Яке призначення сучасної української школи? Чи розвиває вона дітей, чи підтримує їхні таланти? На цих питаннях загострює увагу керівниця Народного художнього колективу України-камерного хору «Жайвір» - Наталія Чмир-Козяр на прикладі власного досвіду співпраці з учителями та директорами львівських загальноосвітніх шкіл.
(На фото: Наталія Чмир-Козяр)
“Школа... Що це? Чим є ця установа сьогодні для наших дітей - домом, сім'єю? Ні! У родині дитина відчуває, що її люблять, що вона потрібна і є найважливішою для мами і тата! У школі ж - навпаки! А можливо, школа це - місце, де дитина отримує знання? Ні! Тому що усі (тепер - усі) мають репетиторів! Можливо, у школі виховують, вчать аналізувати, розуміти і застосовувати знання на практиці? Знову ж таки - ні!!!
Що ж таке школа? Станом на нині, цей заклад перетворився на концтабір, фактор страху, інформативну зону, власне “зону” (гарне слово, так?) за огорожею, приватну власність директорів, які вирішують, дати доступ дитині до інформації чи ні!
...Гнітюча атмосфера, сірі стіни, гул, непривітні викладачі, які на усіх дивляться підозріло і недоброзичливо. Яка Любов? Чи у стінах такого закладу, як державна школа хтось чув про таке почуття?! Це - вимираючий вид стосунків між колегами, між вчителем і дитиною!
Дітей поставили у замкнений простір з 8:30 до 15:00 чи 16:00 - це весь світловий день, коли діти мають наповнюватись сонячною енергією, а натомість вони - у школі! І далі: домашнє завдання об'ємом "до глибокої ночі". Коли ж ЖИТИ? Радіти, спілкуватись, тішитись, творити! Фактично творити, радіти - найголовніша місія людини на Землі. Ми ж створені Творцем на Його подобу!
Щороку я, як керівник вокально-хорового колективу "Жайвір" ЦТДЮГ, упродовж двох перших тижнів вересня щодня мандрую школами міста Львова (у середньому 5 шкіл на день) з місією: запросити дітей, віком від 6-ти до 17-ти і більше років до співпраці у хорі “Жайвір”.
Колектив має величезну 19-річну творчу історію, яку ми з дітьми творимо разом: концерти, зйомки музичних кліпів, гастролі, конкурси, фестивалі, у тому числі, створений нами фестиваль хорового мистецтва "Жайвір скликає друзів"! Наші випускники, як ті, що стали музикантами, так і ті, які обрали інші професії, стали чудовими людьми, які творять сьогодення України!
Любов, праця віра і, безперечно, музика - ось що об’єднує усіх нас у творенні майбутнього щодня разом з дітьми!
Так ось, лише ступивши на поріг загальноосвітньої школи, одразу відчуваєш дух, який там панує. Власне, “панує”, бо ж паном є директор, і саме він чи вона вирішує: мають діти знати про те, що їх запрошують у "Жайвір", чи ні.
“Жодної творчості та співу”, - говорять мені, бо діти і так дуже зайняті: іде навчальний процес, який не можна порушувати! У нас мала би бути одна місія з тими ж викладачами шкіл - разом виховувати і творити, а я, як виявляється, порушую процес оголошенням на одну хвилину! Можливо, саме у цю хвилину якась дитина знайде своє покликання, а ви не даєте їй такої можливості!
До вашого відома: світової слави диригент Василь Петренко, який керує Ліверпульським Королівським симфонічним оркестром, залучив дітей загальноосвітньої школи в одному з депресивних найкримінальніших районів Ліверпулю і лише за півроку таким шляхом знизив злочинність зі 100 до 30 відсотків. Мистецтвом, любов’ю, добром!
І таких прикладів є багато. Мистецтво, зокрема, вокально-хорове - лікує! Краще запобігти хворобі, ніж її лікувати! Якщо суспільству не потрібна культура, музика, це - хворе суспільство.
Саме музичне мистецтво рятувало і рятує у час війни, бо дух - незламний! Так, музика і взагалі культура потребують інвестицій, а результат буде не завтра. Тож інвестуйте у дітей! І буде здорове суспільство, люди, які любитимуть свою країну, не виїжджаючи за кордон, дбатимуть про своїх дітей тут, зберігаючи свої традиції! А що ви думаєте?”.
Автор: Наталія Чмир-Козяр,
Текст до публікації підготувала: Є. П.
13 вересня 2018 року
Повне або часткове копіювання матеріалу без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.
***
Редакція 032.ua започатковує рубрику “Голос міста”, у якій будь-хто може вільно висловити свою думку про те, що його чи її хвилює, цікавить або розчаровує у Львові.
Існує декілька правил “Голосу міста”:
Блог у рубриці “Голос міста” відображає лише позицію автора та може не збігатися з позицією редакції “032.ua”. Якщо ви маєте протилежну думку до позиції автора блогу, ми готові оприлюднити вашу аргументовану відповідь на нашому сайті.
Коментарі