Сайт 032.ua пропонує читачам дізнатися, як змінювався громадський автобусний транспорт Львова.
Історія львівських маршруток або автобусного громадського транспорту бере свій початок від появи так званого омнібуса — нерейкового транспорту на кінній тязі.
Такий транспорт з'явився у Львові у 1835 році та курсував за трьома маршрутами: від залізничного вокзалу до площі Митної, від площі Митної до Верхнього Личакова та від площі Галицької до Стрийського парку. Третій функціонував лише влітку. Вартість проїзду становила від 3 до 12 центів. Повністю перестали використовувати такий транспорт у 1900 році.
Омнібус № 12 на сучасній вулиці Чернівецькій (1900 р.). Фото: lvivcenter.org
Через декілька років після закінчення Першої світової війни через розширення міських меж та приріст населення магістрат Львова постановив запровадити в місті автобусне сполучення.
12 квітня 1928 року запрацював перший автобусний маршрут «А», який сполучив площу Кропивницького з летовищем на Скнилові. Того ж року були відкриті маршрути «В» (вулиця Стрийська — Персенківка) і «С» (вулиця Стрийська — Новий Львів). У 1930 році відкрили маршрути «D» (вулиця Замарстинівська — Голоско — Брюховичі) і «Е» (костел святої Анни — Клепарів).
Варто зауважити, що автобусне господарство входило до складу Міського управління електричними підприємствами і безпосередньо підпорядковувалося службі руху трамвая. Розклад руху автобусів чітко узгоджувався з рухом трамвайних вагонів.
Маршрутний автобус у Львові (1936 р.). Фото: uk.wikipedia.org
Читайте також: Поблизу Органного залу у Львові почала діяти нова схема руху транспорту
Спочатку на кожному маршруті курсувало по одному автобусу, а восени 1931 року було придбано ще чотири польські автобуси «Зауер». У 1939 році автобусне господарство виокремили в самостійне підприємство. Тоді на його балансі перебувало 16 машин. Маршрутна мережа становила 12,2 км.
Вже у травні 1940 році до міста прибула перша партія радянських автобусів ЗіС-16, яка складалася з шести машин обтічної форми, але на заваді подальшому розвитку автобусного руху у Львові стала війна.
Після Другої світової автобусне сполучення швидко відновилося і почало розвиватися прискореними темпами, особливо у 60-х роках. Так, у 1961 році 15 автобусних маршрутів обслуговували 43 машини, у 1962 — на 17 маршрутах працювало 49 машин, у 1963 році — 87 машин, а вже у 1964 році 18 маршрутів обслуговували 110 автобусів.
Починаючи із середини 1950-х років на вулиці Львова почали виходити автобуси львівського виробництва — ЛАЗ-695. Це були двовісні, зі зварним кузовом 9-метрові автобуси з механічною коробкою передач та двигуном ЗІЛ-124.
ЛАЗ 695 "Львів"-перша модель серії автобусів 695, 1957 рік
Автобусна мережа міста активно розвивалася й надалі: розширювалася маршрутна мережа, постійно оновлювався рухомий склад. Напередодні розпаду СРСР налічувалося близько 40 міських маршрутів: №1-30 обслуговувалися автобусами великої місткості, а №30-40 — середньої та малої (РАФ та ПАЗ).
RAF 2203. Фото: Timeless.ee
ПАЗ-672. Фото: uk.wikipedia.org
У 1970 році Львівський автобусний завод переходить на випуск модернізованих автобусів ЛАЗ 695М, а також міжміських ЛАЗ 675Е. У 1974-му році було випущено 100-тисячний автобус.
У 1977-78 роках починають розробляти новий міський автобус ЛАЗ-4202, він мав автоматичну коробку передач і механічну підвіску, попри те, що був 9-метровим, у нього уміщалося до 100 пасажирів.
ЛАЗ 4202. Фото: uk.wikipedia.org
Читайте також: ТЕСТ: який ти пасажир львівських маршруток
Зі здобуттям Україною незалежності на тлі загальних кризових тенденцій комунальні автобусні підприємства відчули різку нестачу фінансування, через що втратили можливість оновлювати рухомий склад. Їхня частка на ринку стрімко скоротилася.
На заміну прийшли приватні перевізники, які експлуатували мікроавтобуси Peugeot J9. Вони прослужили недовго, і були змінені на IVECO Turbodaily, але згодом і їх вивели з експлуатації.
Peugeot J9. Фото: uk.wikipedia.org
Наприкінці 1990-х та на початку 2000-х років розповсюдження набули машини, перероблені з вантажних мікроавтобусів Mercedes-Benz T1 та Mercedes-Benz T2. Такі засоби громадського транспорту виявилися вкрай некомфортними. Вони мали маловмісткий салон, низьку стелю й одні двері без автоматичного відкривання; салон не вентилювався і не обігрівався; сидіння були незручними.
Mercedes-Benz T1, Фото: Prom.ua
На старті тих же 2000-х залишилося лише кілька маршрутів, які обслуговувалися великими автобусами (зокрема, №1 та №7). Втім, інтервали руху були надзвичайно великими, а рухомий склад застарілим та, відповідно, незручним. Протягом кількох наступних років і ці великі автобуси зникли з вулиць.
ЛАЗ 5252 на проспекті Червоної Калини (2009). Фото: uk.wikipedia.org
Паралельно з цим громадський автотранспорт, замість роботи в звичайному режимі рейсових автобусів, який передбачає фіксовані обов'язкові зупинки, став працювати в режимі «маршрутного таксі», який передбачає зупинку лише на вимогу пасажирів. Згодом ця назва розповсюдилася, і, трансформувавшись у народній мові в слово «маршрутка», поступово витіснила з широкого вжитку термін «автобус».
Починаючи з 2005 року, перероблені з вантажівок мікроавтобуси почали змінювати моделями українського виробництва — БАЗ А079 Еталон, Богдан А092, БАЗ 2215 Дельфін та іншими. У 2007 міська рада заборонила маршрутним таксі зупинятися на вимогу пасажирів будь-де, окрім фіксованих зупинок громадського транспорту.
БАЗ-2215 "Дельфін". Фото: io.ua
БАЗ А079 у Львові. Фото: uk.wikipedia.org
Наприкінці 2000-х років розпочався процес відновлення руху великих та надвеликих автобусів у Львові.
У травні 2016-го Львів отримав перші автобуси «Електрон».
Автобуси від «Електрону». Фото: gazeta.lviv.ua
Нагадаємо, що на початку липня цього року у Львові затвердили план розвитку транспорту до 2020 року.
Додамо, раніше 032.ua писав про те, як змінювався електротранспорт у Львові.
Коментарі