Чи буде повномасштабне вторгнення Росії в Україну, або Як Путін попав у пастку власного шантажу

Можливіть повномасштабного вторгнення Росії в Україну була головною темою обговорення останніх тижнів не тільки в нашій країні, а навіть у всьому світі.

Звісно, наша країна вже восьмий рік відбиває напад другої армії світу, але згідно з інформацією, яка спочатку зʼявилася у провідних західних ЗМІ з посиланням на дані розвідки — нове вторгнення планується на тільки на Донбасі, а фактично по всій лінії україно-російського кордону і навіть з території повністю залежної від Росії Білорусі. А кінцевою метою вторгнення —  нібито буде окупація більшої частини України.

Ця інформація підтверджувалася небувалою концентрацію російських військ біля кордонів України. За даними української розвідки, вже зараз біля кордонів сконцентроване 102-тисячне російське угрупування, але за кілька годин воно може буде збільшене аж до 175 тисяч. Але останньої “вишенькою” на торті можливого вторгнення став нахабний російський ультиматум, у якому наполягалося на тому, що НАТО та США повинні дати РФ письмові гарантії не тільки по те, що Україна та Грузія ніколи не стануть членами Північно-Атлантичного Альянсу, а також, що американці виведуть всі свої війська у Східній Європі, розташовані там після 1997 року.

На всі свої нахабні претензії Росія досить прогнозовано отримала тверде американське “Ніт!”. Після останньої зустрічі голови Держдепу США Ентоні Блінкена з міністром закордонних справ Росії Кирилом Лавровим, РФ чекає на кінцеву письмову американську відповідь, яку, напевно, отримає протягом тижня. Так що невже після цього таки почнеться новий етап - повномасштабне російське вторгнення? Давайте розбиратися, на що може розраховувати Путін і до якіх наслідків для РФ та України може привести справжня велика війна.

Як Зеленський відправив всіх на шашлики, а потім “віддав” РФ Харків

Довгий час українська влада залишалась осторонь від світового занепокоєння скупченням російських військ біля кордонів країни.

Але на цьому тижні президент Володимир Зеленський з початку оголосив заспокійливу заяву, де побажав українцям готовитися до травневих шашликів і не перейматися начебто фейковими загрозами.

А буквально за добу глава держави в інтерв'ю американському виданню The Washington Post вже заявив, що Росія може окупувати Харків, і це стане початком великомасштабної війни.

Мер Харкова Ігор Терехов, який колись вважався майже проросійським політиком, відразу «захистив» місто від «зазіхань» Зеленського та несподівано видав ярку патріотичну промову.

«Харків був і буде українським містом, жителі якого є громадянами єдиної та неподільної України. І будь-хто, хто посягне захопити Харків, повинен розуміти — на захист свого улюбленого міста стануть не лише харків'яни, а й усі українці», — заявив Терехов.

Сили сторін

Нагадаємо, що, згідно з даних розвідки, зараз на кордонах України сконцентровані російські війська чисельністю від 105 до 175 тисяч вояків. На перший погляд, це досить велика військова сила.

Але ЗСУ сьогодні нараховують 250 тисяч воїнів - ще 80 тисяч бійців у Національній гвардії. Тобто загальна кількість українців, які вже у бойовому строю, налічує 330 тисяч солдатів. А ще не забуваємо про 350 тисяч ветеранів АТО-ООС, які будуть призвані до лав ЗСУ вже у першій хвилі мобілізації після можливого російського вторгнення.

Так що починати російській “похід на Київ” з такої кількості солдат для Росії, мʼяко кажучи, не дуже серйозно. За оцінками Пентагона, тільки для впевненого контролю над великими містами сходу України росіяни повинні мати не менше 330-340 тисяч солдатів. Звісно, у росіян ще є можливість нарощувати чисельність своїх військ на кордонах України, але взагалі вся російська армія має один мільйон, а сухопутні війська налічують 600 тисяч штиків. Та треба розуміти, що навіть при великому бажанні захопити всю Україну Путін не може дозволити повністю залишити без військ такі важливі та вразливі регіони, як Сибір, Далекий Схід та Кавказ. А ще якась армія потрібна біля кордонів Прибалтики та Польщі, щоб створювати загрозу північному флангу НАТО. Так, дійсно, щоб зібрати армію, з якою можна починати мріяти дійти до передмістя Києва чи Харкова, треба починати мобілізацію. Але її поки не має, і коли вона, не дай Боже, почнеться, стане відомо дуже швидко.

 Можливо,  росіяни розраховають більше не на чисельність військ, а на те, що мають значну технічну перевагу в кількості танків, авіації, бойових гелікоптерах.

Згідно довідника Military balance, чисельність танків у Росії становить не менше 3300. Що зможе ЗСУ протиставати цій танковій армаді?

Журналіст та воєнний експерт Юрій Бутусов вважає, що вже зараз українська армія має змогу щвидко перетворити навіть самі модернізовані россійскі танки на залізні многотонні труни.

«Для боротьби з російськими танками Україна може застосовувати багато не сучасних, але все ще дієвих типів озброєнь. Насамперед - це сотні наших танків Т-64 БВ та БМ, Т-72, ​​Т-80, сотні протитанкових комплексів радянського виробництва "Фагот" та "Конкурс", гранатомети РПГ-7, одноразові гранатомети типу РПГ-26 та інші види озброєнь . Всі ці кошти можуть бити російські танки, як свідчить перебіг бойових дій.

Проте українська армія має всі можливості побудувати багатошарову протитанкову оборону із застосуванням найсучасніших видів озброєнь. Таку оборону, коли по російській бронетехніці завдаватимуться високоточні удари з усіх боків. А це насамперед протитанкові ракетні комплекси 2-го покоління типу Стугна та Корсар.

За даними Цензор.Нет, ЗСУ за 8 років отримали близько 8 тисяч таких керованих ракет, які показують високу надійність у ході бойового застосування на фронті (у США також на озброєнні знаходяться комплекси 2-го покоління). Також, згідно з офіційними даними США, Україні безоплатно передано 77 пускових установок та 540 ракет протитанкового ракетного комплексу 3-го покоління Джавелін. Великобританія надала Україні не менше ніж 1200 протитанкових гранатометів 3-го покоління NLAW (а можливо вже до 2000).

Британський протитанковий гранатомет 3-го покоління NLAW, Фото: Фейсбук Юрія Бутусова

Україна закупила у Туреччині керовані бомби для Байрактарів, які можуть знищувати або виводити танки з ладу. Також наші бойові гелікоптери оснащені невеликою кількістю керованих ракет Бар'єр. Так, Росія має спільну перевагу в силах, але Україна має чим зустріти ворога і не допустити російського бліцкригу. Джавеліни та NLAW вражають танки в дах вежі, зверху, і це вже змусило росіян обладнати дахи своїх танків металевими ґратами, які зазвичай називають "мангалом". На напрямах ударів російських танкістів очікується висока щільність застосування протитанкових коштів. Якщо ми вчасно розгорнемо оборону на напрямках ймовірних головних ударів супротивника, то жодних шансів у росіян швидко вибити українську армію з Донбасу чи Харкова немає.

На Путіна чекає важка затяжна війна з величезними втратами. І під час цієї війни наша промисловість і НАТО продовжуватимуть постачання боєприпасів”, - наголошує Бутусов.

Дещо складніше ситуації з можливості української системи ППО протидіяти російської авіації. Але і тут ідуть зміни на краще.

На цьому тижні стало відомо, що Литва та Латвія передадуть Україні партію переносних зенітно-ракетних комплексів Stinger. Ці поставки стали можливими після дозволу Держдепу США про постачання цих видів озброєнь в Україну.

Також в США обговорювається варіант передачи українским ВПС партії винищувачів F-16.

Звісно, розрахувати, як може скластися хід бойових дій у разі крупномасштабного російского вторгнення, справа не вдячна. Бо як колись написав класик світової літератури Лев Толстой після розгрому російських війск на Чорній річці під Севастополем: “Гладко было на бумаге, да забыли про овраги». Але це добре розуміють і в Генштабі РФ.

На що саме сподівався Путін, висуваючи НАТО та США ультиматум

Звісно, що як би так не ставитися до маніакального бажання Путіна домовитися з США про нову Ялту і поділити світ так, що знову всі пострадянські країни, а в першу чергу Україна стали частиною нового СРСР - 2.0, зрозуміло, що у російського диктатора були свої розрахунки на успіх.

У Кремлі, і можливо, що не без підстав, вважали, що колективний Захід, і в першу чергу США, після перенесеної в Афганістані  катастрофи знову дадуть слабину.

Яскравий психологічний портрет зовнішньополітичних намірів Путіна та його оточення змалював російській політолог Андрій Піонтковський.

«Ці люди не збираються ні вмирати, ні відмовлятися від скромної чарівності життя доларових мультимільярдерів, ні знищувати західну цивілізацію, спокусливі матеріальні плоди якої вони та їхні нащадки так жадібно і смачно поглинають. Вони патологічно ненавидять Захід ненавистю нуворишів, які відчувають себе парвеню, незважаючи на всі свої замки, палаци, гареми, яхти, газові мережі та ядерні боєголовки. Не сприймають їх у справжні буржуїни. Свята прагне душа. Приниження ненависних піндосів та їхніх посіпак, що оточують нас з усіх боків.

І хто підсів на цей п'янкий геополітичний наркотик, хто вже «звільняв» Цхінвал, Севастополь, Алеппо, Донецьк, тому дуже важко зіскочити з нього. І вони переконані, що для цього їм достатньо вплутатися в регіональне або навіть локальне військове зіткнення із Заходом і виграти лише один психологічний поєдинок, коли жахнувшись їхньому ядерному шантажу або тим більше їх одному ядерному удару по європейському місту, Захід здригнеться і капітулює назавжди», - написав Піонтковський.

Але цього разу шантаж не спрацював і, навіть, навпаки. У перше за багато років сталося політичне єднання Заходу. А від президента США Джозефа Байдена та голови Держдепа Ентоні Блінкена послідували жорсткі заяви, про “пекельні” економічні санкції, які будуть введені проти Росії, у разі нового вторгнення в Україну.

Так чого чекати від Москви

Шантаж не вдався, але чи готова Росія до виконання своїх погроз — бо після того, що Путін та його камарілья наговорили та наробили — тихо піти, та утертись буде означати для російського диктатора повну втрату обличчя.

Але при всьому божевіллю російського керівництва, здається, там ще в змозі прорахувати, що при потужній військовії підтримці Заходу та готовності ЗСУ та народу України захищати рідну землю, швидкої переможної прогулянки до Дніпра не буде. Навпаки, Росія отримає море цинкових трун, а вантаж 200 стане головною статтею українського експорту до РФ. При тому, що економічні санкції, арешт активів самого Путіна та його оточення може стати той кістяшкою доміно, яка обвалить весь російський режим. Але ж «пацан пообіцяв, пацан повинен зробити».

Здається, в Кремлі знайшли привід, як зберегти обличчя після нищівної дипломатичної поразки. В Держдумі РФ зареєстровано проєкт постанови щодо звернення до Володимира Путіна про необхідність визнати «ЛНР» і «ДНР» «в якості самостійних, суверенних та незалежних держав».

Відразу після «визнання» в ОРДЛО будуть вже офіційно введені для «захисту російськомовного населення» війська РФ, які і так вже вісім років знаходяться там.

При всьому негативі ця подія може мати для України, як не дивно, і позитивне значення. Це буде автоматичне означати одноосібний вихід Росії з невигідних для України Мінських домовленостей. Про це вже заявив міністр закордонних справ Кулеба.

І це буде завершення розмов про визнання Україною особливого статусу ОРДЛО та можливість зафіксувати його у своїй Конституції. Також після цього можливості Кремля шантажувати українське керівництво та вимагати від них приймати антиукраїнські рішення стануть близькі до нуля.

Не має сумнівів, що прийде час, і Донбас, як і Крим, Україна поверне — тільки вже на своїх умовах і вже точно без всяких особливих статусів.