Врятувати ведмедів від людей: як функціонує притулок “Домажир” біля Львова

У сучасному світі мало кого здивуєш появою ведмедів: їх можна побачити в цирках або зоопарках, де вони розважають публіку. Але часто “за лаштунками” веселої вистави ховається людська жорстокість до тварин.

Журналіст сайту побував у ведмежому притулку “Домажир” та дізнався, як неподалік Львова чотирилапим допомагають повернутися до нормального життя після перебування в неволі.

Як виникла ідея створення притулку

За словами директора реабілітаційного центру “Домажир” Ігоря Николина, питання бурих ведмедів та їх проживання в Україні надзвичайно актуальне. Популяція ведмедів почала істотно зменшуватися і через це в 2012 році їх внесли до Червоної книги України.

Ігор Николин виділив дві основні причини зменшення популяції ведмедів в Україні - активний розвиток цивілізації за рахунок природних ареалів та наявність притравочних станцій, де мисливських собак навчають полюванню на ведмедях.

Ще у 2012 році зародилася ідея створення притулку такого типу. Тоді міжнародний фонд “Чотири лапи” дослідив питання ведмедів і прийняв рішення як допомогти збереженню популяції дикого ведмедя, так і створити належні умови для тих, які вже проживали в неволі.

Практика реабілітації тварин уже давно знайома в Європі, а в 2015 році остаточно прийняли рішення про будівництво притулку в Україні, на території Львівщини.

“Довго вибирали відповідну територію, щоби нам підійшла і по озелененню, і по відповідній інфраструктурі. Зупинилися на Яворівському районі, на околиці біорезерваторів ЮНЕСКО та території Розточчя. Навіть збудували тут такі символічні “ворота в Розточчя”, - розповідає Ігор Николин.

Вже в травні 2016 року було закладено перший камінь для ведмежого притулку “Домажир”. Директор реабілітаційного центру розповідає, що при будівництві найбільше зосередилися власне на створенні належних умов для проживання тут тварин, які раніше страждали в неволі. Тому спочатку облаштовували реабілітаційні вольєри, а вже тоді, в 2017 році, “Домажир” запрацював.

Наразі на території притулку є 3 великих лісових вольєри, розміри яких перевищують 1 га, де ведмеді живуть в умовах, максимально наближених до природних.

Як функціонує “Домажир”

Ведмежий притулок “Домажир” - це проект міжнародного благодійного фонду “Чотири лапи”, який займається розвитком подібних притулків. Головний офіс у них розташований у Відні (Австрія). “Домажир” є одним із семи міжнародних притулків, яким опікується фонд “Чотири лапи”. Власне кошти цього фонду спрямовують на розвиток ведмежого притулку на Львівщині.

“Звичайно, в нас платний вхід на територію, в нас працює сувенірний магазин, кафе. Це для того, аби ми змогли додатково підтримати наш притулок. Ведмеді потребують багато їжі та опіки” - пояснює Ігор Николин.

Притулки міжнародного фонду “Чотири лапи” також функціонують в Німеччині, Австрії, Болгарії, Косово, В’єтнамі та наразі розбудовують центр у Швейцарії.  

При будівництві міжнародного притулку на теренах Львівщини використовували німецький досвід, тобто приклад брали з ведмежого притулку “BÄRENWALD Müritz”, що в Мюрітці. Аби правильно спланувати вольєри та інфраструктуру, сюди приїжджали іноземні спеціалісти, які консультували українських працівників. Проте дизайн та увесь генплан створили місцеві архітектори.

Відтак, місцеві навички і міжнародний досвід поєднали у єдиному притулку для ведмедів фонду “Чотири лапи” в Україні - “Домажирі”.

Наразі український притулок загалом займає 8 га, на частині цієї території облаштували відпочинкову зону для відвідувачів. Також на території є 3 великих лісових вольєри та 4 реабілітаційних.   

“Спочатку ведмеді потрапляють в реабілітаційні вольєри, тоді ми за ними уважно спостерігаємо, вивчаємо їхні характери та психіку. А вже після цього, чотирилапих можна переселяти до лісових вольєрів”, - пояснює Ігор Николин.

Цього року в “Домажирі” планують збудувати ще 2 великих лісових вольєри і стільки ж реабілітаційних. Так у притулку готуються прийняти у ведмежу “сім’ю” ще близько 7 тварин. А наразі в реабілітаційному центрі утримують 11 косолапих.

Звідки привозять ведмедів

Ігор Николин розповідає, що в Україні є справді багато небайдужих активістів, які відслідковують ситуацію щодо утримання тварин в неналежних умовах. Адміністрації “Домажиру” часто самі ж люди повідомляють про ведмедів, які через людську жорстокість змушені страждати в клітках.

“Ми створили власну базу даних, де вже є близько 40 ведмедів, які також потребують допомоги. На жаль, всіх прийняти не можемо, але знаючи про це, ми в першу чергу зосереджуємось на тих ведмедях, які найбільше постраждали. Хоча всі ведмеді в неволі так чи інакше страждають”, - зазначив Ігор Николин.

За словами директора “Домажиру”, найбільший пріоритет для поселення в притулку надають ведмедям, які пройшли так звану “притравку”, тобто на яких нацьковували мисливських собак на спеціаліхованих станціях. Тварин такої долі тут ще називають “Beating bear”.

“Ми навіть започаткували компанію в Україні “Найсумніші ведмеді в Україні” і виходячи з цих пріоритетів ми домовляємося з власниками про добровільну передачу тварин. Добре, що в більшості випадків ми таки знаходимо спільну мову і розуміння”, - розповідає Ігор Николин.

Проте директор реабілітаційного центру пригадує, що бувало таке, що переговори тривали декілька місяців, працівники притулку систематично приїжджали і переконували передати ведмедя у руки спеціалістів. Але врешті-решт це спрацьовувало.

“Був випадок з цирковою ведмедицею Христею, де практично силою довелося її вилучати із бродячого цирку. Ми залучили еко-інспекцію, еко-активістів, більше того, поліція навіть складала протокол. Її власник поводився неадекватно, це тривало більше 6 годин, проте вона таки опинилася в нашому притулку”, - пригадує Ігор Николин.

Як зазначила працівниця “Домажиру” Марта, судовий процес про передачу ведмедиці Ласки триває ще досі. Проте у реабілітаційному центрі сподіваються, що наймолодшій вихованиці суд дозволить залишитись у притулку на постійно.

Наразі в притулку проживає 11 ведмедів. Оскільки більшість з тварин народилися в неволі, то в дикій природі вони не зможуть вижити. А в “Домажирі” підтримують природні інстинкти чотирилапих, тут їм дають змогу шукати їжу, ходити по травичці, лазити по деревах, ламати кущі, викопувати собі великі ями для відпочинку чи просто для розваги.

Ведмедики, які потрапляють в “Домажир”, залишаються тут на довічне утримання. В притулку тварин називають своїми вихованцями, адже кожен з них має власне ім’я та свою сумну історію.

Як живуть ведмеді в притулку

Про життя ведмедів в реабілітаційному центрі “Домажир” журналісту 032.ua розповіла екскурсовод притулку Марта.

“Всі тваринки народилися в неволі та багато років жили в неналежних умовах. Найбільше ведмедів, яких врятувала організація “Чотири лапи”, привезли до нас з притравочних станцій, де на них навчали мисливських собак. Також є 2 ведмеді, які жили в клітках біля ресторанів. А ще є двоє ведмедиць з цирків. І цьогоріч прийде ще одна циркова”, - розповідає Марта.

За словами працівниці, косолапих забирають із проблемних місць і привозять на утримання до притулку, де тваринам намагаються створити дім, який буде наближений до природного середовища.

Ось в таких клітках мешкали ведмеді до потрапляння в притулок “Домажир”:

Ця клітка допомагає людям зрозуміти, в яких умовах цих тварин перевозили між цирками і чому їх потрібно було рятувати.

Марта розповідає, що коли ведмедиків рятують із ув’язнення в маленьких клітках, вони спочатку потрапляють в невеличкі адаптаційні вольєри. Так чотирилапі звикають до нового місця проживання і тоді їх переселяють у великі лісові вольєри. Оскільки в кожного вихованця притулку має бути досить простору, то ці лісові вольєри зазвичай мають по гектару території. Щоби тваринкам не було нудно, їх здебільшого запускають по двоє у вольєр.

“В нас живуть разом Бодя і Настя, які є дуже дружніми, адже вони зростали разом. Також разом живуть Тайсон і Мишутка, які мають подібні історії минулого. Хоча друга пара тварин не є дружньою, проте вони толерантно ставляться один до одного”, - розповіла екскурсовод Марта.

А це Потап, йому вже 12 років і він перший житель притулку “Домажир”. Наразі цей вихованець живе сам в лісовому вольєрі, проте працівники сподіваються, що рано чи пізно знайдуть йому подругу. Потап дуже самостійний, любить розважатися. Його поведінка доводить, що в лісовому вольєрі він себе дуже добре почуває.

Хоча в дикій природі ведмеді є самітники, самці в більшості ходять по-одному, а самиці протягом 2-3 років можуть ходити з ведмежатами, тобто невеличкою сім’єю. Але в притулках є загальна практика заселяти їх по кілька у вольєр, тобто від 2 до 4 в один вольєр, як в інших притулках міжнародного фонду “Чотири лапи”. За словами працівниці “Домажиру”, це практикують тому, що ведмедикам таки потрібне якесь спілкування з представниками свого виду. До прикладу, за Потапом помітили, що він більше часу проводить з тої сторони вольєру, де є інші ведмеді, задивляючись на них.

Працівниця “Домажиру” Марта розповідає, що ведмеді з’їдають близько 30 кг їжі вдень. В раціоні тварин близько 80% рослинної їжі, тобто фруктів та овочів, та ще 20% - це м’ясо та риба.  Також косолапі полюбляють ласувати горіхами та яйцями. Проте основний раціон таки вегетеріанський.

Нижче на фото те, що ведмедики їдять впродовж року:

В різні пори року ведмедики харчуються по-різному, а взимку, коли ті впадають в сплячку - не їдять зовсім. Екскурсовод розповідає, що чотирилапим не можна підкладати харчі взимку, адже тоді вони її знаходитимуть і не зможуть знову заснути. А весною, коли вихованці притулку прокидаються зі зимової сплячки, вони їдять набагато менше, аніж в інші сезони. Це пов’язано з перебудовою мікрофлори після сну.

“Найактивніший час для харчування - це осінь, оскільки їм потрібно назбирати жири до зими, тому вони їдять більше м’яса та калорійної їжі”, - зазначила Марта.

До речі, цього року у “Домажирі” вперше всі ведмеді взимку спали. І навіть Тайсон, адже ветеринари притулку запевняють, що це перший рік в житті ведмедика, коли він зміг “впасти в сплячку”, ще й до того, він перший, хто заснув, і останній, хто прокинувся.

Ведмедів в “Домажирі” годують так, що вони не контактують з людьми. Тобто працівники не заходять безпосередньо у вольєр, а накладають їжу у спеціальні відсіки. Так косолапих заманюють в середину спеціального приміщення у вольєрі, а коли ведмідь заходить - дверцята опускаються, і лише тоді працівники можуть заходити до вольєру, щоби заховати іншу частину їжі чи полагодити іграшки.

“Навіть якщо у ведмедиків багато території, але при цьому їжу кладуть відразу у тарілочку, то для них це буде не добре. Потрібно розвивати їхні інстинкти пошуковця. Так як  в дикій природі вони більшу частину свого активного життя проводять в пошуку їжі, то їм тут намагаються імітувати цю поведінку тим, що цю їжу заховують”, - пояснила Марта.

До прикладу, працівники “Домажиру” спеціально для ведмедів населяють яблука на гілки дерев, якусь частину їжі ховають під пеньки, рибу кладуть під каміння, щоби тварина його перевернула, частину їжі заховують десь на горі чи в іграшках, щоби ведмідь спробував дістати її. Таким чином чотирилапим намагаються стимулювати активну поведінку, розвивати їхню кмітливість, адже це обов’язкові умови їхнього здоров’я, як фізичного, так і психологічного. А ще кожен з них має власні ставки. Це особливо добре влітку, коли дуже спекотно і тваринка може похлюпатися у воді. А ще водойми обігрують при годуванні, адже іноді яблука та апельсини кладуть на воду, щоби ведмеді за ними попливли.

Екскурсовод “Домажиру” розповіла, що ведмедики протягом дня найчастіше відпочивають, сплять чи просто розслаблено проводять час. А найактивніший час в них це вечір і початок ранку.

Всі вихованці реабілітаційного ценру по-різному реагують на компанії відвідувачів. Наприклад ведмідь Бодя завжди зосереджений на тому, що відбувається у його вольєрі, тобто на пошуках їжі чи ведмедях-сусідах. Він не звертає увагу на людей. А найбільш товариським до відвідувачів є Потап, який не боїться підійти близько до огорожі, а іноді навіть позує для фото.

“Якщо всі норми виконані, як по території, так і по харчуванню, то ведмеді в притулках зможуть прожити довше, ніж вони в середньому живуть в дикій природі”, - підсумувала Марта.

Найстаршими ведмедицями у реабілітаційному центрі є Христина та Зоя, які потрапили в притулок із цирків. Обом тваринкам вже більше 20 років. А ще цього року має приїхати Юля, чотирилапу передадуть з того ж цирку, де раніше мешкала Зоя. А наймолодшою ведмедицею є Ласка, їй зараз всього близько 5 років. До притулку Ласка перебувала у приватному дворі біля Києва і протягом декількох місяців на неї нацьковували собак. Потім Ласка довгі роки жила в неприйнятних умовах у запущеному Покровському зоопарку на Донеччині. А в лютому цього року молода ведмедиця опинилася в центрі “Домажир”, де нею опікуються кваліфіковані працівники.

Що кажуть зоозахисники

Як розповів у коментарі кореспонденту 032.ua засновник гуманістичного руху “UAnimals” Олександр Тодорчук, зоозахисники підтримують усі реабілітаційні центри, в тому числі й ведмежий притулок “Домажир”.

“Це місце, де тварини врятовані з цирків, притравочних станцій та інших жахливих умов можуть хоча би доживати своє життя у більш-менш гідних умовах і водночас проходити реабілітацію”, - пояснив свою позицію Олександр Тодорчук.  

За словами зоозахисника, за останній рік низка міст України заборонила пересувні цирки з тваринами. Наразі в Парламенті зареєстрований законопроект про повну заборону експлуатації тварин в цирках. Також у Верховній Раді зареєстровано законопроект про заборону хутрового виробництва, а зоозахисники ініціативи “UAnimals” домовилися про відмову хутра з десятком українських дизайнерів.

“Притравочні станції досі існують тому, що вони досі не заборонені законодавством України. Але відповідний законопроект вже на підході до Верховної Ради, він має заборонити контактну притравлю собак. В цьому напрямку рухатися досить складно, оскільки мисливське ложе досить потужне, але боротьба триває і йде у вірному, на мій погляд, напрямі”, - підсумував Олександр Тодорчук.

Чи можна подивитися на ведмедів

В еко-освітньому центрі “Домажир” реабілітують бурих ведмедів із притравлювальних станцій, пересувних зоопарків, цирків, готелів, ресторанів та допомагають тваринам жити у умовах максимально наближених до природних. У притулку ви зможете подивитися на ведмедів, є можливість замовити собі екскурсію територією. Крім того, на території простору часто проводять заходи із зоозахисної сфери.

Де? У Жорниськах, на вулиці Ведмежий край, 1.

Коли? Щодня, крім понеділка, з 10:00 до 18:00.

Скільки? Звичайний квиток для дорослих коштує 70 грн, а з екскурсією - 100 грн. Для дітей 35 грн і 50 грн, відповідно. При наявності студентського, квиток звичайний коштуватиме 50 грн, а з екскурсією - 70 грн. Сімейний квиток звичайний (для 2-ох дорослих і 3-ох дітей) коштує 170 грн, а з екскурсією — 240 грн. Для людей з обмеженими можливостями звичайний квиток обійдеться в 30 грн і 40 грн, відповідно.

Читайте також: 9 зоокутків у Львові та області, про які ви могли не знати, - ІНТЕРАКТИВНА МАПА.

***

Пропонуємо переглянути фоторепортаж з притулку для ведмедів “Домажир”:

Нагадаємо, ініціативу притулку “Домажир” підтримав креативний стартап “Dodo Socks”, який випустив лімітовану версію яскравих шкарпеток з ведмедиками. Придбати шкарпетки можна в сувенірній крамниці на території “Домажиру” або ж на сайті “Dodo Socks”, ціна шкарпеток з ведмедиками — 70 грн. 10 грн від кожної придбаної пари шкарпеток надійде на порятунок бурих ведмедів з жорстоких умов утримання.

Крім того, ведмедиків “Домажиру” підтримало соціальне підприємство, яке підготувало “Ведмежий чай”. Складниками унікального трав’яного чаю є те, чим найчастіше ласують бурі ведмеді: ожина, малина, чорниця, брусниця, хвощ польовий, кропива та овес. Чай також можна придбати в суверній крамниці на території ведмежого притулку “Домажир”. Пакет “Ведмежого чаю” обійдеться в 50 грн, а чай у баночці коштує 110 грн. Всі кошти, виручені від продажу продуктів, підуть на утримання ведмедиків, яких врятували із притравлювальних станцій, пересувних зоопарків, цирків, готелів та ресторанів.

Читайте також: Як неподалік Львова розводять равликів для експорту в Євросоюз.

Повне або часткове копіювання матеріалу забороняється та вважається порушенням авторських прав.