Цей день в історії Львова: 80 років тому у місті Лева було проголошено Акт відновлення Української Держави

 80 років тому - 30 червня 1941 року з ініціативи Організації Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери у Львові було проголошено Акт відновлення Української Держави.

Напередодні, 29 червня, радянські війська залишили Львів, перед цим втопив у крові місто. Так перед відступом у чотирьох вʼязницях Львова: Бригідках, Замарстинівській, «Малих Бригідках» (вул. Казимирівська, 34 / вул. Яховича) та у Слідчому ізоляторі на вул. Лонцького органами УНКВД Львівської області були розстріляні понад чотири тисяч вʼязнів.

Жах на обличчі львів'янки, котра щойно зайшла у двір тюрми, Фото: Історична правда

Як пише історик Ігор Дерев'яний “Спочатку застосовували звичну для НКВД практику: індивідуально, у спецкамері, постріл у потилицю. Коли наближався фронт, а плани не було виконано - розстрілювали масово: зганяли в'язнів до камер підвалів та через дверцята для передачі їжі стріляли з автоматичної зброї. А в останні дні - кидали до камер гранати. Або відкривали двері камер, в'язні виходили в коридор, гадаючи, що їх звільняють, та в цей момент їх розстрілювали з автоматичної зброї.”.

30 червня о 4:30 ранку у Львів під командуванням Романа Шухевича першим увійшов батальйон «Нахтігаль», що складався переважно з українців. Через деякий час він знайшов закатованим у в’язниці свого брата Юрія.

За кілька годин після вояків на вантажівці з Перемишля прибула група оунівців під проводом Ярослава Стецько, який був уповноважений Українським національним комітетом проголосити незалежність України.

«Група ОУН прибула на радянській машині і водій був червоноармійцем-військовополоненим, якого німці відпустили, і цей солдат привіз групу до Львова. Оунівці приїхали на площу перед Собором Юра. Туди ж прийшов і один із підрозділів «Нахтігаль», який вишикувався між собором і митрополичою палатою. На розмову до митрополита Греко-католицької церкви АндріяШептицького пішов Ярослав Стецько, який дезінформував митрополита, повідомивши, що буде проголошення Української Держави, а митрополит запитав, чи це узгодили з іншими партіями, чи це лише оунівська справа, а Стецько обманув, сказавши, що контактують з іншими. Потім він написав лист до гетьмана Павла Скоропадського, до тодішнього керівництва УНР в діаспорі. Вони його підтримали, але йшлося про інші партії, які у цей момент не знали про проголошення. Тобто постфактум, намагалися виправити ситуацію. Митрополит благословив проголошення Української Держави і представником церкви на зборах призначив єпископа Йосифа Сліпого», – розповідає історик Андрій Козицький, автор путівника «Львів. Місто героїв»

О 6:35 над Ратушею замайорів синьо-жовтий прапор. А у 20.00 годині із балкона будинку палацу Любомирських на площі Ринок, 10 Ярослав Стецько оприлюднив Акт відновлення Української Держави.

Так виглядала площа Ринок 30 червня 1941 року, Фото: Центр досліджень визвольного руху

“Волею українського народу Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України”- заявив Стецько.

Важливо, що керівники ОУН зразу, дали зрозуміти, що відновлена українська держава не обмежується історичними кордонами Галичини чи західної України.

“На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України  — Києві з волі українського народу”, - говорилося у промові Стецька.

Львівська радіостанція повідомила про Акт відновлення Української Держави та передала благословення митрополита Андрея Шептицького з цієї нагоди.

Але у німців було зовсім другі плани з приводу України та створення незалежної держави до них не входило.

2 липня держсекретар Генерального губернаторства Кундт викликав на розмову в Кракові Степана Бандеру, Василя Мудрого й інших керівників ОУН. Кундт твердив, що тільки Гітлер може ухвалювати рішення щодо створення якоїсь держави на Сході. Але Бандера відмовився відкликати Акт.

5 липня 1941 гестапівці заарештували Степана Бандеру та Ярослава Стецька, а також близько 300 членів ОУН, з яких 15 було розстріляна. Після арешту німцями Ярослава Стецька, його, як і Степана Бандеру, відправили у німецький концтабір «Заксенгаузен». А в концтаборі «Аушвіц» опинилися керівники ОУН Лев Ребет, Степан Ленкавський.

11 липня 1941 року німецька окупаційна влада повністю заборонила діяльність українських організацій.

А навесні 1942 року ОУН прийняла рішення розпочати збройну боротьбу проти окупаційної німецької влади.

Пам'ятна дошка на честь 50-річчя прийняття Акту., Фото: Вікіпедія

Попри те, що спроба відновити українську державу зазнала 80 років тому невдачу – день 30 червня назавжди залишиться в історії України як важлива подія, яка стала новим поштовхом для боротьби українського народу за свою незалежність.