«Lviv Art Doll in Club»: як львів᾽янки створюють ляльок

Сайт 032.ua започаткував новий спецпроект - «Портрети львів’ян», у рамках якого розмовляє з представниками різних професій у Львові про особливості їхньої роботи. Цього разу наш матеріал присвячений майстриням-лялькарям із клубу Lviv Art Doll in Club.

З чого все почалося?

"… Усе почалося рівно три роки тому, якраз напередодні Року Мавпи – знаної веселунки і витівниці. Власне, першою головною героїнею нашої історії стала людина, що народилася у рік цієї тварини - Лана Малкова-Мостова. Поміж жартами та дівочими розмовами на світ виринула цілком реальна ідея: об’єднати лялькарів у перший подібний клуб на теренах Західної України", - розповідають майстрині. Так з’явився Lviv Art Doll in Club, що також відомий під назвою LAD in Club.

«Звучить як «Леді», така собі гра слів вийшла», - розповідає Катерина Кирилова, одна із учасниць клубу, яка складає його основний «каркас» разом із ще чотирма майстринями: Ланою Малковою-Мостовою, Оксаною Весною, Сашою Лозинською-Ярошевич та Оленою Цілуйко. Загалом же, у Львові можна налічити близько двох десятків майстринь, які беруть участь у виставкових проектах клубу.

Поява LADin Club в інфопросторі Львова була гучною та супроводжувалась тематичною виставкою - «Ukrainian МавпаDoll».

«Ми показували відомих особистостей України в ігрових образах мавп. Була серед них і Юлія Тимошенко», - згадує Катерина. І додає: «До речі, це єдина лялька, яка на даний момент продалася з проекту. Її купив у Києві чоловік, який спершу дуже довго сміявся,а потім склав у пакет і побіг додому. Він навіть не торгувався».

У списку «зіркових мавп» можна було побачити також Святослава Вакарчука, Гайтану, Олега Скрипку, Дзідзя, Оксану Караванську, яка надала зі своєї колекції клаптики тканини, щоби майстер використав їх у портретній ляльці, Олександра Усика, який, на думку львівських лялькарок, чудово би вписався в Музей боксу, Павла Табакова, якого зобразили у вигляді мрійливого романтичного хлопчини, що сидить на місяці, і письменника Юрія Андруховича.

«Із Юрієм Андруховичем ми навіть мали зустріч на трьох – я, він і лялька. Під час якої письменник прицільно роздивлявся роботу. Розпитував, чому я зробила саме таку борідку? Чому вдягнула саме такий піджак? Але, зрештою сказав, що такий несподіваний «портрет» йому подобається», - говорить Катерина.

Львівські майстрині зізнаються, що об’єднання лялькарів дозволяє частіше презентувати цілісні проекти, адже від кожного учасника зазвичай потрібно лише 1-2 роботи, тоді як підготовка персональної виставки одного автора зайняла би близько 2 років.

«Коли я починала свій творчий шлях 10 років тому, для мене дуже важливим було знайти когось, хто займається авторською лялькою. Довший час я шукала і не могла знайти нікого. А зараз наш клуб уже настільки великий, що ми маємо можливість проводити виставки самим клубом, не залучаючи майстрів з інших міст», - зазначає Катерина Кирилова.

Майстрині зі Львова дружать також із колегами з інших міст та країн, співпрацюють із міжнародними виставками. Адже по всьому світу лялькарство налічує не один десяток років, тоді як в Україні, зокрема, у Львові, це - все ще новий напрямок, який потрохи розвивається.

Як стають лялькарями?

Львівські майстрині прийшли у лялькарство з різних професій: Катерина Кирилова вже 10 років як замінила журналістику на мистецтво виготовлення ляльки та стала відомою у мережі як творець ляльок "Kikadolls", Оксана Весна — художниця-модельєр, яка уже 7 років займається лялькарством; Олена Цілуйко — професійна художниця-реставратор, якій вдається упродовж 10 років поєднувати два своїх захоплення та робити експерименти; Саша Лозинська — дизайнерка одягу і майстриня валяння, яка починає розширювати професійні горизонти до ліпки та створення ляльок «тедді». Часом лялькарями стають люди з «нетворчих» професій, наприклад, бухгалтери або юристи.

«Кожна з нас випробовує різні техніки,шукаючи себе, бо лялька — це організм, який потребує багатьох навичок. Ти маєш бути трохи скульптором, трохи перукарем, трохи модельєром...», - пояснює Катерина та зізнається, що той, хто «захворів» лялькою, зазвичай, вже не може від цього відійти.

Мистецтво виготовлення ляльки

Майстрині одностайні в тому, що будь-яка їхня робота починається з ідеї. Потім уже ліпиться голова ляльки, робиться каркас, запікається (або висушується) матеріал, а після цього — розпис, зачіска та костюм.

Ідеї та тематика виставок зароджуються в обговоренні, за горнятком кави або чаю.

«Кожен із нас висловлює свої побажання, ідеї. Так ми доходимо до якоїсь однієї теми і беремося за такий проект», - пояснює лялькарка Оксана.

«Коли є ідея — велика частина роботи вже зроблена! Кожна лялька мусить спершу народитись в голові,а тоді вже можна братися до її створення», - додає Катерина.

Послідовність ліпки у кожного майстра відрізняється. Для обробки матеріалу використовують переважно стоматологічні інструменти.

«У кожного майстра є свій улюблений інструмент, хоча ляльку можна зробити лише за допомогою глини, зубочистки і пензлика. У мене є одна така «чарівна лопаточка» і скальпель», - говорить Катерина.

Окрім цього, виготовлення ляльки забирає багато енергії та часу, потребує постійного натхнення, яке творці черпають з будь-яких життєвих ситуацій.

«Часом це можуть бути дуже несподівані речі: клаптики тканинки, переглянутий фільм, прочитана книжка... У ляльках люблять використовувати антикварні речі, мережива, елементи декору -стільці, речі, які лялька тримає в руках», - зазначає Катерина.

«І які вже мають якусь історію», - доповнює Оксана, котра часто черпає натхнення з подорожей, зокрема, в Італію.

Час, потрібний на створення ляльки, - також дуже індивідуальна річ для кожного майстра. Попри загальноприйнятий стереотип, що така робота потребує місяця часу. Так, з погляду досвідчених майстринь, процес ліпки займає мінімум тиждень, ще два або три дні знадобиться для розпису, а потім — близько тижня на створення перуки, зачіски і вбрання.

«Трапляються і форс-мажори, коли на якомусь етапі попросту «застрягаєш». Лялечка «вередує», і починаються «муки творчості», - ділиться Катерина.

Капризують ляльки також і в Оксани, яка зізнається, що останнім часом майже не створює дівчаток: «Зараз я більше з хлопчиками працюю. Вони не вредні, платтячками не перебирають, не вимагають найкращих мережив, а потім не кажуть, що «це не моє, поший мені інше платтячко». З ними дуже класно і комфортно працювати!».

Матеріали для лялькового одягу також відрізняються: якщо для дівчаток це, зазвичай, шовк, батист, котон та різноманітні мережива, то для хлопців — трикотаж та тоненькі джинси.

«Лялькарі люблять часом між собою жартувати, що такі дорогі тканини, як вони купують своїм лялькам, собі вже не можуть дозволити…»,- зауважує Катерина.

Чи реально заробляти у цій професії?

Свої творіння львів’янки продають і зазначають, що імениті майстри живуть винятково з продажу ляльок. А ось майстрам-початківцям слід бути дуже активними, намагатись зробити якомога більше, просувати себе в соцмережах.

Оксана, творіння якої живуть у приватних колекціях по всьому світу (Америка, Франція, Італія) додає, що вкрай важливо у професії лялькаря працювати над рівнем своїх робіт, майстерності, адже колекціонери мають з чим порівнювати: «Якщо рівень відповідний, то тебе знайдуть в будь-якій «глибинці». Головне, щоб був інтернет і електронна пошта».

Серед майстринь побутує думка, що у кожному колекціонерові живе нереалізований лялькар: деякі колекціонери просять виготовити й прислати їм неодягнені роботи, тому що самі полюбляють шити для них вбрання.

Катерина також згадує клієнтку, яка мешкає у Чернігові та є колекціонеркою: «Ця жінка має власний будинок і цілий другий поверх виділила під помешкання ляльок. Вона любить туди приходити, розмовляти з ними».

Для творців та поціновувачів ляльок розмовляти з ними — цілком нормально: кажуть, що їм можна довірити усі таємниці, адже вони нікому їх не розкажуть. З огляду на це, більшість колекціонерів воліють познайомитися з майстром особисто, оскільки для них важливо відчути енергетику людини, від якої забиратимуть річ у своє помешкання.

Виставкові історії

LADin Club уже мав кілька виставок у Львові та Києві: окрім резонансної «Ukrainian МавпаDoll», також були «Марципанові історії», «Казки Андерсена», «Ляльки — квіти», «Лялькові сузір’я» та «Собача сніжність», яку відкрили якраз до Нового 2018 року.

«Кожна лялька раніше чи пізніше знаходить свій дім і продається, якщо ти готова її відпустити внутрішньо, розстатися з нею», - пояснює Катерина, хоч і зауважує, що авторська лялька — недешеве задоволення, ціни на яку досить розмиті та залежать від багатьох чинників: імені автора,його популярності, рівня робіт тощо.

Але ціна відходить на другий план, коли лялька знаходить «свою» людину. «Це на виставках дуже видно, коли художник створює ляльку і через місяць-два приходить «копія» роботи», - підкреслює Оксана.

Катерина одразу згадує ситуацію: «Одна з моїх учениць - Анастасія - вперше поїхала минулоріч на виставку до Києва і зробила відьмочку в капелюсі, плащику. І от на виставку приходить дівчинка в такому самому вбранні. Ми були вражені! А вона побачила цю ляльку і — все! Часом дивуєшся, що якась лялька довго не продається, а потім, коли відбувається зустріч із саме тією людиною, розумієш: інакше не могло бути».

Майстрині впевнені: кожна лялька має свій характер, який - свідомо або ні — закладається у неї під час створення. Це прослідковується, наприклад, у міміці обличчя. Часто люди запитують, чому ляльки такі сумні, але лялькарі кажуть, що насправді їхні творіння задумливі, живуть у своєму світі.

Розвиток львівської школи ляльки

Представниці LADin Club час від часу проводять майстер-класи. Нещодавно цим почала займатися Катерина Кирилова, яка веде "Курс створення авторської ляльки". Майстриня зізнається, що довго відкладала момент першого майстер-класу, але згодом зрозуміла, що це цікаво: окрім того, що ти щось віддаєш, у процесі багато чим збагачуєшся, адже відбувається колосальний обмін досвідом.

«У мене часто запитують, чи треба мати якийсь специфічний досвід, щоб зробити першу ляльку? Ні, це не обов’язково! Кожен може створити свою унікальну ляльку! Інше питання: не варто сподіватися, що ти це одразу зробиш як найкращі світові майстри. Якраз для цього потрібні роки досвіду, пошуку себе, свого стилю, напрямку. Цей шлях довгий, але цікавий і не варто розчаровуватися на жодному з етапів», - наголошує Катерина.

Розмовляла: Є. П.,

деякі фото надані учасницями  LADin Club спеціально для 032.ua.

Читайте також:

Роксана Тимків - про письменництво, львівську Гільдію літераторів та найбільші провали.

Більше матеріалів з "Портретів львів'ян" читайте ТУТ.