити іспанську мову (вона, до речі, набагато простіша, ніж англійська), але знання англійської також допомагає вивчати іспанську. Крім того, як типовий львів’янин я розмовляю польською і російською, як виходець з колишнього СРСР.
Не так багато наших людей подорожує по Латинській Америці. Але хочу сказати, що Еквадор - це досить незвичайна країна. Це одна з таких маленьких країн, яка все має: хочете на океан - є Тихий океан, звичайно, тут не найліпші пляжі в світі, але вони є, хочете гористу місцевість - будь ласка, теж без проблем. Тут є один із найбільших діючих вулканів у світі - Котопаксі (висота 5911 м - ред.), який 2 роки тому пихтів-пихтів, усіх лякав, бо думали, що столицю - Кіто - засипле, але потім щось передумав і перестав пихтіти… Маємо вулкани, маємо джунглі - до кольору, до вибору, як у нас казали. І природа дуже гарна і різноманітна. Тут можна за пів години, їдучи машиною, цілком змінити клімат і різновидність природи...
Еквадор для любителів птахів - узагалі рай. Недалеко біля мене є село, колись там нарахували 300 різних видів птахів на 1 квадратний кілометр. І за останні 3 - 5 років Еквадор постійно виграє спеціалізовані конкурси, коли люди, які займаються птахами, у різних країнах, рахують, скількох птахів вони побачать за 12 годин.
Звичайно, як і всюди, тут є свої плюси та мінуси, але в Еквадорі - дуже хороша і родюча земля, дешеві фрукти й овочі. У зв’язку з тим, що досить велика частина населення не має багато грошей, вони хімію не вживають, вирощують і їдять екологічно чисті продукти. Я в себе на фермі також маю банани, трошки апельсинів, мандаринів. Звичайно, у мене є і типова українська господарка: качки, кури, були вівці навіть, але довелось відмовитись від них, бо їм трошки не підходять умови.
Що Ви робите у своїх “маленьких джунглях”?
Купивши ферму, я зайнявся і озелененням. Тому що тут була трава для випасу худоби, а я хотів повернути ту екологію, яка була до того. Зусиллями волонтерів і моїх сусідів, які працювали для мене, ми посадили упродовж 3 років близько 4000 дерев. Моє завдання виглядало таким чином: якщо будуть дерева, тут з’явиться більше птахів і звірят, і більше кисню. Взагалі, Південна Америка не є така забруднена, як Європа чи США, тому що тут немає великих заводів і досить чисте, хороше повітря.
Читайте також: Яким хочуть зробити "Древній Звенигород" за 25 км від Львова, - ВІЗУАЛІЗАЦІЯ
4 - 5 років тому я почав вирощувати каву. У Львові - “культ кави”, але вирощувати і пити свою каву - це “щось”. Я дуже задоволений з того, і багато моїх друзів теж задоволені. Я недавно спілкувався з товаришем з Дніпра, який хоче купити в мене каву і ми прийшли до висновку, що можливо, я єдиний українець, який вирощує каву. Якщо хтось ще вирощує каву - не ображайтесь, а навпаки, відгукніться, був би радий з вами поспілкуватися!
У мене є чотири типи кави: катура, тобі, пакамара і типіка. Вони відрізняються трошки, але кава є кава - це те, що людині смакує. Мені найбільше смакує власна кава. Я застосовую інший метод для її висушення, для підготування до смаження. Коли збирають каву, її інколи називають “черешня”: вона подібно виглядає, має шкірку та м’якоть, і зерно в оболонці. Переважно, шкірку змивають і відділяють, є такі спеціальні жорна для перемелювання, тоді миють їх і висушують. А я висушую їх повністю, тому що ця м’якоть - солодка, і її смак передається зерну при сушенні, тоді кава має набагато ліпший смак. До речі, так само, кавові дерева сприяють збільшенню кисню, я десь читав, що вони відповідають за 33% кисню в світі.
Ось так виглядає упаковка моєї кави. Я навіть не задумувався над тим, що це вийшло у наших кольорах [червоно-чорний - ред.], потім аж зрозумів, коли зробив.
До мене часом приїжджають туристи, адже на фермі є багато цікавого, на що подивитися. Можна спекти хліб у глиняній пічці, яку я сам зробив, можна звудити ковбаски - теж для того є спеціально зроблене устаткування, позбирати каву, банани, подивитись на папуг. І, звичайно, природа - несамовиті краєвиди, свіже повітря.
З Вашого власного досвіду, чи складно українцеві адаптуватися до життя у іншій країні, завести там бізнес?
Фото надав 032.ua Ігор Оверченко
Тут є трошки українців, українська община. Більшість із них, правда, російськомовні. Але з тим у нас нема проблем, бо переважно, вони всі патріоти України. Я радий їх бачити і спілкуватись із ними. Багато з них приїхали сюди в пошуках ліпшої долі, чомусь вибрали цю країну, але більшість із них, як і всі українці, люди трудолюбиві, якось всі влаштувалися і можуть собі дозволити досить нормально жити. Багато з них займаються продажем троянди, тому що Еквадор - один із найбільших експортерів троянд у світі. З ким не говорив, - ніхто не жаліється, але деякі недавно повернулись в Україну, у зв’язку зі сімейними обставинами. А так - хто має бажання, можливості, буду радий, якщо приїдуть мене відвідати, показати все, у мене також можна зупинитися.
Як еквадорці ставляться до українців?
Фото надав 032.ua Ігор Оверченко
Еквадорці - переважно досить хороші люди, які нормально ставляться до іноземців. Називають, правда, усіх “грінґос”, незалежно чи ти українець, чи з Північної Америки, чи з Канади... Вони миролюбиві й приємні люди. І кухня у них досить непогана, хоч вони вживають багато карбогідратів: тобі можуть дати кусочок м’яса з рисом, і з картоплею, і з бобами. У них, як в Україні, прийнято щодня вживати зупу: в Еквадорі я ще поганої зупи не їв. Із екзотичних продуктів у них є “куї” - це морська свинка, яку смажать на грилі: я спробував, але ліпше смакує курятина. Їх готують переважно у гірській місцевості, а якщо поїхати на узбережжя, там більш популярні морепродукти - риба, креветки та інше. Також еквадорці їдять багато рису та бананів, але є банани такі, які ми знаємо, а є зелені, які по-іспанськи називаються “platano verde”, їх можна смажити, робити з них млинці й багато інших страв. У еквадорців узагалі досить проста кухня, але поживна і смачна.
Які сфери збираєтесь підкорювати у найближчому майбутньому?
У мене є один проект - оскільки я люблю звірів, хочу створити куточок для собак і котів. Коли я востаннє був у Львові, не бачив вуличних собак, але тут справді проблема з ними. Я завжди вважав, що люди, які мають руки і голову, можуть якось собі самі зарадити, а ось наші чотирилапі друзі - не можуть і від нас залежать. Ми самі їх колись приручили, а коли вони стали непотрібними, то не піклуємось про них. Тому я хочу створити такий собачий притулок і працювати в тому напрямку. І, звичайно, продовжувати вирощувати каву, яку із задоволенням хтось буде пити у Дніпрі і, сподіваюсь, хтось захоче спробувати і у Львові.
Насамкінець, я хочу подякувати редакції 032.ua за можливість поспілкуватися із львів’янами!
Усі фото надав 032.ua Ігор Оверченко
Повне або часткове копіювання матеріалу без письмової згоди редакції забороняється та вважається порушенням авторських прав
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Спецтема
Курси валют
Валюта
Купівля
Продаж
USD
41,44
41,49
EUR
45,43
45,48
PLN
10,57
10,60
Останні новини
Оголошення
17:13, 21 листопада
17:13, 21 листопада
11:21, 19 листопада
16:13, 12 листопада
17:13, 21 листопада
live comments feed...
Коментарі