Кіпіані у Львові: як позов Медведчука зробив книгу про Стуса найпопулярнішою

18 вересня у Львові відбулася творча зустріч з відомим істориком та журналістом Вахтангом Кіпіані. Зокрема йшла мова про книгу "Справа Василя Стуса", що наробила неабиякого галасу після позову у 2019 році лідера партії "ОПЗЖ", кума президента РФ Володимира Путіна Віктора Медведчука, який просив визнати недостовірними дев'ять фрагментів із книги. Цей судовий процес вважається одним із найгучніших в історії книговидавництва України. І навесні цього року апеляційний суд поставив "крапку" в цій справі, скасувавши рішення про заборону на поширення цього видання.

Позов і сам судовий процес став справжньою промо-акцією книги, вона отримала неймовірну популярність і наразі вже продано понад 100 тисяч примірників. "Крім Біблії, книжки так довго не живуть", - сказав про "Справу Василя Стуса" Вахтанг Кіпіані. Сайт 032.ua зібрав найцікавіші тези із його виступу у Львові.

Позов Медведчука зіграв проти нього: "Справа Василя Стуса" стала найпопулярнішою книгою

Почну з кінця: ми з вами цю справу виграли. Понад 2,5 роки я живу цією книжкою - вона і під подушкою, і завжди у моєму наплічнику… Насправді, крім Біблії, так довго книжки не живуть.

Видавництво додруковує "Справу Василя Стуса" вже десь 15 разів і за весь цей час було продано понад 100 тисяч примірників. Спершу книгу друкували накладом 2-3 тисячі примірників, але було і 25 тисяч, тому що майже відразу на неї вишикувалася черга із близько 40 тисяч людей, і поки йшов друк, вона росла далі.

Наразі це найпопулярніша книжка в історії України, яка не є художньою і не є підручником. Звісно, тут допомогло те, що Медведчук подав до суду на цю книгу. Коли я її упорядковував, уявити не міг, що буде скандал. Перша моя стаття про Василя Стуса була написана ще у 1992 році, коли я жив у Миколаєві. І фактично все, що я хотів сказати про Медведчука, я вже давно сказав.

У його позові йшлося про 9 начебто недостовірних фрагментів у книзі, так ось 8 з них є у одній з статей на сайті "Українська правда" вже понад 10 років. У ній я пояснював, чому Медведчук непрофесіонал як адвокат і негідна людина... Оскільки ця публікація не викликала жодної реакції, я і подумати не міг, що йому це може бути цікаво, адже це давня історія… А коли книжка "Справа Василя Стуса" вийшла, почалися презентації, був проданий перший наклад і додруковувався другий, видавництво мені повідомило про позовну заяву…

"Медведчук - маргінальна постать, яка опинилася на дорозі у Стуса"

Я зробив пост у Facebook про те, що Медведчук подав на нас до суду. Він вимагав заборонити книжку для розповсюдження "у будь-який спосіб на будь-якій території". І щоб ви розуміли, ось ця сорокатисячна черга виросла за день. Ми продали все за лічені години. І потім ця черга вишикувалася на кілька місяців: видавництво друкує 15 тисяч примірників, а в черзі - 40 тисяч, друкують 20 тисяч, в черга далі росте. І протягом 3-4 місяців ми заповнювали ось цей ажіотажний попит. 

Що ж у цій книзі? 90% - це архівні документи колишнього КДБ, які свідчать про те, яким був Василь Стус на другому і останньому своєму кримінальному процесі, коли його судили за так звану антирадянську діяльність, як він жив у таборі протягом останніх 4 років свого життя і як загинув. Медведчуку як такому у цій книзі присвячено 10-15 сторінок із 700. Тобто це точно не книжка про Медведчука, він насправді маргінальна постать, яка просто опинилася на дорозі у Стуса.

Я відразу скажу, що Медведчук як адвокат не міг виграти справу Стуса. Шансу не було. Доля Стуса, Лук'яненка чи Чорновола вирішувалася не в залі суду. Є політичне рішення ЦК КПРС, спущене на КГБ у Москву, а далі - на регіональні осередки, про ліквідацію Української Гельсінської групи… Тому це рішення залежало не від судді, прокурора, а тим більше не від адвоката Медведчука, але він міг бути людиною. А людиною він не був ні тоді, в залі суду, ні тепер.

Чому я так кажу? Є десятки випадків, коли звичайні радянські адвокати, без надії сподіваючись, вели захист своїх клієнтів і програли, але самі клієнти кажуть, що це були достойні люди… Що стосується Медведчука, то він захищав 5 дисидентів, з яких двоє - з Гельсінської групи, всі вони залишили спогади про свого адвоката як про покидька.

"Справа Василя Стуса", Фото: УП

Медведчук вже пів року боргує Кіпіані 780 грн

До речі, суддя, яка вела процес в суді першої інстанції, чотири роки проживала на окупованій території і була суддею в Макіївці. А потім приїхала на неокуповану територію України, була призначена довічно суддею і тепер судить іменем України. Вона визнала ті дев’ять пунктів неправдою і заборонила книжку, а додатково, хоча сам Медведчук цього не просив, заборонила мені поширювати інформацію в ефірі, інтернеті чи публікаціях, яка дозволяє ідентифікувати Медведчука як героя цієї книги. Дехто говорив, мовляв, у такий спосіб ця суддя хотіла продемонструвати, що на неї здійснюють тиск: начебто вона навмисно написала дурню, щоб її заперечили у суді вищої інстанції. Думаю, що це не була спроба привернути увагу через тиск, а таке специфічне розуміння законності, коли судді або через гроші, або через ідеологічні мотиви, або, піддаючись тиску, приймають абсурдні антизаконні рішення. І це саме такий випадок.

Потім було кілька засідань апеляційного суду і винесено рішення, яким фактично зняли всі претензії Медведчука, відтак очистили книжку від переслідування. Медведчук тепер мені винний 780 грн. Вже понад пів року ця нещасна, бідна людина не може виконати рішення суду… Плюс він винен кошти видавництву "Vivat", яке витратилося на адвокатів. Тобто, фактично, він нам винен понад 200 тисяч гривень і ми будемо пробувати стягнути з нього ці кошти. Тому що зло має бути покараним. А що стосується самої книжки, вона продовжує жити, презентуватися, продаватися, і, що дуже важливо, є у бібліотеках.

Читайте також: Що подивитись у Львові: родзинки міста та цікаві факти про них, - ФОТО