"Запам'ятав “Жучку”: 5 зворушливих історій від львів'ян про вчителів

Щорічно у першу неділю жовтня в Україні відзначають День вчителя. Цього року вітають працівників освіти сьогодні, 6 жовтня.

З нагоди свята кореспондент 032.ua підготував добірку зворушливих історій львів'ян про вчителів, які найбільше їм запам'яталися.

Катерина Тарасова - випускниця 2008 року Львівської спеціалізованої школи №8 з поглибленим вивченням німецької мови: 

“За шкільні роки у мене є вчителька, яка найбільше запам’яталася, але не тому, що її предмет був улюблений - це Олеся Миронівна  Вельгош, яка викладала біологію. Насправді, з біологією я була далеко не на “ти”, але ця вчителька у свій час надала хорошу пораду, її слова стали вирішальними у моєму житті.  Коли закінчувала 11 клас, то думала вступати на реабілітолога, Олеся Миронівна тоді сказала: “Тарасова, навіщо тобі вчитися 5 років на масажиста, якщо можна пройти курси”. Дійсно, я задумалася та обрала іншу спеціальність. Отож, вчителька біології зіграла чималу роль у визначенні мого професійного напрямку. Про Олесю Миронівну можу сказати, що вона була дуже весела, на її уроках було цікаво. Також у неї чудова пам’ять навіть на випускників, коли ми організовували зустріч після школи, то вона всіх згадала особисто, а також наші шкільні “приколи” від яких, інколи, доводилося червоніти”.

Юлія Климович - випускниця 2010 року ліцею "Львівський" Львівської міської ради: 

“Мій улюблений вчитель - це вчитель хімії Городиський Іван Йосипович. На жаль, його вже  з нами немає, але я досі пам’ятаю його та уроки, які він проводив. Отож, хімія досить складний предмет, а для багатьох навіть нудний, адже багато формул та незрозумілих назв, які потрібно було вивчити учням. У нашій ж школі уроки проходили по-іншому, адже на кожному ми проводили хімічні експерименти. Також запам'яталося, як Іван Йосипович  щороку на день хімії показував різні експерименти, фокуси, саме тоді збиралося дуже багато учнів, а це заохочувало нас вивчати хімію. “Хімік” - це найкращий друг, адже коли хтось сідав атласною спідницею на жуйку, то ми відразу бігли до Івана Йосиповича та просили, щоб допоміг. Викладач по-особливому ставився до учнів, він кожного знав по прізвищу та імені. Для мене це був особливий вчитель та улюблений предмет". 

Анжела Матусовська - випускниця 2015 року CCЗШ № 52 ім. М. Лобачевського у Львові:

“Свою вчительку я обожнюю не лише за знання предмету, а й за її розуміння людей. Морозова Владислава Вікторівна - викладач англійської мови. У мене з нею є окрема історія, яка трішки змінила моє життя. Справа у тім,що до 10 класу завжди було дуже довге волосся, а я його страшенно не любила. Натомість, мама не дозволяла мені навіть говорити про зміну зачіски, бо обожнювала моє довге волосся. І от, одного разу, Владислава Вікторіна запитала, що б я хотіла змінити в собі. Не філософські думки прийшли в мою свідомість, а бажання відрізати волосся. Відтак, моя улюблена вчителька викликала батьків на бесіду, про яку я не знала. Вже через декілька днів мама мені сказала, що після школи вона мене забирає на одну подію. Яке ж було моє здивування, коли ми прийшли в перукарню і мені змінили зачіску. Після цього я дізналась про бесіду Владислави Вікторівни та рішення моєї мами. До кінця школи це була моя улюблена вчителька, про яку і зараз згадую з теплом”.

72456353_932202093803827_6357164575812485120_n.jpg?_nc_cat=105&_nc_eui2=AeHhfY_MAWl5726DFg9NOcF8hfjDdsbTYUKMyh_IiuOamIfJtwcCruJ2zdvhR8d63vV9YaV5RWN81wL9xPHcKERAfZY7BVyN0MDcR-PltRIgMA&_nc_oc=AQm0uH8bJIhFrzUuMrOPEK06bd8y31-WJze6P_MiQ1tDzr4IOiwiKOhxTIZWgeA6Vvk&_nc_ht=scontent.fiev25-1.fna&oh=3d4fb6a8dc4e923e38b0e456688f5240&oe=5E396B13

Мар’ян Довба - випускник 2011 року Львівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №74: 

"Найбільше запам’ятав зі всіх вчителів нашої школи “Жучку”, так ми називали вчительку правознавства та історії -  Жук Лесю Андріївну. Її в школі дуже всі боялися, але не у нашому класі, бо ми її дуже любили. Вона сама часто сміялася, казала, що в неї на уроках “жуківський терор”.  А боялися учні її тому, що вона взагалі не давала списувати нікому. А от наш клас з першого уроку знайшов з нею спільну мову. Напевно, ми єдині, хто міг списати на цьому предметі, адже Леся Андріївна ставилася до нас дуже добре. Хочу відмітити, як вчитель, то вона дуже цікаво та доступно викладала свої предмети, хоча я не вчив їх, але знав добре. Вчителька завжди наводила приклади з життя до кожної теми, що і допомагало учням добре знати матеріал. Відтак, я досі пам’ятаю "Жучку", як і правознавство та історію".

Фото: випускники Львівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №74:

Лідія Пилипчак - львівська випускниця 2012 року навчально-виховного комплексу школа-садок №94 

“Найбільше запам’ятала свою першу вчительку Ганну Андрієвну Кісько, напевно тому, що я досі згадую її доброту та тепло, яке відчувалося, коли вона заходила у клас та  спілкувалася з нами. Також я завжди залишалася після уроків у групі продовженого дня, Ганна Андрієвна була нам як друга мама, дуже любила нас та обіймала, як своїх дітей. Викладала вона для учнів дуже доступно, а також ніколи не підвищувала голос. Ми були в молодших класах, як одна сім’я, тому й після випуску 4 класу й надалі часто ходили в гості до нашої вчительки, постійно вітали з Днем народження та святами. Саме доброта, яку дарувала нам перша вчителька, завжди зігріває та залишається у пам’яті”.

Фото: Лідія та її перша вчителька

Нагадаємо, кореспондент сайту 032.ua підготував добірку 5 найбільш оригінальних освідчень, які робили закохані у Львові та неподалік нього.

Всі архівні фото надали герої матеріалу