Соліст Паризької опери, який загинув на Донбасі: сьогодні львівʼянину Василю Сліпаку виповнилося б 47 років

Унікальний голос та світове визнання

Василь Сліпак народився 20 грудня 1974 року у Львові, його батьки працювали на автобусному заводі. Дитинство він провів у «хрущовці», навчався на сусідній з домом вулиці.

Старший брат Василя Сліпака Орест розповідав в інтерв'ю виданню День, що унікальний голос він отримав у спадок від діда.

Ще з дитинства — з 1983 по 1994 рік — Сліпак співав у львівській чоловічій хоровій капелі Дударик. Його брат розповідав, що вже тоді він виступав із Дмитром Гнатюком та Ніною Матвієнко.

У Василя Сліпака був дуже високий голос — контратенор, також він співав баритоном. За словами Ореста Сліпака, відразу після школи його брата не прийняли до Львівської консерваторії, і два роки до того, як вступити туди, він навчався на її підготовчих курсах.

«В Україні не знали, що робити з його контратенором, була велика дискусія серед педагогів», — зазначав Орест Сліпак.

Товариш Василя Сліпака з хорової капели Дударик Дмитро Кацал розповідав Euromaidan Press, що контратенором Василь Сліпак співав до 28 років, «тому що трансформація його голосу відбулася надзвичайно пізно».

«Іншими словами, Василь зумів поєднати в собі два несумісних голоси і виконати обидва на великій сцені. Називайте як хочете — Божий дар чи жарт природи, але це було дивовижно», — говорив Кацал.

Василь Сліпак став відомим співаком ще до вступу в консерваторію.

У 1994 році у Львові Сліпак першим виконав сучасну камерну кантату Олександра Козаренка для контратенора П'єро мертвопетлює.

Орест Сліпак розповідав, що Козаренко«ніяк не міг закінчити» цю кантату, але почувши у Львівській консерваторії, як репетирує Василь Сліпак, зрозумів, що пише її саме для нього.

«Прем'єра відбулася спочатку у Львові, а потім на фестивалях у Києві й Одесі. Після того всі великі національні фестивалі в Україні без Василя не відбувалися», — згадував Орест Сліпак в інтерв'ю.

У тому ж році Орест Сліпак, який на той момент був аспірантом медінституту і приїхав на конгрес кардіологів до Франції, познайомився з композитором українського походження Мар’яном Кузаном та залишив йому касету із записом виступу брата. Через місяць Василя Сліпака запросили на один із найбільших музичних фестивалів у Клермон-Феррані. На цьому фестивалі Сліпак був єдиним, хто виконував українські пісні, він отримав гран-прі глядацьких симпатій.

Також у 1994 році Сліпак виступив із сольним концертом з творів української народної музики в опері міста Віші.

Вже у 1997 році він пройшов конкурсне випробування на вступ до Паризької національної опери та переїхав до Франції, де жив протягом наступних 19 років.

Також він співав на найкращих сценах Італії, Польщі, США та Росії, час від часу приїжджав з концертами і в Україну.

На сайті Euromaidan Press зазначається, що Василь Сліпак на три роки змушений був залишити Паризьку оперу через невелику кількість партій для контратенора. В цей час він відвідував спортзал, а потім працював охоронцем у нічному клубі в Парижі. Ця робота дала йому можливість брати приватні уроки співу, під час яких він тренувався співати басом, що дозволило йому повернутись у Паризьку оперу та знову зробити там кар'єру.

Брат Василя Сліпака розповідав, що він говорив не менше ніж вісьмома мовами і легко їх освоював.

«Він приїхав із Франції і вже говорив французькою. Швидко засвоював мову країни, в яку потрапляв, — польська, іспанська, німецька, російська… Йому це дуже легко давалося. Він не витрачав на вивчення мов часу, як, наприклад, я. В цьому плані я брату заздрив. Причому він не лише говорив, але й писав», — розповідав Орест Сліпак.

Благодійність, волонтерство та громадська діяльність

Разом із братом від початку 1990-х Василь Сліпак займався благодійною діяльністю, допомагаючи людям з інвалідністю.

Журналістка та перекладачка Алла Лазарєва в колонці для Українського тижня зазначала, що, коли Василь Сліпак ще жив у Львові, вони з братом«організовували концерти в колоніях для неповнолітніх, аби морально підтримати тих, хто опинився за ґратами».
На сайті Euromaidan Press сказано, що Василь Сліпак брав участь у Помаранчевій революції у 2004 році.

Під час Революції Гідності співак брав участь в акціях української діаспори у Франції. В той час через контракти з Паризькою оперою він не міг поїхати в Україну.

Василь Сліпак співає під час акції української діаспори на підтримку Євромайдану, 18 лютого 2014 року.

Потім він став волонтером організації Fraternité Ukrainienne — Українське братство і допомагав українським бійцям на Донбасі, займаючись збором гуманітарної і фінансової допомоги. Також Василь Сліпак працював над тим, щоб пояснити французам, що відбувається в Україні.

Він запропонував організувати Арт-Майдан і запросив відомих європейських оперних співаків до створення асоціації Друзі опери для дітей, яка зосередилася на тому, щоб пояснити події в Україні французькій аудиторії спільною мовою мистецтва.

«Він був надзвичайно корисним для України тут, у Франції. Він був справжнім інтелектуалом, володів сімома мовами. Після того, як Наталка Пастернак [український громадський лідер у Франції] пішла з життя, він був єдиною людиною, яка мала потенціал об'єднати нас, лобіювати українські інтереси на міжнародному рівні… Але він мав потребу бути на передовій, де писалася новітня українська історія. Тому він кинув роботу, перестав шукати контракти і лише зрідка співав, щоб могти переслати гроші в Україну», — розповідала про Василя Сліпака активістка з української діаспори у Франції Анна Чесановська.

Участь у війні на Донбасі та загибель від кулі снайпера

Ще коли Василь Сліпак був волонтером, він познацомився з бійцями Добровольчого українського корпусу Правий Сектор.

У травні 2015 року співак вперше поїхав на Донбас, розповідала в інтерв'ю Фактам Чесановська.

Інтерв'ю з Василем Сліпаком, червень 2015 року

«Їдучи на війну вперше, сказав: Я пропустив Майдан, але війну пропустити не можу. То був травень 2015 року. Тоді він пробув в Україні більше місяця», — сказала вона.

За словами Чесановської, Василь Сліпак до останнього не говорив їй, що збирається поїхати на фронт, тому що вона вважала, що він не боєць, а співак і має займатись своєю справою.

Під час першої поїздки Сліпак придумав собі позивний Міф — на честь Мефістофеля, партію якого він виконував в опері Фауст Шарля Ґуно.

«Повернувшись із фронту, розповідав, що вигадав собі позивний на честь Мефістофеля — Міф. Сміявся, що негативні герої його найулюбленіші. Я бачила його у ролі Мефістофеля. Коли Сліпак виходив на сцену, зал вибухав оплесками. Він був унікальним оперним співаком із шаленою енергетикою, яка одразу передавалась залу», — розповідала Чесановська.

Вдруге Сліпак поїхав на Донбас у вересні 2015 року — в село Водяне під Маріуполем

Чесановська розповідала, що під час перших двох поїздок на фронт у Василя Сліпака не було бронежилета і каски. Втретє він збирався пробути на фронті півроку. За словами Чесановської вона наполягала, щоб він купив собі екіпірування.

«Каску він віз із Парижа, бронежилет купив у Києві. Знаю, що це був хороший і дорогий бронежилет. Василю не вистачало на бронежилет грошей, і його друг-орендар сказав, що не братиме місячну плату за житло», — згадувала вона.

Втретє Василь Сліпак приїхав на Донбас 18 червня 2016 року. 29 червня 2016 року він загинув від кулі снайпера, виконуючи бойове завдання як кулеметник 1-ї штурмової роти ДУК ПС біля Луганського Донецької області. На той момент йому був 41 рік.

За два роки після загибелі Сліпака Gazeta.ua опублікувала фрагменти розмови бійця Андрія Широкова, який став свідком трагедії, з дружиною Ганною Счасною, яку та записала на диктофон.

«Снайперська куля зайшла в плече, пройшла через все тіло і вийшла з боку. Василь в той момент лежав, тому вийшло так, що куля прошила його наскрізь. Цікаво, що політ патрона мінявся. Спочатку, він влучив у кулеметний короб, прошив його, зрикошетив і тоді попав у Василя», — розповів Широков.

На той момент українські бійці намагались захопити ворожий блокпост, але після загибелі Сліпака їм наказали забрати тіло і відходити.

«Як тільки ми відійшли — це місце росіяни зорали мінами. Страшно було дивитись. Якби ми зайняли блокпост, нас би чекала доля мертвих героїв. Тому що ми не мали чим воювати проти їхньої важкої техніки. Не було підтримки артилерії», — говорив тоді Широков.

Сам Андрій Широков загинув за кілька місяців — 18 грудня 2016 року в боях на Світлодарській дузі.

Похорон Василя Сліпака у Львові, 1 липня 2016 року.

рощання з Василем Сліпаком пройшло у Дніпрі та у Львові, він похований на Личаківському цвинтарі. У лютому 2017 року президент Петро Порошенко посмертно присвоїв Василю Сліпаку звання Героя України і нагородив його орденом За мужність.

 Пам’ять про Василя Сліпака

У січні 2018 року вийшов документальний фільм про Василя Сліпака Міф, його створили українські режисери Леонід Кантер та Іван Ясній.

У жовтні 2018 року на фасаді українського Культурно-інформаційного центру в Парижі встановили пам’ятну дошку Василю Сліпаку.

У червні 2019 року на Личаківському цвинтарі освятили пам’ятник Василю Сліпаку. Вшанувати його пам’ять приїхав президент Порошенко.

У грудні 2020 року стало відомо про плани відкрити артсквер ім. Василя Сліпака на перетині вулиць Андріївський узвіз і Боричів Тік до п’ятої річниці його загибелі 29 червня 2021 року.

Автори проєкту хотіли облаштувати простір у вигляді амфітеатру зі скульптурою Сліпака в повний зріст із бронзи та граніту, однак проєкт розкритикували місцеві мешканці.

Після цього КМДА оголосила всеукраїнський архітектурний конкурс на найкращий проєкт скверу з преміальним фондом 180 тисяч гривень.

31 серпня 2021 року у КМДА оголосили, що перше місце посів проєкт архітекторів Олексія Шемотюка і Павла Сингаївського за участі авторського колективу (А. Єрмоленко, Є. Штефан, А. Задорова).

Автори назвали проєкт Метафізичний сквер. Планується, що сквер вимостять гарматними гільзами від великокаліберних снарядів(152 мм), які організують рельєф у яруси для сидіння.

З боку Андріївського узвозу встановлять чавунний циліндр з рельєфом-життєписом Сліпака висотою в три метри. За задумом його можна буде крутити рукою. У важливі для Сліпака дати з циліндра в небо світитиме промінь.

21 червня 2021 року Нацбанк України випустив в обіг монету на честь Василя Сліпака тиражем 35 тисяч штук.

На аверсі монети вгорі розміщений малий державний герб України, праворуч від якого напис УКРАЇНА(півколом), у центрі на дзеркальному тлі - портрет Василя Сліпака, праворуч від нього — нотний рядок, номінал монети — 2 із графічним символом гривні, рік карбування монети — 2021 і логотип Банкнотно-монетного двору Національного банку України, ліворуч напис: ВАСИЛЬ СЛІПАК«МІФ»(унизу півколом).

На реверсі монети на дзеркальному тлі зображено соловейка на стволі автомата та стилізовані гілки дерев(угорі та внизу).

Автор зображення — художник Андрій Ярмоленко — коментуючи випуск монети на честь Василя Сліпака, на своїй сторінці у Facebook, зазначив, що «уникнув дат народження і смерті, бо легенди не вмирають».

«А це наша легенда, яку ми маємо пам’ятати і розказувати всім наступним поколінням! Ця особа співставна з Гераклом та Орфеєм в одному лиці, навіть ще крутіша — бо Василь існував точно, і ми його сучасники!» — наголосив Ярмоленко.