Сховатися від домашнього насильства: чому Львову потрібен притулок для жінок

Погрози, сварки, фізичне насильство - за статистикою Головного управління Національної поліції у Львівській області, лише від початку 2020 року на Львівщині від рук кривдників постраждало 1422 жінки. Можливо, якби ці жінки могли відрізнити домашнє насильство від звичайної сварки, змогли б уникнути фатальних наслідків. Особливо актуальним питання домашнього насильства і захисту від нього стало на час карантину в Україні, який ввели для запобігання поширенню коронавірусу (COVID-19). Адже люди, які потерпають від рук кривдників опинилися в подвійній пастці: з одного боку — безперервне насильство вдома, з іншого — вимушена ізоляція у тих же чотирьох стінах.

Журналістка 032.ua з‘ясувала, що в Україні вважають домашнім насильством, яка відповідальність загрожує кривднику, як жінкам допомагають у Львові та чому створення у місті притулку для потерпілих від домашнього насильства допомогло б запобігти багатьом злочинам.

Що таке домашнє насильство і як часто воно зустрічається в побуті?

Під домашнім насильством в Україні розуміють дії фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких дій і бездіяльність у їхньому запобіганні. Домашнє насильство вчиняється у сім’ях або в межах проживання людей, між родичами, колишнім чи теперішнім подружжям або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа.

Кримінальний кодекс України (стаття 126-1) трактує це поняття як умисне та систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Що загрожує кривднику?

Кримінальна відповідальність за домашнє насильство була введена ще 11 січня 2019 року, коли набув чинності відповідний Закон України. Його якраз доповнили згаданою статтею 126-1 ККУ “Домашнє насильство”. Згідно з нею, кривднику загрожують: громадські роботи від 150 до 240 годин, арешт до 6 місяців, обмеження волі до 5 років чи позбавлення волі до 2 років. Варто зазначити, що кримінальне провадження відкривається лише в тому випадку, коли особа була тричі винною у вчиненні адміністративного правопорушення, за ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як розпізнати кривдника?

Питання дійсно складне та не має точної відповіді, але за словами психологині Анни Твердової, є певні ознаки, притаманні кривднику. На початку стосунків чоловік занадто ідеалізує жінку, триває прекрасний період побачень і жінка майже переконана, що виграла “джек-пот”. Згодом починає проявлятися головна мета кривдника – отримати владу і контроль. Він починає обмежувати жінку в правах, контролювати кожен крок, спостерігає за її життям… Жінки можуть це плутати з турботою, але насправді – це підготовка до останнього етапу – знецінення, повільне та приховане обезцінювання особи як жінки. Таким чином кривдник намагатиметься зробити жінку вразливою для подальших маніпуляцій. Цей період повільний та продуманий, щоб не злякати потенційну жертву.

Із чого починається домашнє насильство?

Аби дізнатися відповідь на це питання, журналістка 032.ua поспілкувалася з жінкою, яка пережила увесь цей біль на собі та змогла пережити ситуацію і залагодити власне життя. Вікторії (ім’я ми змінили за проханням героїні) зараз 41 рік, у неї є 15-річна донька і чоловік, з яким вона щаслива. Проте ще в юному віці вона вперше зіткнулася з насильством у сім’ї.

Зі своїм першим чоловіком Вікторія познайомилась у 13 років. Через кілька років почали зустрічатися, і вже коли дівчині було 17, а її обранцю - 18, вони вступили у шлюб. Пройшов усього місяць після весілля, коли дівчина отримала перший удар в обличчя.

“На момент першого випадку фізичного насильства я була дуже хвора, в мене були анемія та постійні панічні атаки. Вже згодом зрозуміла, що їх основою стала деградація стосунків. Коли я отримала перший удар, у квартирі з нами була ще одна пара моїх друзів. Раніше він постійно мене контролював, не давав навіть продихнути, але я ніколи не могла подумати, що мій чоловік мене вдарить. В той вечір ми сварилися, я пригрозила йому піти до батьків, а у відповідь отримала удар в обличчя, що аж відлетіла. Я і мої друзі були в сильному шоці”, – розповіла Вікторія.

Усе закінчилося його слізьми і вибаченням на колінах. Після цього чоловік іще кілька разів підняв на жінку руку, а вона мовчала та соромилася розповісти батькам.

“Моєю найбільшою помилкою було мовчання і те, що я дала йому другий шанс. Переважно жінки мовчать, бо їм соромно чи нема куди піти. Я боялася розповісти батькам, щоб він не заподіяв шкоди їм. До того ж, постійно хворіла, в мене не було сил йому протистояти. Я пробула вдома понад рік, але чекала моменту, коли нарешті зможу піти від нього”, – додала жінка.

Вікторія знала причину його агресії, адже одного разу бачила, як батько чоловіка підняв руку на його матір. Вона зрозуміла, що для нього насильство – звична річ, і для неї жоден випадок не стане останнім. Після року часу Вікторія не витримала постійних побоїв, криків та принижень. Вона зібрала речі і поїхала до подруги в Москву, де жила упродовж місяця.

“Певний період я хотіла його вбити, бажала його смерті. Коли я жила у подруги, він не давав мені спокою: постійно дзвонив, плакав, говорив, що вб’є мене, різав собі вени. Квартира була вся в крові і його батьки це все бачили. Але я на це не велася, мені потрібно було розлучення, це я йому і сказала. Я і так розуміла, що він мене вб’є у будь-якому випадку, але тоді я, принаймні, відстоювала себе”, - пригадала жінка.

Така ситуація тривала понад 3 роки, поки їм нарешті дали розлучення. Декілька разів їй відмовляли, бо чоловік не давав згоди, проте певні життєві обставини розставили все по місцях.

“Якось я дізналася, що його посадили у в‘язницю. Ні, не через насильство, а через те, що він був злодієм і наркоманом. Це і було моїм шансом для розлучення. Перед тим він погрожував вбити мене і мого кавалера. Але на цей раз суд дав нам розлучення”, – зазначила Вікторія.

“Мені потрібен був час, щоб від цього оговтатись”, – додала вона.

Як допомагають жінкам, що постраждали від домашнього насильства?

Життєві ситуації, як у Вікторії, трапляються з багатьма жінками. На жаль, можна сказати, що певною мірою в пострадянському українському суспільстві це вважалося нормою. За останні 20 років законодавство суттєво змінили, особливо в контексті захисту постраждалих від домашнього насильства, до прикладу, з січня 2019 року в Україні ввели кримінальну відповідальність за такі дії. Окрім цього, у більшості ситуацій жінкам допомагали і продовжують це робити волонтери.

Уже 22 роки у Львові працює громадська організація “Центр “Жіночі перспективи”, яка надала юридичну, психологічну та інші види консультацій понад 50 000 жінок, що постраждали від рук кривдників. Щороку волонтерки і правозахисниці надають притулок в середньому 100 жінкам, які потребують допомоги та шукають місце для безпечного тимчасового перебування, часто — з дітьми, оскільки зазвичай кривдники позбавляють їх будь-яких коштів і майна. Тож, коли жінка наважується піти від агресора, залишається ні з чим і просто неба.

Заступниця голови “Жіночих Перспектив” Марта Чумало розповіла у коментарі для 032.ua, що Львів потребує створення притулку для жінок, які постраждали від домашнього насильства. Він потрібен для того, щоб жінка в будь-який момент могла сховатися від свого кривдника і отримати юридичну, психологічну та соціальну допомогу.

За словами Марти Чумало, перші кроки до захисту постраждалих від домашнього кривдника уже зроблені: декілька років поспіль громадська організація за власний кошт орендує квартиру у Львові, яка щодня слугує прихистком для жінок. “Але цього мало”, – наголосила активістка, бо квартира розрахована всього на 4 людини, а тих, хто потребує притулку – значно більше. “Нам не вигідно орендувати цю квартиру, бо вона вартує немаленьких коштів, які б ми могли щомісяця віддавати на утримання повноцінного притулку”, – зазначила правозахисниця.

До того ж, у Центрі додатково надають юридичну, психологічну та соціальну допомогу жінкам. “Ми не вважаємо, що жінка якась немічна, вона просто перебуває в кризі, з якої ми допомагаємо їй вийти”, – додала заступниця голови Центру.

Звичайно, активістки Центру неодноразово звертались із запитами до Львівської міської ради щодо надання більшого приміщення для створення притулку. Проте, за словами Марти Чумало, щоразу приміщення віддавали комусь іншому. Наразі Центр “Жіночі перспективи” звернувся з петицією про виділення приміщення у Львові на притулок для жінок та їхніх дітей, що постраждали від домашнього насильства. Зараз петицію підписала 521 людина з 500 необхідних.

Як у Львові намагаються запобігти домашньому насильству?

Найкращим варіантом порятунку жінок із цього замкненого кола було б створення у Львові спеціалізованих притулків, де можна було б отримати психологічний, юридичний та соціальний супровід для постраждалих. Зараз такої комунальної установи немає, діє лише кілька приміщень від громадських організацій, які надають їх під тимчасове проживання постраждалим.

Як розповіла керівниця Львівського міського центру соціальних служб Алла Горбач, у місті працює мобільна бригада екстреної допомоги. На «гарячу лінію» (0 800 307 33) телефонують близько 50 жінок в день, їх дзвінок відразу реєструють і працівники центру виїжджають на виклик. У міському центрі соціальних служб постраждалим надають юридичну, психологічну та соціальну допомогу. За словами Алли Горбач, у 2020 році у Львові планують створити відповідний притулок для жінок, це приміщення буде розраховане приблизно на 15 людей.

Активістки з “Центру “Жіночі перспективи”, втім, переконані, що одного притулку буде недостатньо, бо за допомогою звертаються і жінки, які не живуть у Львові, вони мають роботу за межами міста, а їхні діти ходять у відповідні навчальні заклади. Тому це дуже виснажливо для жінок фінансово і затратно в часі.

У Львові Благодійна організація “100 відсотків життя” разом із Львівським міським центром соціальних служб планують запустити пілотний проект по роботі з кривдниками. Тим, хто вчиняли насильство, надаватимуть повну психологічну допомогу, щоб уникнути повторення травматичних подій у майбутньому. Але є важливий нюанс: по-справжньому змінитися людина-агресор може лише за власного бажання, і аж ніяк не з примусу.

***

Якщо ви зрозуміли, що потерпаєте від домашнього насильства, або ваші близькі, телефонуйте на гарячу лінію поліції 102, звертайтеся до ГО “Центр “Жіночі Перспективи” (067 674 0770), Національної “гарячої лінії" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації ГО “Ла Страда - Україна” (0 800 500 335 або 116 123 з мобільного) та на Національну дитячу “гарячу лінію” (0 800 500 225 або 116 111 для дзвінків з мобільного). Не мовчіть!

Матеріал створено в межах проєкту "Гендерночутливий простір сучасної журналістики", що реалізовується Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром, Незалежною громадською мережею прес-клубів України та за підтримки Української медійної програми, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) і виконується Міжнародною організацією Internews.