Коли Сиропусний тиждень у 2025 році: історія та українські традиції

Сиропусний тиждень, який передує Великодньому посту, у 2025 році почнеться у понеділок 24 лютого, а завершиться Прощеною неділею, 2 березня. Це останній яскравий акорд свят зимового циклу, в якому тісно переплелися християнські вірування та прадавні традиції. Примітно, що кожен з українських регіонів має свої особливості святкування цього періоду, але є й багато спільного.

Що таке Сиропусний тиждень: історично-етнографічна довідка

Сиропусний тиждень – він же Масниця, Сирниця, Колодка, Колодій, Запусти, Пущення, Туриця – це останній тиждень перед Великим Великоднім постом. У православних християн він завжди вважався святковим. В цей період ще можна було їсти молочні продукти та яйця, хоча м’яса в меню вже не було.

За деякими джерелами, перші згадки про святкування Масниці з'явилися ще в дохристиянські часи, приблизно в IV столітті. Запровадження християнства на українських землях не дуже вплинуло на цю традицію, і це свято стало єдиним з язичницьких, яке православна церква включила до свого календаря. Хоча особливого релігійного впливу тут не простежується, на відміну від інших зимових свят.

До XVII століття Масницю чи Пущення відзначали протягом трьох тижнів. Перший тиждень називали Всеїдним -- це був час, коли можна було у будь-який день вживати будь-які продукти, зокрема й м'ясо. Другий тиждень звався Переступним або Гижковим. Протягом цього періоду м'ясо також вживали, за винятком середи та п'ятниці. Останній тиждень отримав назву Масниця або Сиропуст.

За словами етнографині Галини Олійник, в Україні універсального обряду та способу святкування Масниці ніколи не було. У кожному з регіонів завжди були різні назви як для свята, так і для днів тижня у ньому та обрядів. Однак сенс свята зберігався і був спільним для всіх.

В основі Масниці лежать багато язичницьких символів і традицій, вік окремих з яких становить близько 2 тисяч років. Це прощання із зимовим циклом свят і перехід до нового раціону.

Назва “Масниця”, на думку багатьох дослідників українських народних традицій, йде від того, що в цей тиждень споживали багато масної їжі. Це були сир, масло, вареники з сиром і маслом, популярними були налисники з такою ж начинкою, а також молочні каші, яєчні запіканки, сирники, малаї (хлібобулочні вироби з кукурудзяного, горохового або пшоняного борошна), та ще багато солодощів. 

Як зазначають етнографи, це свято також тісно пов'язане з поминанням предків. Адже субота на Переступному тижні (передостанній тиждень перед постом) – була однією з трьох субот на рік, які душі випросили у Бога, щоб повертатися на землю. Дві інші такі суботи – перед Трійцею та Дмитрієм.

Важливо також зазначити, що за християнською традицією Сиропусний тиждень – це не тільки святкування й веселощі, але й підготовка до Великого посту. Віряни проводили обряди очищення та просили пробачення у всіх, кому могли вчинити щось лихе.

Традиційні розваги на Масницю на Галичині та в інших регіонах

Попри розмаїття обрядів, які були різними у всіх регіонах, спільним для українців у цей час була думка про те, що чим краще вони проведуть зиму та зустрінуть весну, тим врожайнішим буде рік. Також традиції були спрямовані на те, щоб людей оминули усілякі хвороби.

До святкування Масниці (Сиропусного тижня) ретельно готувалися, наводячи лад в оселях. Крім того, заздалегідь намагалися виконати найважчу роботу, щоб звільнити собі час для більш приємних справ. Ткати, рубати, прясти коноплі, білити, шити та вишивати протягом Сиропусного тижня не рекомендувалося. Також напередодні свята поминали померлих.

Однією з назв свята була Колодій (Колодка). На думку етнографів, традиції, пов’язані з цією назвою можуть сягати аж часів Трипільської культури. Поширений цей звичай був і у деяких районах Галичини, на півночі Львівщини.

Парубкам, які не одружилися за рік, прив'язували до руки колодку. Іноді в'язали і дівчатам, але рідше. Як пояснюють знавці традицій, колодка – це спокута. Це могло бути велике поліно або невелика колодочка з долоню розміром, витесана та шліфована колодка розписом. Або навіть згорнутий сувій полотна чи лялька. Зазвичай колодку хлоп сам не міг зняти, це мала зробити дівчина, а він за це мав відкупитися від неї. Наприклад, солодощами, або якщо хотів одружитися з цією дівчиною, то хусткою.

На Тернопільщині та Хмельниччині також існував звичай набивати колодку. Хлопці пригощали дівчат або ж дівчата обирали собі хлопця і прив’язували йому на рукав квітку. Таким чином часто складалися пари. Вважалося, якщо парубок дарував щось дівчині на Масницю, то вона мала віддячити йому вишитою хустиною на Великдень.

На Вінниччині був звичай "волочити колодку". Компанія знаходила на вулиці колоду й вирішувала, до якої з сімей з неодруженим хлопцем йти. Вони гуртом тягнули ту колоду до двору, починали "ганити" хлопця й вигадувати про нього всілякі капості. Щоб люди нарешті заспокоїлися й відчепилися, мати парубка виставляла їм могорич. І так продовжувалося від хати до хати.

На Київщині та Житомирщині влаштовували сценічне дійство, у якому брали участь тільки жінки. За тиждень колодка проходила різні стадії – від свого символічного народження і до смерті.

У сучасному житті ви навряд чи стикнетеся з цими традиціями. Хіба що потрапите на якесь костюмоване дійство або виступ етнографічних колективів.