ТОП-5 проблем роботи «швидкої» медичної допомоги Львівщини

Проблеми роботи «швидких», вчасний доїзд, якість надання медичної допомоги є одвічними у нашій державі.

Як розповів у коментарі 032.ua директор Львівського обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Юрій Пацюрко, служба екстреної медичної допомоги Львівщини є достатньо молодою та досягла певних змін. Проте існують й проблеми, вирішення яких не завжди залежать від самої служби.

За словами Юрія Пацюрка, серед основних проблем є:

1. Скарги з приводу культури спілкування медперсоналу

Найпершим питанням, яке шалено турбує нас, на сьогоднішній день, є те, що маємо значну кількість скарг з приводу персоналу, який приїзджає до пацієнта і не дуже толерантно себе поводить. Така поведінка по відношенню до пацієнта є неприпустимою.

Наприклад, відповідь медперсоналу на кшталт: «Я не зобов'язана Вам казати що я колю». - Ні, зобов'язана, - каже Юрій Пацюрко. - Адже, пацієнт є індикатором нашої роботи, тому ми постійно працюємо над помилками, щоб забезпечити йому належний рівень медичної допомоги.

Мені дуже прикро, що стаються такі випадки. Я також колись буду старим, і я не хочу, щоб до мене так говорили. Тому завше ставлю себе на місце пацієнта.

2. Псевдопроблеми із забезпечення медикаментами

Нещодавно, отримав запит від депутатів Дубневичів про те, що Пустомитівський район немає медикаментів. Це абсурд. Ми маємо достатню кількість медикаментів, і постійно слідкуємо, щоб вони не пропали. Зокрема, перевіряємо всі протоколи надання медичної допомоги, а також вимагаємо на кожну госпіталізацію довенне введення розчину. Тому, мені дивно звідки беруться такі факти.

3. Непристосованість «швидких» до українських доріг

В Україні для надання екстреної медичної допомоги потрібні повнопривідні машини. Транспорт, який ми отримали від держави не пристосований до наших доріг.

Тому, трапляються й такі випадки, коли медперсонал намагається економити ресурс машини, що притаманно для сільської місцевості. Вони кажуть: «Ми не їдемо туди, бо бережемо машину і йдемо пішки».

Наприклад, вони виїжджають на «швидкій» до певного села, доїжджають до закінчення якогось покриття, і далі виходять із машини та йдуть пішки. Про який час доїзду можна говорити у таких умовах. Адже через погане дорожнє покриття складно цього дотриматись.

4. Невідомі швидкі «Комбо»

Кожен район має своє фінансування. І він має мати автомобіль, забезпечений паливом, ремонтом, бригадою за рахунок амбулаторного фінансування. І цей автомобіль має виконувати виклики по селах, наприклад, педіатрів і терапевтів до дітей.

На балансі деяких лікувальних закладів є машини «Сільська медицина «Комбо». Проте, не відомо де вони працюють, яка їх кількість і чи обслуговують вони виклики. Чомусь ніхто не звертає уваги чим займаються ці машини. Вони ж призначені для виїзду на сільські виклики.

5. Недоцільні та непрофільні виклики з району до Львова

Ми обслуговуємо половину викликів не наших. Зокрема, це трапляється через перекидання повноважень інших служб на «швидку» допомогу.

Районні педіатри викликають «швидку», щоб їхати до дитини, в якої температура. Чому головний лікар району не забезпечить своїх терапевтів, педіатрів та ін. лікарів амбулаторними машинами, для того щоб вони за рахунок коштів району їздили на виклики у сільській місцевості. А вони всі виклики перекидають на обласний бюджет, який не може забезпечити таку велику кількість викликів.

Окрім цього, при підвищенні артеріального тиску викликають «швидку», а не кличуть сільського фельдшера. Чому б не звернутись до сільської амбулаторії? Де є ця ланка? Не доцільно викликати «швидку» в район за декілька кілометрів, щоб просто поміряти тиск і випити таблетку. Цим має займатись сільська медицина.

Та й не піднімаються питання про відсутність ФАПу чи фельдшера в селі. Згідно з законом, «швидку» допомогу в село ще з радянських часів викликав фельдшер, який не давав собі ради з пацієнтом. Тому він викликав «швидку» для госпіталізації пацієнта. Але вся амбулаторна допомога на догоспітальному етапі має працювати на рівні села. Чомусь депутати цього не бачать.

 «Швидку» має викликати на себе фельдшер, а не пацієнт. Він має отримувати повноцінне забезпечення сільської медицини: амбулаторія, головний лікар амбулаторії, патронажний лікар, акушерка, медсестра патронажна, дитячий лікар. Що робить такий великий штат лікарів у амбулаторіях не зрозуміло.

Маємо й таку велику проблему, коли викликають «швидку» для транспортування пацієнта з району до Львова. Наприклад, якщо в районі «лежить» пацієнт і в нього є неповністю визначений діагноз, то райони зробили собі таку «моду» викликати обласну структуру, для того, щоб завести до Львова на діагностику. І знову ж таки, обласний бюджет покриває витрати районів на медицину.

Пацієнт має транспортуватися з району до Львова лише при черепно-мозковій травмі, втраті свідомості невідомої етіології, діти з апендицитами, інфаркти, кровотечі різних генезів, нейрохірургічні хворі: падіння з висоти, політравма тощо. Але, поряд із цим слід пам’ятати, що в районах також є лікарі, які мають виконувати свою роботу.

Юрій Пацюрко зауважує, що численних проблем у роботі екстреної медичної допомоги можна буде уникнути завдяки GPS-навігаторам. Зараз триває тендерна процедура і незабаром їх встановлюватимуть на машини. Відтак, фахівці бачитимуть розміщення всіх «швидких» на моніторах, що дозволить не лише розраховувати відстань, а й контролювати доїзд «швидкої» медичної допомоги до пацієнта.