Дарія Альошкіна: львів'янка, яка відроджує давнє українське ремесло витинанки

032.ua започаткував новий спецпроект “Історії успіху львів'ян”. Впродовж кількох місяців ми розповімо Вам 20 історій жителів Львова, які займаючись улюбленою справою, створюють нетипові проекти або успішний бізнес. Сьогоднішня героїня нашого проекту - Дарія Альошкіна.

Дарія народилася у сім'ї відомих скульпторів Олексія і Людмили Альошкіних. Своє дитинство провела у селі Букатинка, що на Вінниччині. Там і почала робити свої перші витинанки. Мисткиня розповідає, що прикрашати витинанкою хату перед Різдвом чи Великоднем було традицією у її сім'ї, а майстерності витинання вона навчилася у батьків.

Перед тим, як професійно працювати над створенням масштабних панно з паперових витинанок, Дарія вчилася на скульптора у Львівській академії мистецтв і завершила виш із відзнакою. На останньому курсі вона познайомилася із Гордієм Старухом — сьогодні відомий майстер iз виготовлення лір, музикант, скульптор, та вийшла за нього заміж. Тоді ж і залишилася жити у Львові, хоч і планувала свою кар'єру продовжувати у Києві. Зараз Гордій та Дарія виховують трьох дітей та беруть участь у різноманітних проектах, пов'язаних із скульптурою. Свого часу Дарія була режисером-постановником Театру тіней у Львові, але згодом повністю присвятила себе мистецтву витинання.

Станом на сьогодні Дарія Альошкіна вже 10 років відроджує давнє українське ремесло витинанки, а її роботи встигли побувати у Німеччині, Франції, Польщі, Південній Кореї та інших країнах. Творить мисткиня у своїй майстерні, яку облаштувала вдома.

Даріє, коли Ви зрозуміли, що витинанка стала для Вас не тільки хобі, а можливістю себе творчо реалізувати?

За освітою я скульптор, але створення скульптури - це завжди майстерня, пилюка, камінь, тому такий вид діяльності важко поєднувати із материнством і я займаюсь ним час від часу. Але для мене головне - творити, тому сидячи вдома і виховуючи дітей, я почала створювати витинанки.

А що вони для Вас означають?

Порятунок. Завдяки витинанкам я можу себе творчо реалізувати, а ще я бачу у них багато можливостей. Витинанки можна по-різному використати: розтягувати у сюжетній лінії, а також у просторі та подачі. Знаєте, я ріжу вже десять років ніби одне і те саме, а виходить різне.

Окрім цього, витинанка дуже близька мені через тіні, які від неї падають. Цей ажур, силуетність і поєднання монументальної витинанки мене дуже приваблює, так, як я скульптор-монументаліст.

А скільки часу треба, щоб спроектувати і розробити одну із витинанок?

На одну велику витинанку я закладаю мінімум 3-5 днів. Спочатку олівцем малюю ескіз, а потім переношу його на папір, який складений вдвоє. Малюю я день – два, а потім вирізаю. Найголовніше у процесі - це створення задуму і нанесення малюнку.

Окрім того, що Ви скульптор і створюєте витинанки, Ви ще й багатодітна мати. Скажіть, як вдається поєднувати материнство і роботу тут, в цій майстерні?

У мене є правило - кожного дня присвячувати дві години творчості. Я переконана: якщо ти хочеш досягти успіху, то маєш робити справу, яку любиш, щодня. Я постійно себе сама мотивую. Наприклад, вранці в думках кажу собі: "я мушу сьогодні щось зробити". Якщо за день не зроблю нічого творчого, то в мене виникає, можна так сказати, мінімальна депресія. Звісно, сім'я у мене на першому місці, тому буває, що працювати творчо не виходить, через певні обставини - наприклад, діти захворіли тощо. Але я стараюсь кожного дня віддаватись цій справі.

Ви працюєте самі на себе. Маєте якісь дедлайни? Створюєте робочі графіки?

Так. Я все планую. Постійно пишу графіки, де зазначаю, коли маю завершити проект і навіть стараюся зробити його швидше запланованої дати, оскільки, коли ти маєш багато обов'язків, зобов'язань, та ще й замовник заплатив тобі завдаток, то мусиш все чітко робити, по-іншому не вийде. Я ж не можу сказати: "о, вибачте, я не встигла зробити". Ні. Все має бути чітко і за графіком.

А хто є Вашими найчастішими клієнтами? Для кого Ви працюєте?

Спершу витинанки у мене замовляли друзі, родичі. Зазвичай, на подарунок. Згодом попит почав зростати. Два роки тому більшість замовлень надходило з-за кордону, зокрема, з Польщі. Тепер є клієнти і в Україні, зокрема, на паперові фіранки для вікон. Мене дуже тішить, що люди перестали боятися купити швидкоплинне мистецтво і щось невічне.

Поділіться секретом, як Вам вдається "відвойовувати", зацікавлювати клієнтів?

Я дотримують в цьому випадку двох так званих заповідей. Перша - ніхто тебе не розрекламує так, як ти себе сам. Друга - ніколи не відмовляй журналістам (усміхається, - авт.). Впродовж десяти років, коли до нас із чоловіком звертаються працівники медіа, ми нікому не відмовляємо і навіть, якщо це важко, намагаємося для них знайти час та можливість.

Ви рахували, скільки витинанок зробили за останні 10 років?

Насправді, ні, хоч це і класна ідея. Думаю орієнтовно 500, але точну кількість треба ще підрахувати.

Це багато. Розкажіть, звідки черпаєте натхнення на кожну із них?

Насправді я не сиджу і не чекаю, коли ж з'явиться натхнення. Я сідаю за стіл у своїй майстерні, починаю малювати і натхнення саме до мене приходить. Зазвичай, я себе змушую приходити у майстерню і працювати, бо навколо завжди стільки справ, які можна робити постійно, але тоді - часу на творчість не знайдеться.

Для Вас витинанка більше бізнес чи мистецтво?

Витинанка - це насамперед творча реалізація себе. Я задоволена, що в мене виходить творчо працювати і в мене це завжди на першому плані. Те, що є замовники, я сприймаю, як заохочення і бонуси. Якщо б я сприймала витинанку, як бізнес, то вже давно купила б собі лазер, різала ним і заробляла гроші, але кожну свою витинанку, я роблю вручну.

Даріє, скажіть, а чим для Вас є успіх?

Успіх - це йти у правильному напрямку і творити на повну.

Розмовляла ІРИНА ТРУШ

Фото: Назар ЮСЬКІВ.