Реформа суду присяжних в Україні: досвід Львова, плюси та мінуси на практиці

В Україні до 2021 року можуть реформувати інститут суду присяжних та перетворити його на класичний, з колегією із 7 осіб. Наразі у Верховній Раді України не прийняли відповідні законопроєкти №2709 та №2710, а в колах правників тривають дискусії щодо доцільності змін. Журналістка 032.ua вирішила дізнатися, яка ситуація з судами присяжних у Львові та області і що про це думають судді й правозахисники.

У відповідь на запит 032.ua у Територіальному управлінні Державної судової адміністрації України у Львівській області розповіли, що усього в суди на Львівщині потрібно 690 присяжних, по факту зараз затверджено у списках лише 326 осіб. У суди міста Львова необхідно 200 присяжних - у кожен районний суд по 30 присяжних, у Франківський - 50. Наразі міська рада ще не затвердила нові списки.

Згідно зі ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”, управління ДСА України звертається до місцевих рад про необхідну кількість присяжних для судів першої інстанції, уже органи місцевого самоврядування затверджують списки із громадян, які постійно проживають на відповідних територіях та відповідають усім вимогам, а також погоджуються бути присяжними. Список формують на 3 роки та переглядають лише  для заміни окремих осіб. Якщо місцеві ради упродовж двох місяців не приймають відповідного рішення, за його формування відповідає обласна рада. Далі список передають у окружні суди. 

Правозахисниця, членкиня ГО “Народна дія Львів” Ірина Юзик ще восени 2019 року вирішила стати однією з присяжних. Для цього вона написала заяву, додала усі необхідні документи - копію паспорта, ідентифікаційного коду, трудову книжку та довідки про несудимість, неперебування на обліку у психдиспансері та наркодиспансері - і подала це все у Львівську мерію, як того вимагає процедура.  Останні три довідки запровадило саме місто, а ось закон вимагає, щоб присяжними були громадяни від 30 до 65 років, які не є народними депутатами, суддями, держслужбовцями, правоохоронцями, адвокатами чи військовослужбовцями.

Упродовж чотирьох місяців львівські чиновники не затвердили списку присяжних, пояснили це тим, що не було достатньо охочих для формування списку. Після чергової сесії Львівської міськради в лютому 2020 року, список так і не подали, хоч терміни уже підтискали. Тим часом, без присяжних люди, яких підозрюють у вчиненні злочину, чекають на справедливе рішення по 2, 3, навіть 8 років у СІЗО. Станом на нині, в Україні  передбачено участь трьох присяжних та двох суддів у складних кримінальних справах щодо злочинів, за вчинення яких українським законодавством передбачено найвищу міру покарання – довічне ув’язнення.  

Як пояснила у коментарі для 032.ua Ірина Юзик, суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції і бути присяжним можуть громадяни, які зареєстровані у тому районі міста. Рішення присяжних ухвалюється простою більшістю і є дорадчим голосом для судді. Обираються присяжні, як і судді, шляхом авторозподілу; з переліку присяжних, який є в суді. 

Львів’янка вважає, що при виборі присяжних, слід також керуватися обов'язковою наявністю вищої освіти, позаяк люди робітничих професій дуже рідко в житті стикаються з правом, юриспруденцією, пенітенціарною системою, адвокатурою і ця тема їм малознайома. Також варто спростити бюрократичну процедуру розгляду прийому заяв від охочих стати присяжними - цим мали би займатися не органи місцевого самоврядування, а безпосередньо суди першої інстанції у районах.

“Чимало правозахисників виступає за те, щоб присяжними могли бути всі, хто є у реєстрі виборців. Звісно, за бажанням – не захотів – відмовився. Вважаю це категорично неправильним. По-перше, апарату суду доведеться постійно шукати цих людей, адже їх телефони не будуть у суді. А далеко не всі люди зараз мешкають там, де офіційно зареєстровані. Доведеться створювати цілі робочі місця в апараті судів – працівників, які ходитимуть по квартирах і шукатимуть зареєстрованих мешканців відповідного району, яких обрав авторозподіл. По-друге, скільки буде відмов! Та 80%, повірте мені. Винагорода за роботу присяжного є, але це копійки. Це скоріше громадянський обов’язок, до якого всі поголовно українці ще дуже не готові. А якщо людина йде свідомо і подає документи – це вже зовсім інша річ, значить вона вважає це важливим і потрібним”, - зауважила Ірина Юзик.

Щодо роботи самого інституту присяжних, правозахисниця наголошує, що не варто обмежувати участь суду присяжних лише для потенційних довічників, а й давати на розгляд справи тих, кому загрожує 10 - 15 років ув’язнення. Важливо також повідомляти у судах і СІЗО, що є така опція, щоб самі обвинувачені знали про неї.

Як розповів у коментарі для 032.ua суддя-спікер Личаківського районного суду міста Львова Сергій Гирич, згідно з Кримінально-процесуальним кодексом України, суд присяжних може розглядати справи осіб, яким загрожує довічне ув’язнення, за бажанням самого обвинуваченого. Про таке право людині додатково роз’яснюють ще на етапі досудового слідства. Окрім цього, присяжні можуть розглядати окремі цивільні справи щодо визнання людей недієздатними, обмежено дієздатними, щодо усиновлення, інші.

Коли обвинувачений подав клопотання на розгляд його справи судом присяжних, спеціальна програма, куди внесений перелік усіх затверджених міськими чи обласними радами присяжних, обирає тих, які розглядатимуть конкретну справу. Зараз разом із двома суддями справи можуть розглядати ще троє присяжних (по цивільних справах - двоє), кожен із яких має право одного голосу нарівні з суддями, щоб визнати особу винною або ні та призначити їй покарання. У суддів це викликає деякі питання, адже очевидно, що присяжні не є юристами й по-іншому сприймають докази, ніж фахівці,  більш емоційно.

Списки присяжних формують органи місцевого самоврядування, для нашого міста - Львівська міська рада, та затверджують цей перелік на три роки. Востаннє присяжних по Львову визначали у березні 2017 року, тож зараз відбувається перезатвердження цього списку.

Окрім цього, відбувається і низка кардинальних змін у законодавстві. Триває обговорення законопроєктів з суддями та громадськістю щодо можливого збільшення кількості присяжних на одному засіданні до 7 або 12 осіб (по суті, зміна системи з європейської на американську). По-друге, присяжним пропонується надати право виносити вердикт про винуватість чи невинуватість особи, а суд лише призначатиме покарання, залежно від рішення, яке вони приймуть.

Оновлений склад суду присяжних - не єдине, що турбує суддів: йдеться і профінансове забезпечення зі сторони держави (в середньому, присяжні отримують за свою роботу в судах від 330 до 350 гривень на місяць), за охорону цих самих присяжних, захист їх від зовнішніх впливів тощо.

Зараз пропонують також реформувати процедуру формування списку присяжних і використовувати для цього реєстр виборців. Але тут у суддів виникає питання: як вибиратимуть людей з реєстру і чи не будуть вони відмовлятися. Оскільки й зараз багато хто пише заяву з відмовами, бо не хоче заповнювати декларацію про доходи чи витрачати свій час. У інших країнах, у тих же США, на відміну від України, бути присяжним - це обов’язок кожного громадянина, від якого не можна відмовитися без дуже поважних причин.

Важлива проблема, на якій наголошує як і суддя Гирич, так і правозахисниця Ірина Юзик - присутність у складі суду присяжних людей, які одночасно є сторонами по кількох справах у тих же судах. Законних підстав для відводу таких людей немає, але з іншого боку, це не дуже етично. До прикладу, в країнах Заходу обирають присяжних, які не лише несудимі, але й не в курсі про справу, яку розглядають.

Серед іншого, в ході реформи хочуть розширити перелік справ, по яких може відбутися суд присяжних: від тих, де особа може “сісти” на довічне ув’язнення за вбивство (як є зараз) - до тих, де людині загрожує від 10 років ув’язнення. “Таким чином кількість справ у судах значно збільшиться, й постає питання, чи зможемо ми реально з цим справитись. Судді кажуть, що не можемо, бо ми й зараз справи слухаємо колегіями і складно навіть трьох суддів знайти, а сформувати по 7 чи  по 12 присяжних на кожне засідання?! І знайти приміщення, де їх посадити? А в суді може одночасно по дві справи слухатися”, - перелічує Сергій Гирич.

Суддя-спікер Личаківського райсуду Львова уже має понад 6 років досвіду роботи з присяжними. Нещодавно в установі було зареєстровано 12 присяжних. А перша справа за участі присяжних відбулася 2014 року, коли присяжні слухали справу жорстокого вбивства лікаря Леона Фрайфельда.

“Це був суд присяжних, який вперше в Україні розглядав справу. Я тоді був головою суду. Вирок винесли буквально через два чи три дні після “Ночі гніву” у Львові, і через присяжних мало не розвалили наш суд. Присяжні втрьох переголосували двох суддів, що особа невинна, хоч доказів для юристів було достатньо. На проголошенні вироку було багато людей, які не сприйняли таке рішення, були погрози, що спалять суд. Їх вдалося якось вгамувати, пояснити що це судове рішення, воно оскаржується, подали апеляцію… Апеляційний суд скасував цей вирок і йому (вбивці - ред.) дали 15 років позбавлення волі. Це було перше рішення присяжних, вони розуміли, що їм дали можливість вершити правосуддя і більше керувалися емоціями, ніж законом”, - згадує Сергій Гирич.

У цілому, суддя не проти суду присяжних, але вважає, що з реформами спішити не варто, щоб не зіпсути хорошу ідею. Для початку, спробувати у збільшеному складі проводити справи по злочинах, за які передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, за бажанням підсудних, а вже після цього розширювати спектр справ та впроваджувати інші зміни.

“Треба з людьми працювати, вчити, має бути підготовленість і відповідальність у всьому. Якщо ти погоджуєшся вершити правосуддя, маєш розуміти, що це - серйозно, тим більше зараз, коли постане питання, що суд присяжних має виносити вердикт”, - резюмував суддя-спікер Личаківського райсуду Львова.

Читайте також: Вперше на Львівщині суд оштрафував порушника правил карантину