Як створювали одну з перших львівських ІТ-компаній - “ELEKS”

Львівська ІТ-компанія “ELEKS” станом на нині налічує більше 1400 працівників та є однією з найбільших не лише у місті, але й в Україні.

Нещодавно у ІТ Step Academy виступив із лекцією засновник цієї компанії - Олексій Скрипник, який розповів історію свого кар'єрного росту. Кореспондент 032.ua занотував із перших вуст, з чого починався невеликий ІТ-бізнес у “шалені 90-ті” та як вдалося досягнути таких висот в українських реаліях, а також - які рекомендації від успішного бізнесмена тим, хто лише започатковує свою справу.

З чого все почалося?

Олексій Скрипник, джерело: uifuture.org

Історія з програмуванням для Олексія Скрипника розпочалася ще в підлітковому віці, після пропозиції батька.

“Коли я був у 9-му класі, ми якось лежали з батьком в Наварії на березі тоді ще чистого озера, й він мені каже: “Хочеш, я навчу тебе програмувати”. Я сказав: “Хочу”. Але тоді я не знав, що на мене чекає. (Сміється - ред.) Він мене за годину навчив програмувати на “Фортрані”. Я сказав: “О, прикольно”. І якось так пішло…”, - згадує Олексій Скрипник.

Опісля було навчання у “Львівській політехніці” на факультеті електроенергетики. У студентський час Олексій Скрипник продовжив кодувати: тоді студенти могли позайматися за комп’ютером в університеті строго по черзі кілька годин вночі.

“Я на парах навчився спати з розплющеними очима. Програмування засмоктує... Коли я вже робив “ELEKS”, тоді була така криза, що я одночасно працював на 4-х роботах. Фактично, у мене було вихідних чотири години в тиждень”, - каже львівський бізнесмен і переконує, що за будь-яким просунутим програмістом "стоїть" 10 тисяч годин коду.

Уже зараз провідний айтішник робить висновки, що хоч такий спосіб життя продуктивний, але після тривалого періоду сильно “вигораєш”. Сучасним керівникам компаній рекомендує збалансований графік, який би включав обов’язкові заняття спортом.

“Десь приблизно на 3-му курсі я вже написав першу свою програму - для Київського інституту автоматики, за яку отримав гроші”, - розповідає Олексій Скрипник.

Після завершення студій в університеті майбутній засновник компанії “ELEKS” пішов працювати в диспетчерську службу на “Західну енергосистему” (“Західна ЕС НЕК “Укренерго” - ред.). Тоді це означало обслуговування великих машин IBM 360.

“Коли я прийшов у “Львівенерго” і побачив, на чому там відбуваються розрахунки, я прибіг до тата й кажу: “Давай ми з тобою напишемо більш-менш нормальну систему, бо те, що там є, на ньому рахувати режими неможливо”. Батько погодився і ми втягнулися в цю справу спочатку вдвох, потім був кооператив”, - пригадує Олексій Скрипник.

Читайте також: Яким буде новий коворкінг для молоді - “Молодвіж Центр. Львів”, - ВІЗУАЛІЗАЦІЯ

У 90-х кооперативи були поширеним явищем. Після того, як за перший договір батькові з сином заплатили лише 15%, вони зважились на створення “прототипу” майбутнього ІТ-гіганта - кооперативу “Сонечко”. Пізніше, у 1991 році, бізнес вирішили перейменувати на честь батька Олексія Олексійовича - “Alex”, але оскільки ця назва вже була зайнята, вийшов “ELEKS”, який також означає “Електричні системи”.

Першим масштабним проектом новоствореної компанії була система управління енергорежимами, яку планували написати за 2 роки, а впорались за 7.

“Нам заплатили усі гроші, які мали заплатити за цей проект. Я розраховував, що на ті гроші зможу купити квартиру, бо були проблеми з житлом на той час, але зміг купити нові двері. Гроші були великі, але інфляція була набагато більша”, - каже Олексій Скрипник.

Пощастило на перші замовлення

Засновник компанії пригадує, що якось випадково познайомився з двома ліцеїстами фізмат ліцею: тоді вони розговорилися про SCADA-системи, про системи управління режимами і так слово за словом, вирішили створювати більш загальні, а не вузькоспеціалізовані програми.

Тоді ж молодій команді випала нагода співпрацювати з лікарем Володимиром Козявкіним, який замовив розробити систему, яка моделює рухи пацієнта. Лікар Козявкін був дуже прогресивним у питаннях лікування ДЦП, але за словами Олексія Скрипника, і дуже жорстким замовником: на виконання проекту поставив термін 2 місяці, оскільки планував повезти його на виставку. За роботу заплатив 2 тисячі доларів, що було на той час великою сумою.

“У бізнесменів є такий термін - “ступінь болі”, так ось тоді 2 тисячі доларів “боліли” приблизно так само як зараз 2 мільйони. Але ми зробили це за два місяці, встигли, і після цього він нам зробив замовлення на велику медичну інформаційну систему”, - пригадує Олексій Скрипник.

Після того у компанії було ще 5 різних масштабних замовлень.

“Тоді нам прийшла ідея зробити ядро мовою програмування 4 рівня, тобто яке би було універсальним. Ми таке ядро написали, це був, грубо кажучи .NET за 7 років до того, як його придумала Microsoft. Тільки ми, по-перше, не знали, що це .NET, а по-друге, у нас не було грошей, щоб вивести його на ринок. Там було біля 2 мільйонів стрічок коду”, - згадує Олексій Скрипник.

У той же час, 1998 року компанія зайняла перше місце на “СофтРегаті” та отримала грошову винагороду. На той момент в Україні налічувалось 15 софтових компаній. Для порівняння, зараз лише у Львові таких компаній є близько 300. Втім, далася взнаки криза 1998-року: отримані за перемогу кошти дозволили компанії вийти на “нуль”. По зарплаті також були затримки до року…

“Коли я отримував зарплату, купував ковбасу і цукерки і ніс на “ELEKS”, щоби хлопців хоч трошки підгодувати”, - розповідає Олексій Скрипник.

Як формувалось командне “ядро” “ELEKS’а”

Перша команда сформувалася з ліцеїстів, один із яких був першим українцем, що брав участь у всесвітніх олімпіадах по інформатиці. Попри те, що він був одним із наймолодших учасників, зайняв 110-те місце із 250.

Олексій Скрипник переконує: має звичку працювати з людьми, розумнішими за нього. Одним із прикладів є Юрко Солодкий, який зараз працює в компанії “Google”: він прийшов на “ELEKS” 24 серпня 1995 року, в день виходу “Віндовса-95”.

“У нього не було взагалі комп’ютера, але він знав про “Віндовс-95” у 10 разів більше, ніж вся компанія “ELEKS” на той момент. Такий геній, який все тримав у голові”, - підкреслює керівник компанії.

Олексій Скрипник: джерело - Вікіпедія

За словами Олексія Скрипника, потім у компанію привели фантастичного девелопера та рідкісного мовчуна Андрія Герасіку. Серед вражаючих досягнень цього працівника історія, коли він за 15 хвилин знайшов нерегулярну помилку в коді, тоді як попередньо планувалось, що на цю роботу буде відведено тиждень часу.

“У 98-му році, фактично, компанія щезла. І я пообіцяв, що ті люди, які зі мною залишаться, стануть співвласниками компанії. У 1999 році до нас прийшов перший закордонний замовник, який називався Макс. Ми написали йому програму для управління школами, а через два місяці з’ясувалося, що Макс - це насправді Радж і він працює на велику за тогочасними мірками софтову компанію. Він зізнався, що ми пишемо код, тому що індуси не пишуть такого, і попросив, щоби ми писали код для нього. З того моменту ми вже упродовж 20 років працюємо з “Eagle Investment Systems”, - розповів Олексій Скрипник.

Під час кризи 98-го року компанія “ELEKS” пішла в аутсорсинг (укр. “підрядництво” - ред.), оскільки “просунуті” системи, які створювали львівські айтішники виявилися нікому не потрібними.

“У нас навіть сталися, як я це називаю, “качелі”, коли ми з суперінтелктуально-навороченого об’єкта реляційних баз даних почали писати абсолютно примітивний код. При чому, у нас ввели навіть такий спеціальний термін “тарасятіна”. Ми це нікому не розказували, особливо, індусам. У нас є такий Тарас Гречин з НУ “Львівська політехніка”, який за два дні міг написати код, котрий потім індуси “розгрібали” років півтора, і ми могли півтора роки на те, що Тарас написав за дві доби, отримувати гроші”, - зізнається Олексій Скрипник.

Окрім цього, одним з найкращих девелоперів очільник компанії називає Олега Деревенка, який зробив рекорд на фірмі: за півтора місяці, за 300 годин повністю переписав систему, яка перед тим писалася 20-ма індусами впродовж 6 років.

“Нам вдавалося тоді набрати команду геніїв, з якої потім вийшов “ELEKS”. На жаль чи на щастя, таких людей є не дуже багато, і потім нам довелось працювати з “нормальними” людьми”, - додав керівник компанії.

Проблема менеджменту і маленьких компаній

Однією з проблем маленьких компаній, створених “гіками” для “гіків”, Олексій Скрипник називає комунікацію та менеджмент, який іде “в комплекті”. Коли компанія розвивається, хочеш того чи ні, а керувати нею потрібно, так само як і розвивати навики менеджменту.

У цьому плані засновник “ELEKS’а” називає гуру менеджменту Іцхака Адізеса. У 2000-х роках зустріч із ним у Львові коштувала шалених 400 доларів, зараз це еквівалент 40 тисячам доларів. Щоб не платити такої суми, молодий на той час бізнесмен Олексій Скрипник вирішив придбати дві книги Адізеса, якими був приємно вражений.

Тоді ж, 2002 року, керівник львівської ІТ-компанії написав свій останній код: він змагався із власним сином, хто швидше напише його курсову роботу. Замість кодування, Олексій Скрипник почав вчитися керувати компаніями. Зараз же, з висоти власного досвіду, він часто консультує маленькі компанії.

“Насправді, від 90-х нічого не змінилося. Більше того, є такий великий секрет: щоби менеджити ІТ-бізнес, треба забути, що це ІТ-бізнес і менеджити його як звичайний бізнес. Як тільки ви будете ставитись до ІТ-бізнесу, як до звичайного бізнесу, ви забудете, що ви унікальні, круті, вмієте писати код, на відміну від інших, і будете розвивати просто бізнес, будете думати про маркетинг, про продажі, про управління кадрами, навчання, розвиток людей, де взяти співробітників, як формувати команду…”, - зауважує Олексій Скрипник.

Зараз у компанію директор “ELEKS’а” старається набирати людей впертих, “неслухняних” і часто - розумніших за нього самого, мовляв, лише на таких можна опертися. Перевіряє це дуже просто - питає, що людина читає.

“У компанії ти завжди повинен мати людей, які не бояться тобі говорити щось погане”, - вважає львів’янин.

Як втримати геніїв у команді?

Директор компанії “ELEKS” переконаний, що втримати геніїв у компанії - важко.

“Є дві проблеми в роботі з дуже талановитими людьми: одна з них - талановиті люди хочуть працювати тільки самі на себе, тому треба в компанії створювати відповідні умови, і давати частину співвласності”, - наголошує Олексій Скрипник.

Сам очільник львівської ІТ-фірми надав співвласність дев’ятьом із десяти перших працівників компанії.

“Є також дуже простий спосіб утримати талановитих людей - мати проекти “mission impossible”. Коли ти реалізуєш такі проекти, яких не робить ніхто, це стає стимулом для багатьох людей”, - вважає засновник “ELEKS’а”.

Читайте також: В урочищі “Голоско” планують збудувати багатоквартирний житловий будинок, - ВІЗУАЛІЗАЦІЯ

Олексій Скрипник також згадує щасливий випадок у 2002-му році, коли інженерів з його компанії відправили до Лас-Вегасу, щоб розробити систему управління театром. Програма мала керувати сімома моторами та чотирма осями, навколо яких кріпився “килим” - технічне пристосування для вистави “Принц і Алладін”. Американці понад півроку не могли змусити його “літати” як слід, а львів’яни вирішили це питання за тиждень.

“Це був проект, про який тільки можна було мріяти і ми отримали його тільки тому, що я послав двох геніальних інженерів, які змогли зробити те, для чого за моїми нинішніми підрахунками, потрібно було людей 15 і пару мільйонів доларів. А тоді ми фактично “на колінці” це зробили й запустили”, - вважає директор компанії “ELEKS”.

Розум та “непідйомні” на перший погляд проекти - це те, чим українці можуть конкурувати з мільйонами програмістів у Індії та Китаї.

Куди зараз рухається ІТ-ринок: аутсорс чи продуктовий?

Попри те, що Китай завжди з певним скепсисом ставився до західних технологій, зараз у них великий відсоток державних університетів дають акцент саме на вивченні штучного інтелекту. Саме це є одним із наразі непрорахованих факторів на ринку, який зупиняє бізнесменів від вкладання грошей у цю сферу.

“Це може виявитися черговою “бульбашкою”, яких я багато пережив, бо “були експертні системи” в середині 80-х, була проблема 2000-го року, потім крах “доткомів”, криза 2009-року, яка також сильно пов’язана з ІТ, хоч і мало хто це розуміє… А зараз, знову ж таки, є багато подібних речей - це технологія блокчейн, яку пхають куди завгодно, і ця ситуація з криптовалютами досить ризикова. Зміна того, що відбувається настільки велика, що передбачити, як поведе себе ринок, досить важко”, - зауважує Олексій Скрипник.

Разом із тим, засновник однієї з перших львівських ІТ-компаній виділяє два фактори, які визначають ринок: 1) усі нові технології мають забагато реклами, особливо “штучний інтелект”, який по факту є технологією Deep Learning, та величезна кількість компаній, що працюють у цьому напрямку, 2) технологія блокчейн.

Читайте також: Сихів планують з’єднати із центром Львова “Зеленою лінією”: що це за проект і навіщо він місту

“У нас з’явилося багато маленьких продуктових компаній. Львів зараз - це “бульйон”, де правильна суміш інгредієнтів: є багато сервісних компаній, є продуктові, є ігрові. Десь років 8 назад у Львові стався “вибух” ігрових студій…”, - пояснює Олексій Скрипник і одразу згадує як десяток років тому молодий львів’янин сам створив гру та заробив на ній свій перший мільйон. Для багатьох людей це стало шоком і прикладом того, що можна власними силами, не вкравши нічого, заробити гроші. Саме це змусило багатьох піти з аутсорсингу й зайнятися продуктовим бізнесом.

Куди рухатись людям, які тільки планують стартувати?

“По-перше, поменше читати Фейсбука. По-друге, побільше вчитися: є достатньо потужних курсів, щоби розібратися в темі. По-третє, найбільш правильна річ - самому сісти й щось зробити, отримати фундаментальне розуміння того, що відбувається в сфері…”, - зауважує Олексій Скрипник.

Новачкам досвідчений айтішник пропонує сідати й робити, і вчитись на власних помилках.

“Не має значення спосіб - беріть, пишіть і робіть. Якщо ви просто почнете робити, то ви отримаєте неправильний результат, але ключове слово - “результат”. Ви спробуєте. І на другий раз ви вже отримаєте досвід, якого у вас не було. Це абсолютно нормальна річ. Головна помилка - це нічого не робити”, - каже директор компанії “ELEKS”.

За словами одного з провідних айтішників Львова, для всіх вихідців з “совка” гостро стоїть проблема псевдоекономії: коли зекономивши 20 доларів, наприклад, на новій техніці, компанія втрачає 1000 доларів на простої, поки цю техніку вибирали. Тож потрібно робити правильні економічні рішення, порівнювати та аналізувати варіанти, не боятись спробувати.

Який найбільший факап і скільки він коштував?

Фото: dou.ua

Олексій Скрипник не соромиться зізнатися, що в його кар’єрі було багато факапів, навіть на цілу лекцію назбиралося. Один із перших трапився у 1997-му і коштував компанії 1700 доларів - шалені гроші на той час. Через два роки, та ж сама людина спонукала фірму до втрати 330 тисяч доларів.

Найбільший факап коштував 3 мільйона доларів, коли партнер Скрипника його обманув. Ще один провал трапився не так давно, за час депутатства директора компанії, коли менеджмент вирішив потратити 2 мільйона доларів не в те русло, а 40 девелоперів сиділи без роботи.

Як варто починати бізнес: самому, з партнерами чи з друзями?

Декілька порад при створенні бізнесу від Олексія Скрипника: найперше, бізнес - це велика відповідальність, тож при виборі партнерів має значення не їхня спорідненість з вами, а наскільки це відповідальна людина.

“Усім раджу простий критерій: сприймайте компанію як дитину. Уявіть собі, що вас троє засновників і ви хочете від дитини відрізати третю частину. Дитина виживе від того? Ні. Тому шукайте варіант, який дозволить вам зробити все, щоби “дитина” залишилася живою. У 90-х було багато компаній, що були створені двома людьми, наприклад, друзями, а потім ставалася типова ситуація: і я ще не бачив жодного разу, щоби те, що розпалося, потім виростало знову, хоча б до попереднього розміру. Тому що конкуренти не сплять, і треба зробити все, щоби компанія залишилася”, - наголосив очільник “ELEKS’а”.

І третє правило - ніколи не плювати в колодязь навіть з поганою водою: прийдеться напитися. За словами Скрипника, таких історій в бізнесі багато, хоч це й непомітно, бо бізнесмени схильні залишати це неопублікованим. Втім, у будь-якому випадку треба зберігати з партнерами гарні стосунки, робити все, щоби не нашкодити. Тому що ніколи не знаєш, як ситуація повернеться наступного разу.

Читайте також: “Італійський страйк” у Львові: на що готові працівники Станції швидкої медичної допомоги

У власній компанії Олексій Скрипник ставиться до родичів, як і до інших працівників. Коли його син Антон влаштовувався в “ELEKS” на роботу, то мусив на рівні з усіма скласти екзамен.

“Тоді екзамен був письмовим, і якби він не набрав шести балів, то в компанію не потрапив би. Якби ви знали, як я переживав, щоб він склав цей екзамен! Хоча свого часу родичів я теж звільняв. Але вже зараз, якби я мав можливість не працювати з родичами, то я би просто не працював”, - розповідає Олексій Скрипник.

Разом із тим, хороший керівник повинен бути в міру жорстоким: якщо не вичитати людину за те, що вона зробила щось не так, то інші будуть думати, що так робити нормально.

“Одне з моїх нинішніх жорстоких правил: звільняти треба за 18 хвилин - 15 хвилин, щоб людина зібрала речі й 3 хвилини, щоб її вивели охоронці за межі офісу”, - вважає директор львівської ІТ-компанії.

Улюблені книги, які змінили все

“Я людина, яка читає дуже багато, - каже Олексій Скрипник. - “Думай швидко, думай повільно”(Thinking, Fast and Slow, 2011) Даніеля Канемана - з мого погляду, найкраща книга за останні 10 років. Це книга, яка вимагає читання її десь рік, тому що там занадто багато ідей, недарма за цю роботу дали Нобелівську премію. Це дуже потужна книга, яка пояснює, як працює наш мозок і чому ми ведемо себе так або інакше в різних випадках”.

Рекомендує очільник “ELEKS’а” також книгу по управлінню ІТ-компанією - “Peopleware: Productive Projects and Teams” (1987) Тома ДеМарко і Тімоті Лістера. Для маленьких бізнесменів і компаній радить книги від Іцхака Адізеса - “книги, які змінюють світогляд”.

На фото: Іцхак Адізес, джерело Nizi.co.il

Окрім іншого, в списку книги про тімбілдінг, наприклад, творчість Патріка Ленціоні (Patrick Lencioni), який навчає продавати (“Getting Naked: A Business Fable About Shedding the Three Fears That Sabotage Client Loyalty”, 2010), а також “Good to Great”, Джима Колінза (Jim Collins).

Для айтішників, за переконанням Скрипника, й надалі добре підходять книги із жанру наукової фантастики.

“На “ELEKS’і” раніше був дуже простий фільтр: щоби пройти, треба було прочитати “Хроніки Амбера” Роджера Желязни. Це було потрібно, щоб зрозуміти, що люди тих самих цінностей, що і ми”, - пригадує Олексій Скрипник.

Бізнесмен зізнається, що рік встигає прочитати близько 50 книг. Особливо багато “ковтає” художніх книг, з яких рекомендує “Антикрихкість” Насіма Талеба, китайську “Проблему трьох тіл” Лю Цисіня. Деякі ідеї з художніх книг айтішник намагається впровадити в діяльності власної компанії.

Про виховання дітей

“Одне з важливих правил у вихованні - не робити дітям добре. Багато моїх знайомих дуже часто казали: “Мені так було погано в житті, я своїм дітям зроблю добре”, а коли ці діти виростали, я бачив, що батьки таким чином зробили навіть гірше. Дітям має бути якщо навіть не тяжко, то однозначно - не легко”, - підкреслює Олексій Скрипник.

Зі своїми дітьми, яких у львів’янина п’ятеро, він поводиться так само. За все життя кожному з них погодився допомогти лише раз, у “нестандартних” ситуаціях.

Інше правило - потрібно змушувати дітей читати книги. Зі своїми наймолодшими Олексій Скрипник уклав певну угоду: ґаджети видаються лише в обмін на прочитання книг.

***

Довідково: Олексій Скрипник - родом із с. Наварія біля Львова. Із юності займається програмуванням, у 1991 році спільно з батьками заснував власну компанію “ELEKS”, яка зараз відома не лише в Україні, але й у світі. Олексій Скрипник є активним громадським діячем, членом Комітету Підприємців Львівщини, асоціації “ІТ Україна”, членом Ради з питань конкурентоспроможності у Львівській області, народний депутат України 8-го скликання. Має п’ятьох дітей: чотирьох синів, двоє з яких уже стали успішними бізнесменами, та маленьку донечку.

Повне або часткове копіювання матеріалу забороняється та вважається порушенням авторських прав