Місто-лідер за темпами приватизації: як і навіщо у Львові продають державні підприємства

 Якщо подивитися на статистику міст за темпами приватизації, Львів — серед її впевнених лідерів іще від 2018 року. Тобто, від старту реформи приватизації та оренди держмайна.

Що отримує місто та його жителі від таких ударних показників і які це матиме наслідки — розберемося у матеріалі.

Львівська виправна колонія №48 не працює із січня 2008 року. Увесь час після припинення своєї роботи територія у понад десяток гектарів у середмісті Львова разом з усіма приміщеннями перебувала на балансі держави. Напівзруйновані будівлі, які неможливо використати за цільовим призначенням, з того часу забрали у держави 20 млн грн.

3 червня 2021 року окреме майно колонії двома лотами відійшло у приватні руки через аукціони у системі Prozorro.Sale. Від цього продажу держава отримала 407,5 млн грн. А ще — потенційні масштабні інвестиції, нові робочі місця і сплачені податки.

Це — приклад того, як у 2021-му працює в Україні реформа приватизації та оренди держмайна. І до цього довелося пройти непростий шлях у майже 30 років після здобуття незалежності.

Що було раніше?

Із розпадом комунізму Україна, разом із рештою країн Східної Європи, постала перед потребою переходу на ринкову економіку та зменшення ролі держави в управлінні активами. Складовою процесу мала стати приватизація — передача цих активів у приватні руки, за збереження у держвласності лише стратегічно важливих підприємств.

На жаль, спочатку приватизація в Україні була синонімом корупції та грабунку. Першим ударом стали ваучери 1990-х, підкріпила це непрозора схема продажу майна. У 2000-х інформація про продаж об’єктів з’являлася у єдиному друкованому виданні, яке виходило обмеженим тиражем. Відповідно, доступ до неї мало дуже вузьке коло людей, яке найчастіше й ставало переможцями аукціонів.

Україна опинилася у ситуації, коли, з одного боку, держава мала понад 3600 підприємств, більша частина яких приносила лише збитки і не могла використовуватися за призначенням. З іншого — існувала непрозора схема, через яку підприємства продавалися радше із вигодою для окремих осіб, аніж для населення чи держави.

Як зараз?

Нарешті, у 2018 році усе це докорінно змінилося. Тоді було підписано закон «Про приватизацію державного та комунального майна», який передбачав спрощений порядок продажу компаній балансовою оціночною вартістю менше ніж 250 млн грн. Це запустило процес малої приватизації.

Тепер продаж та оренда активів відбувається через єдину платформу “Prozorro.Sale”, яка об’єднала десятки різних майданчиків воєдино і зробила весь процес видимим для всіх. Так, нарешті участь в аукціоні дійсно можуть взяти усі охочі. А також — отримати всю тендерну інформацію для цього.

На додачу до цього Фонд державного майна України — основна структура, відповідальна за приватизацію — запустив ресурс privatization.gov.ua. На цьому регулярно публікують новини та анонси щодо проданих та виставлених на продаж об’єктів, статистику, дані і ще багато іншого про приватизацію в Україні.

Також потенційні покупці можуть нині отримати доступ до всієї документації щодо виставлених на продаж об’єктів у віртуальних кімнатах даних за адресою vdr.spfu.gov.ua. Усе чесно, відкрито, доступно і зрозуміло.

Що це дало?

Лише за 2020-й рік прозора мала приватизація принесла Україні 3 млрд грн до бюджету. Для Львова ця цифра склала 140 млн грн за 64 успішних аукціони. Саме місто є одним із лідерів в Україні за темпами приватизації та надходженнями від процесу до бюджету.

Так, за даними період з 2018 року по травень 2021-го місто провело 196 успішних приватизаційних аукціонів на 704 млн грн (!) з 2,35 млрд грн доходу за всіма містами України загалом. Тобто, лише Львів склав 29% з усіх.

У 2021 році, за даними ФДМУ, для міста виставили планку у 708 млн грн надходжень від приватизації. При цьому, на кінець липня ця сума склала 684,6 млн грн на Регіональне відділення ФДМУ та 619,9 млн грн на Львівську область.

Окрім виправної колонії, серед інших проданих тут об’єктів було й окреме майно Борокського місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП «Укрспирт». Цей продаж приніс державі 55,1 млн грн. У 2021-му році ці 3 об’єкти стали найбільшими для міста.

Уваги також заслуговує аукціон із продажу нежитлового приміщення першого поверху за адресою вул. С. Петлюри, 2: у ньому взяло участь 18 учасників, що на сьогодні є рекордом для міста.

Важливо розуміти: передача державного майна у приватні руки не є одноразовою вдалою угодою. Без сумніву, це добре — отримати значну суму за напівзруйновані активи, ресурсу на відновлення яких у держави немає. Але приватизація — це стратегічний процес, завдяки якому змінюється міська інфраструктура, з’являються нові можливості для бізнесу, а вигоду отримують звичайні українці.

Так, по-перше, завдяки оновленому законодавству та виведенню усього процесу з тіні Україна здобула значну довіру з боку потенційних інвесторів. І підтвердження тому — швидкі темпи приватизації, які зберігаються навіть за часів пандемії. Це означає, що ймовірнішим стає покращення умов приватизаційних аукціонів, отримання вищих прибутків від продажу об’єктів. А також — що об’єкти отримають нових власників, зацікавлених у їх розвитку та прибутковості.

По-друге, великі приміщення посеред міста із закинутих місць, які намагаєшся обійти стороною вночі, можуть стати потужними інноваційними центрами для громади. Особливо у Львові, який нині активно розвивається у сфері освіти, науки та передових технологій. Такі центри — це імідж міста і цілої країни, податки до бюджетів різного рівня і сотні нових робочих місць.

Зрештою, прозора приватизація — це імідж країни, який впливає й на інші сфери та підвищує її авторитет на міжнародній арені.

Що далі?

20 років незалежності показали: якщо інвестиції та розвиток відсутні, це призводить лише до збитків та поступового руйнування. Швидкі темпи приватизації та їх збереження — це можливість отримати вищі прибутки від продажу та робити привабливі пропозиції для потенційних інвесторів.

Чим довше напівзруйновані приміщення залишаються у державі, тим гірші наслідки це має найперше для самих людей, які тут живуть.

Тому надалі приватизація має тривати. Львів задає високу планку для решти міст України — залишається її підтримувати та підвищувати якісною роботою та прозорим процесом.