Від Городоцького шва до Яворівської іграшки: ТОП-3 елементів культурної спадщини Львівщини

У дні великої війни, коли ворог докладає титанічних зусиль, щоб знищити саму згадку про Україну, новими барвами заграла ідея збереження нематеріальної культурної спадщини. Українки та українці не тільки зберігають у музеях згадки про культурне надбання предків, але й із задоволенням вписують традиційні ритуали та ремесла у сучасне життя. Яскравим прикладом цього стали три елементи культурної спадщини Львівщини, про які ми поговоримо докладніше.

Що вже з нематеріальної культурної спадщини Львівської області внесено до всеукраїнського переліку

Станом на листопад 2024 року до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України входить:

• мистецтво виготовлення яворівської дерев’яної забавки;

• традиція приготування яворівського пирога; 

• створення об’ємної сферичної різдвяної звізди села Мацьковичі; 

• надсянська говірка на Мостищині; 

• мистецтво виготовлення глинянського візерункового текстилю;

• городоцький шов; 

• культура споживання засипаної капусти;

• традиція створення бойківської писанки булавкою;

• традиція дзвонарства у Львові.

Кожен з елементів, який представляє Львівщину, є унікальним і по-своєму цікавим. Кожен з них має шанс поширитися за межі регіону. Однак редакція 032.ua пропонує уважніше придивитися до трьох позицій, які, на нашу думку, можуть органічно вписатися у сучасність.

ТОП-3 елементів культурної спадщини Львівської області, які припадуть до душі всім

Ми не будемо пропонувати вам полюбити яворівський пиріг чи засипану капусту, адже гастрономічні вподобання у всіх різні. Також не будемо наполягати, щоб хтось вивчив надсянську говірку, хоча дослідникам-лінгвістам там є над чим працювати. А от до городоцького шову, яворівської дерев’яної забавки та сферичної різдвяної звізди варто придивитися.

Городоцький шов, або Городоцький стіб

Історія городоцького шову налічує не одне десятиліття, але вперше цю вишивальну техніку офіційно зафіксували у 1887 році на етнографічній виставці в Тернополі, де було представлене чоловіче та жіноче вбрання із села Керниця Городоцького повіту.

Цю техніку практикували майстрині у місті Городок, селах Угри, Братковичі, Черляни Львівської області. Речі, вишиті городоцьким швом, привертають увагу густотою стібків, складним орнаментом і насиченим червоним кольором. Візерунки виходять фактурними, випуклими, неначе різьбленими.

Враховуючи відродження моди на вишиванки як в Україні, так і в усьому світі, городоцький шов може знову стати популярним. Його оцінять прихильники унікальності та індивідуальності – ті, кому вишивка “хрестиком” вже видається не надто оригінальною.

Однак, щоб городоцький стіб мав майбутнє не лише як музейний експонат або згадка в історичних дослідженнях, потрібно докласти зусиль для його відродження та популяризації. Що, до речі, вже і робиться. 

Так, першою відновити давнє ремесло вирішила одна з жительок Городка. Її зусилля привернули увагу місцевого відділу освіти, він підтримав ініціативу та створив програму-модуль для шкіл громади. Тепер діти мають можливість вивчати городоцький шов. Крім того, до Дня Незалежності у містечку почали проводити майстер-класи на центральній площі, де всі охочі могли спробувати відтворити стародавній шов під керівництвом майстрів. 

Деякі українські бренди, наприклад – “Сварга”, вже пропонують дитячі та дорослі вишиванки, оздоблені городоцьким швом.

Яворівська дерев’яна забавка: унікальний сувенір чи справжня іграшка?

Дерев'яні пташки, коники, візочки, іграшкові меблі, колисочки, тарахкальця, деркачі, розписані жовтими, червоними, зеленими та білими кольорами – це і є яворівська забавка. На початку XX століття на Яворівщині 96 родин виготовляли іграшку. Нині секрети ремесла зберегли лише двоє майстрів – Оксана Когут та Остап Сойка. Їхні роботи прикрашали різдвяну ялинку у Ватикані ще у 2011 році, а торік унікальна яворівська шопка-вертеп була представлена на виставці “100 вертепів у Ватикані”.

Яворівська іграшка має свій стиль розпису, основу якого утворюють традиційні орнаментальні мотиви, такі як вербівка, качечка, квіточка, ружа, сонечко тощо. Створена з деревини м’яких місцевих порід забавка може бути як привабливим сувеніром для туристів, так і іграшкою для малюків. Враховуючи сучасну тенденцію у педагогіці віддавати перевагу іграшкам з натуральних матеріалів, яворівська забавка має шанс стати популярною далеко за межами Львівщини та України.

Щоб зберегти мистецтво традиційного яворівського розпису, у ДНЗ "Художнє професійно-технічне училище ім. Й. П. Станька" його вивчають учні з професії "Живописець. Художник розмалювання по дереву", а яворівську різьбу –  "Різьбяр по дереву та бересту. Виробник художніх виробів з дерева".

Також у смт Івано-Франкове на День міста проводять ярмарок "Яворівська забавка". 

Мацьковицька об’ємна сферична різдвяна звізда

Різдвяна зірка з села Мацьковичі, на відміну від інших поширених у різних українських регіонах, відрізняється сферичністю, овальністю та рухомістю. Один з майстрів – Богдан Новак – створює такі різдвяні символи вже понад 50 років. За словами майстра, для виготовлення однієї звізди потрібно близько місяця, а ще математичні знання та терпіння.

Його звізди є у кількох храмах, зокрема, у Патріаршому соборі в Києві. Також вони були у Ватикані під час українського Різдва там. Звізди, створені Богданом Новаком, є також в Німеччині, Польщі, Італії, Португалії та в багатьох інших країнах світу.

Чим може зацікавити сучасну молодь різдвяна зірка з села Мацьковичі? Оригінальністю. З кожним роком ми спостерігаємо, що під час різдвяних свят молодь і діти охоче долучаються до театралізованих вертепів – готують сценарії, костюми та, звичайно ж, звізду. Традиційна звізда з села Мацьковичі дає можливість виділитися на тлі конкурентів і запам’ятатися глядачам. Головне, не втратити час і встигнути перейняти у майстрів це мистецтво.