Львівʼяни, які змінили світ: як онук рабина став засновником ісламської держави

Історія Леопольда Вайса, який народився у Львові у поважній єврейській родині, а закінчив життя відомим дипломатом, ісламським богословом та письменником, була б схожа на погано вигаданий фантастичний роман, коли б не була самою справжнісінькою правдою.

 І ця людина, без всякого перебільшення, заслуговує бути представленою у спецпроєкті 032 «Львівʼяни, які змінили світ».

Початок путі: від Львова до Берліна

Леопольд Вайс народився 2 липня 1900 року у Львові, Його заможна родина мешкала у будинку на вулиці Пекарській, 31. Батько Карл Вайс був відомим у місті адвокатом, а мати Малика належала до єврейської банкірської родини Менахема Менделя Фейґенбаума. Не менш впливовою людиною був дід Леопольда - рабин із Чернівців Аківа Вайс.

Про своє дитинство, проведене у місті Лева, сам Вайс пізніше  писав з великою любовʼю.

«Моє дитинство пройшло у Львові — в той час під австрійським володінням — у будинку і на вулицях, які були одночасно тихими і величними. Довга вулиця мала якусь припорошену елегантність, з каштановими деревами і дерев'яною проїжджою частиною, на якій відбивалися копита коней. Я обожнюю цю вулицю зі свідомістю, що виходить далеко за межі мого дитинства, і не тому, що ця вулиця була моїм домом: я любив її, гадаю, через особливу ауру шляхетної самосвідомості, з якою вона лилася з розкішного центру цього прекрасного міста в бік мовчазного лісу на околиці і великого цвинтаря, захованого в цьому лісі.»

Батьки дали Леопольду чудову, як для того часу, світську та релігійну освіту. Взагалі Вайс вільно розмовляв багатьма мовами, серед яких були: англійська, французька, німецька, польська, українська, арабська, іврит, урду, фарсі.

З початком Першої світової війни 14-річний Леопольд приписав собі два роки, щоб потрапити до армії.

«У чотирнадцять років я втік з дому і вступив до лав австрійської армії під вигаданим ім'ям. Для своїх років я був високого зросту і легко зійшов за вісімнадцятирічного – це був мінімальний вік для набору до армії. Але, мабуть, мені не судилося дослужитися до маршала. Через тиждень або щось біля того мій нещасний батько зумів розшукати мене за допомогою поліції, і я був ганебно доставлений у Відень, куди моя сім'я переселилася незадовго до цього”, - згадував свою пригоду Вайс.

Призвали Вайса до лав війська вже в останні тижні війни тому  взяти участь у бойових діях Лео не встиг.

У 1918  вступає до університету у Відні, де два роки вивчає філософію та історію мистецтв.

Але здобуття вищої освіти Вайс залишає заради занять журналістикою. 1920 по 1922 роки Леопольд мешкає у Празі та Берліні, де деякий час працює асистентом усесвітньо відомого німецького кінорежисера доби німого кіно Фрідріха Мурнау.

Перший своєрідній «момент істини» стався для Вайса, коли вдалося взяти інтервʼю у дружини відомого російського письменника Максима Горького Єкатерини Пєшковою. Пєшкова приїхала до Берліна інкогніто збирати гроші для голодуючих Поволжя.

Стаття мала великий успіх, і Леопольд Вайс після цього став кореспондентом одної із самих впливових газет Німеччини Frankfurter Zeitung.

Як єврей Леопольд став мусульманином Мухаммадом

Навесні 1922 року Вайс отримав листа з Єрусалиму від свого дядька Доріана Фейгенбаума, лікаря місцевої психіатричної клініки, з пропозицією приїхати до нього в гості і деякий час пожити у місті. І Леопольд поїхав на Схід, став кореспондентом німецького видання у Палестині.

Тут він познайомився з сіоністами, які не дуже сподобалися Вайсу. У 1923 році здійснив поїздку до Йорданії, де познайомився з еміром Абдаллою, якій пізніше став засновником Хашимітського Королівства Йорданія. А потім відвідав Сирію, де глибше познайомився з арабським побутом.

Повернувшись до Берліна, він одружився з художницею Ельзою Шієм, яка була на 15 років старша за нього, і разом з нею у 1926 році перейшов до ісламу.

Важливим кроком для такого вчинку став випадок, коли одного разу Вайс їхав у берлінському метрополітені серед багатих, але похмурих пасажирів першого класу. Прибувши додому, Леопольд побачив відкриту сторінку Корану: “Ви сповнені бажанням мати більше і більше, до тих пір, поки ви не дійдете до своїх могил. Якби ви тільки знали це, ви б, напевно, побачили пекло, в якому перебуваєте."

Це і стала останньою краплею для переходу в іслам. Мусульманин Леопольд Вайс змінив ім'я на Мухаммад Асад. “Асад" арабською означає "лев", як і корінь імені Леопольд, а імʼя Мухаммад було взято на честь пророка. Так що пориваючи зі старим світом все ж таки Вайс-Асад не забував про своє коріння.

У 1927 році Мухаммад Асад як правовірний мусульманин вирушає у хадж у Мекку. Після хаджу помирає його дружина Ельза. У священному для ісламу місті відбувається ще одна доленосна для нашого героя зустріч. Він знайомиться з принцом Фейсалом, з яким випадково зустрічається в бібліотеці мечеті Аль-Харам. Після цієї зустрічі Мухаммад йде на зустріч до самого короля Абдул-Азіза Аль Сауду - засновника Саудівської Аравії, з яким знаходять спільну мову і переймаються взаємною симпатією.

За деякий час Мухаммад стає радником короля та його секретним агентом. Сам Асад пише що король вважав його своїм другом. "Він називає мене другом, хоча ми далеко не рівні у своєму становищі, адже він - король, а я - лише журналіст. Але я наважуюся говорити, що ми друзі, бо він повіряє мені свої найпотаємніші думки, причому робить це з такою щедрістю, з якою допомагає людям".

У Мецці Асад  вдруге одружився з 15-річною Мунірою Хуссейн аль-Шаммарі, дочкою арабської шейха.

Крім того, Асаду довелося побувати в Нежді - на той час він єдиний чужинець, який отримав доступ на закриті території.

Наступні шість років Асад проводить у Саудівській Аравії, де вивчає іслам та подорожує.

Творець конституції Пакистану

У 1932 році Асад поїхав до Британської Індії, де приєднався до боротьби мусульман за незалежність Пакистану і стає близьким сподвижником ідеологічних батьків Пакистану Мухаммеда Ікбаля та Мухаммада Алі Джинни.

У 1934 році виходить у світ його «Іслам на роздоріжжі».

У 1939 році Асада як громадянина Німеччини інтернувала британська влада і він пробув в ув'язненні до 1945 року. Батько, мачуха та сестра Асада загинули під час Голокосту. Після утворення Пакистану у 1947 році Асада було призначено головою Департаменту ісламського відродження яку розробляло проєкт конституції країни. Так онук чернівецького рабина став творцем конституції ісламської держави Пакистан.

Від 1951 до 1952-го Мухаммад Асад – повноважний міністр у пакистанському представництві при ООН, де він різко виступав проти Ізраїлю та сіонізму.

У 1952 році у США Асад познайомився з молодою американкою польського походження Полою Казімірською, з якою у нього зав'язався роман.

Він розлучився з другою дружиною 25-річною Мунірою і втретє одружився. Нова дружина прийняла іслам і стала Полою Хамідою Асад.

Розлучення Асада погано сприйняли у ісламській краіни, і не очікуючи рішення пакистанського уряду, Мухаммад сам подав у відставку.

Мухаммад Асад - письменник, філософ та борець за права жінок

За два роки у Нью-Йорку Асад написав автобіографічну книгу спогадів «Шлях у Мекку» (1954), що мала великий успіх і перекладена багатьма мовами. Крім того, він зробив один із найкращих коментованих перекладів Корану на англійську мову.

Пізніше працював професором університету Аль-Азхар у Каїрі.

Також у ці роки вийшли інші його книги: «Принципи мусульманської держави», «Сахіх аль-Бухарі, «Ранні роки ісламу».

А ще одна важлива сфера діяльності якої займався  Мухаммад Асад - боротьба за права жінок. Він довго та рішуче протестував проти обмежень прав жінок в ісламських країнах.

Так, під час написання конституції Пакистану Асад наполіг на включенні права жінок бути обраною в у будь-які структури влади країни. У 90-ті роки премʼєр-міністром Пакистану була вибрана Беназір Бхутто - це був перший випадок, коли головою держави у мусульманському світі стала жінка.

Також Мухаммад виступав проти того, щоб жінки носили паранджу.

“Багато хто вважає, що якщо обличчя жінки закрити паранджею, це – іслам. Це – не так. За часів пророка, паранджа існувала тільки для пророка, і з цього не можна робити висновок, що це стосується всіх ісламських жінок”.

Близько дев'ятнадцяти років Асад прожив у Марокко у Танжері. У 80-роки війна між ісламськими країнами Іраном та Іраком потрясла Асада. Він назавжди залишає мусульманський Схід і перебирається до Європи – спочатку до Португалії, до Лісабону.

Останні роки життя провів в Іспанії. Асад помер 23 лютого 1992 року у 91-річному віці в іспанській Марбельї.

У Львові в останні роки було проведено кілька заходів по вшанування памʼяті Асада.

Так у 2015 році у Львові на вулиці Лінкольна 29а, відкрили Ісламський культурний центр, який назвали на честь Мухаммеда Асада. 

Читайте також: Львівʼяни, які змінили світ: чому Станіслав Лем ніколи не повертався до рідного Львова