"ВЙО" до мандрів: як у Львові з'явилася агенція пригод

У Львові уже кілька років діє агенція пригод "ВЙО": команда активних містян влаштовує фототури у Грузію, Непал, Ісландію та інші країни світу, а віднедавна – робить акцент на трекінг та пригоди.

Журналістка 032.ua поспілкувалася із співзасновником агенції, мандрівником Максимом Баландюхом про  роботу, яка приносить задоволення, мистецтво "колекціонувати світ" та емоції від мандрів.

Досьє: Максим Баландюх – у минулому журналіст, а тепер – фотограф і викладач фотографії, організатор фототурів. Публікувався у дуже багатьох медіа, зокрема, українському "National Geographic" та "Бі-Бі-Сі", викладає у Школі фотографії імені Дієґо Марадони.

Розкажіть про себе, чим займалися до "ВЙО"?

У вічному пошуку цікавої роботи, яка б приносила задоволення.

Спершу довгий час працював журналістом, спеціалізувався на репортажах. Побував у різних віддалених куточках України у пошуках цікавих особистостей. Писав про сучасних дауншифтерів, які створили невелику Січ у дикому місці на Дніпрі біля Кременчуга, про гуцулів, які живуть у горах десь так само як і їхні родичі кілька століть тому. Мені довіряли і закордонні репортажі – був у Ірані на їхній перський Новий рік, і у Грузії під час бойових дій 2008 року. Тому я подорожував, ще будучи журналістом.

Потім зацікавився фотографією. Мені здалося, що вміючи фотографувати, можна ще більше розповісти, аніж лише текстом. Закортіло бути саме фоторепортером. Але у той момент у мене народилася перша донька і я на якийсь час схаменувся із мріями. Почав вести осілий спосіб життя, подався у комерційну фотографію.

Що спонукало залишити журналістику та почати жити подорожуючи?

Ніщо так не спонукає творити свої мрії, як вихід із зони комфорту.

У 2008 році була економічна криза, гонорари у журналістів стали наскільки малими, що довелося рухатися далі. Поміняти фах стало не так страшно, бо й так було нічого втрачати. Я почав фотографувати і з того часу почався новий період у житті. Знимкував весілля, робив фоторепортажі для української служби Бі-Бі-Сі. Згодом заснував Школу фотографії імені Марадони і почав ділитися своїм досвідом із молодими фотографами. Запросив викладати багатьох талановитих фотографів і у нас тепер крутий колектив викладачів. Я сам, хоч і давно вже фотографую, часто іду слухати лекції колег.

Власне із фотошколою почався другий етап подорожей. Для наших учнів влаштовував фотомандрівки, аби у подорожах практикуватися у фотографії. Спершу Карпати, потім Грузія, Непал. Мої доньки вже підросли і я став частіше пропадати за кордоном.

Як виникла ідея створення "ВЙО", з чого все починалося?

Про мандрівки фотошколи дізналися багато людей і почали проситися їздити із нами. Спершу це були друзі фотографів, які не займалися фотографією. І в якийсь момент у групі стало більше таких людей, які їхали у подорож не за фотографією, а за мандрами і пригодами. А трекінг, походи у гори – це моє давнє хобі. Колись навіть перемагав на змаганнях у Карпатах, мав досвід водіння груп. Це стало цікаво!

З кого складається команда?

Мені ще із досвіду роботи фотошколи дуже сподобалося співпрацювати із крутими фотографами. Класно бути у колективі однодумців та ще й талановитих людей. Синергія завше дасть більше, аніж самотужки. Тож для організації подорожей я запросив друзів – Арсена Чистякова, який тоді був лідером клубу мандрівників Lviv Travel Club і об’їздив півсвіту, та Юлю Сіру, яка мала неймовірний досвід роботи у туризмі і прокатала по світу понад 5 тисяч туристів.

Переконати їх кинути попередню роботу вдалося не відразу, бо це таки був ризик. Але спокуса робити щось цікаве перемогла. Ми вирішили заснувати компанію, де би не було банальних турів. Домовилися, що наші тури будуть більш пригодницькими, і підібрали відповідну назву – агенція пригод "ВЙО".

Хто може мандрувати разом з вами?

Всі, хто хочуть емоцій і пригод. Особливих обмежень немає, хіба для дітей ще наразі немає пропозицій. Але зазвичай до нас приєднується молодь, віком від 21 до 35 років. Їздимо у гори в різних країнах, у пустелю Сахару, влаштовуємо яхтинг по островах Греції.

Де уже побувала "ВЙО" та куди плануєте відправитись мандрувати далі?

Ох, у нас багато екзотичних напрямків. За полярне коло у Норвегії – ловити полярне сяйво, у Перу – до Мачу Пікчу, в найвищі гори світу у Непалі, в Китай – гори Аватара і ще багато цікавого. Дуже популярні короткі мандрівки по Європі – Татри, Альпи, Кавказ. А із нового – восени їдемо у Японію, це країна-мрія для багатьох. Також хочемо на Новий рік податися на тропічні острови у Камбоджі. Це буде екзотичненько. Там білий пісок, пальми, спокійне море і країна не така вже й популярна серед туристів. Має бути щось особливе!

Як відбувається планування мандрівок? Чи складно організувати поїздку?

Я, Арсен, Юля – ми дуже багато подорожували, у більшості місць ми вже побували, маємо там напрацювання, знайомих та навіть друзів. Тому є кому помогти на місці. Мабуть, найважче і водночас найцікавіше – логістика і бюджет. Хочеться максимально добре спланувати, аби із одного боку дорога забрала якнайменше часу, із іншого – аби вартість була якомога меншою. Дуже довго "шаманимо" біля комп’ютера, досліджуючи перельоти. Зараз з’явилося дуже багато кльових варіантів, адже більше компаній почали літати зі Львова.

Яка амплітуда цін на подорожі, яка країна найдешевша для туристів, а яка – найдорожча?

Найдешевшими є ближні мандрівки – у словацькі Татри та румунські Карпати. Вони насправді поруч, хоч добратися туди не так і просто. Дорога виглядає як суцільні серпантини, тож забирає трохи часу. Найдорожчими є Японія, бо вона справді дорога, і Мачу Пічку – бо це інший край планети. Тому діапазон ціни дуже і дуже різний.

Ви багато мандруєте, але завжди повертаєтесь додому, чи не хотілося б залишитись у якійсь країні?

Не хочеться ніде залишатися. Хочеться завжди відкривати нові місця і тут заспокоїтися певно буде важко. А домівкою завжди хочеться мати Україну. Любимо її, повертаємося завжди. Та й самі багато подорожували.

А Карпати – то любов назавжди!

Яка країна із вже побачених сподобалась найбільше, а яка – найменше і чому?

Мої доньки часто мене про це запитують і я не можу однозначно відповісти. Бо усюди є свої особливості. Скажімо, Непал. Там немає таких комфортних умов як у Європі, але є щось більше – позитивні люди, найвищі гори і кожен день виглядає як пригода – зі сюрпризами. Я вже там був 8 разів і в сумі провів більше як півроку. І хочу ще! Але якщо пригадати тамтешні запилючені дороги і автобуси індійського виробництва – то видається наче зйомки голівудського блокбастера. У якийсь момент думаєш, навіщо ти сюди подався. Але коли вже потрапляєш у гори – усі такі дивні питання відразу відпадають.

Чи намагаєтеся ви організовувати схожі тури в Україну для іноземних туристів?

Так, нас часто запитують іноземці про це і ми раді їм показати Карпати, які добре знаємо. Але наразі таких небагато.

Чи траплялися з вами у подорожі непередбачувані, незручні, дивакуваті ситуації? Розкажіть про одну з таких?

Ох, та таких дуже багато. Арсен Чистяков якось у Непалі купував продукти і у той час в село забіг носоріг і пробігся зовсім поруч. Рік до того ми, подорожуючи на слонах, натрапили на тигра. Один чоловік – Роман, який встиг сфотографувати тигра, став популярним. Його назвали Tigerman і все село ходило дивитися на фотографію.

Ви також займаєтесь фотографією і маєте фотошколу, як вдається це поєднувати з мандрівками?

Подорожі і фотографія якось дуже сильно переплетені. У Фотошколі імені Марадони викладаю не лише я, але і 10 моїх колег-фотографів. Тож коли я за кордоном, проводимо їхні заняття. Так само у подорожах часто говоримо про фотографію, цікаво навіть людям, які фотографують на телефон. Адже основне – не техніка, а світло, композиція, спілкування із людьми під час зйомки, зміст фото. Я насправді дуже радий, що мені вдалося поєднати ці два улюблених заняття.

Поділіться із читачами власним способом самомотивації на кожен день?

Я вважаю себе мрійником. Часто літаю у думках десь далеко. І в якийсь момент у житті зрозумів, що усі ті найбільші мрії цілком можуть бути реальністю. Просто треба зусилля і терпіння.

Усі фотографії надав 032.ua Максим Баландюх.

*Повне або часткове відтворення матеріалу без письмової згоди редакції забороняється.

Читайте також: Ляна Мицько – про перезавантаження культового фестивалю "Флюгери Львова"