Особливості національної блокади, або В чиїх інтересах нова українська криза

На цьому тижні блокада активістами залізничних шляхів і вантажів із ОРДЛО, в першу чергу перевозок вугілля, призвела до введення надзвичайного стану в енергетиці України. Віялові відключення можуть стати реальністю, як мінімум, для семи областей країни.

Ставлення до блокади знову розкололо українське суспільство на два табори. Спробуємо без емоцій розібратися, блокада ОРДЛО - це захист національних інтересів або їх зрада?

Хроніка блокади

16 грудня народні депутати Семен Семенченко, Володимир Парасюк, а також бійці добровольчих батальйонів «Донбас» і «Айдар» заявили, що якщо протягом семи днів усі українські військовополонені не будуть звільнені терористами, добровольці почнуть тотальну блокаду окупованих територій.

Колишній в. о. керівника штабу батальйону "Айдар" Валентин Лихоліт пообіцяв не пропускати метал, вугілля, деревину і промислові партії алкоголю і тютюна.

25 січня учасники акції заблокували залізницю на Луганщині між станціями Светланов і Шипилове, у зв'язку з чим поліція відкрила кримінальне провадження за ч. 1 ст. 279 Кримінального кодексу.

11 лютого був заблокований перегін "Ясинувата-Костянтинівка".

15 лютого у зв'язку з припиненням поставок вугілля з ОРДЛО Кабінет міністрів ввів надзвичайний стан в енергетиці, який триватиме, як мінімум, місяць.

16 лютого штаб блокади заявив про початок перекриття автодоріг, що зв'язують контрольовані Україною території з ОРДЛО, та встановлення блокпоста поблизу селища Золоте Луганської області.

Час і місце змінити не можна?

Ситуація, у зв'язку з якою 15 мільйонів тонн вугілля антрацитної групи, необхідних для забезпечення безперебійної роботи українських ТЕС в зимовий період, видобувається на окупованих територіях Донецької і Луганської областей, склалася не сьогодні. Вже майже три роки Україна купує вугілля у підприємств із ОРДЛО.

Так чому саме сьогодні, та ще перед завершенням опалювального сезону, так гостро постало питання блокади?

Зрозумілих пояснень від лідерів блокадників - Семенченко і Парасюка ми так і не почули. Відзначимо, що, як колишній комбат «Донбасу» Семен Семенченко, так і колишній сотник Майдану Володимир Парасюк з осені 2014 року є народними депутатами. Логічно, що перед тим, як перейти до настільки радикальних заходів, наші законодавці могли б розробити законопроект під умовною назвою «Про заборону торгівлі вугіллям з окупованих територій». А в разі, якщо б він провалився, то стали б блокувати, але не залізничні колії, а трибуну Верховної Ради для того, щоб змусити владу піти на вирішення цього найважливішого для країни питання.

А якщо все ж одразу піти на яскраву суспільну демонстрацію, щоб максимально привернути увагу до проблеми — чому не дочекатися закінчення опалювального сезону? Коли економіка країни цілком зможе впоратися з кризою, а заводам і лікарням не будуть загрожувати віялові відключення. До того ж, в уряді було б шість місяців для того, що привезти необхідний запас вугілля антрацитної групи з Австралії, ПАР.

Таким чином, напевно, і вчинили б нардепи, яких не турбує власний піар, а насамперед національний інтерес.

Ну а якщо політиків хвилює не доля України, а створення максимальних проблем для чинної влади і економіки країни, цей час, як раз, навпаки, обрано просто ідеально.

Не можна не відзначити ще одного чинника: в ці дні країна буде відзначати сумну річницю загибелі Небесної сотні. Якщо б влада пішла на силовий розгін акції — кращого подарунка для людей, які мріють про організацію третього Майдану, не придумати.

Для путінського режиму, що безнадійно зав'яз у двох війнах на Донбасі і Сирії і починає усвідомлювати, що новий американський президент Дональд Трамп навіть не думає скасовувати санкції, новий Майдан - єдина надія на порятунок. Адже тоді Путін, нарешті, доведе своїм західним візаві, що Україна таки failed state - держава, що не відбулася.

Не зайвим також буде визнати, що з приводу особистостей лідерів блокади громадська думка також не без підстав розділилася. Одні вважають народних депутатів Семенченко і Парасюка справжніми патріотами України, інші - що мова йде про класичні «путинські консерви».

Визнаємо, що біографія Семена Семенченко (Костянтина Гришина) рясніє дивними для морального авторитету фактами. Не будемо спекулювати на двох пораненнях в перші дні битв за Іловайськ та Дебальцеве — таке на війні буває. Але Семенченко оголосив, що має звання морського офіцера - капітан-лейтенанта, що виявилося нахабною брехнею. 15 вересня 2016 року Окружний адміністративний суд Києва визнав наказ колишнього виконуючого обов'язки командувача Національною гвардією Миколи Балана про позбавлення Семена Семенченко військового звання «майор резерву» незаконним і таким, що підлягає скасуванню.

Що стосується репутації Парасюка, давайте згадаємо, що приблизно півроку тому знаменитий американський співаючий далекобійник Дубовський у соціальних мережах поставив нардепу кілька незручних запитань. У тому числі про те, як Парасюк, який став "обличчям Майдану", зміг повернутися живим із полону бойовиків на окупованому Донбасі, де нібито провів три дні. Відповіді на це питання досі так і не було.

Бізнес на крові, або Хто кого субсидує

З точки зору логіки блокуючих, вугільні склади з ОРДЛО - це бізнес на крові, адже по суті Україна субсидує бойовиків Донбасу. Це, безумовно, частково правда — стверджувати, що все вугілля йде тільки з шахт, що зареєстровані та сплачують податки тільки в Україні, не можна. Свідчення того, що для нормальної роботи в ОРДЛО підприємствам з українською пропискою доводиться відстібати «податки» ще й ватажкам бойовиків, періодично виникають.

Але ж з таким же успіхом можна стверджувати, що окуповані території субсидують економіку України і нашу армію. Ось лише кілька цифр.

У 2016 році Україна, за даними Держфінслужби, у вигляді податків отримала з окупованих територій Донбасу понад 33 мільярди гривень. Нагадаю, що зараз тривають напружені переговори з МВФ про черговий транш в мільярд доларів, а 33 мільярди гривень - це, погодьтеся, навіть трохи більше мільярда доларів.

Далі, за словами міністра енергетики Насалика, на закупівлях вугілля в ОРДЛО Україна економить щорічно близько 15 мільярдів гривень.

Сьогодні на шахтах з українською реєстрацією працюють понад 600 тисяч гірників. Якщо Україна відмовиться купувати вугілля, вони швидше за все стануть безробітними. Ці люди, які сьогодні розуміють, що їх годує Україна, постануть перед вибором - або йти в «ополчення», або поповнити майже двомільйонну армію переселенців з Криму та Донбасу та посилити навантаження на бюджет, як нові потенційні одержувачі соціальних виплат.

Ще одним з результатів «успіху блокади» будуть вимушені додаткові закупівлі природного газу. Так, ми вже другий рік реверсом закуповуємо його у європейських компаній, але навіщо себе обманювати, цей газ адже, по суті, російський. Значить, заплатимо гроші не українським компаніям в ОРДЛО, а через Європу - «дружньому «Газпрому».

Президент України Петро Порошенко звинуватив блокадників ОРДЛО в фактичній блокаді України.

«Я хочу підкреслити, що вони блокують не «ОРДО», «ОРЛО» і не їм створюють проблеми. Вони блокують Україну, вони блокують нашу боротьбу за відновлення територіальної цілісності, і, власне кажучи, це і є основна мета. Тому що є тверда моя позиція, є тверда позиція нашої команди, що виключно політико-дипломатичним шляхом ми повинні повернути ці території Україні, і зовсім інша, помилкова позиція політиканів, які кажуть, що треба відрізати цю територію і де-факто подарувати її. Ще раз підкреслюю: не ви ці землі збирали і не вам їх відрізати», - заявив Порошенко.

Чому винна влада і Ахметов

Не можна не відзначити, що, які б аргументи не наводилися на користь аргументації, що блокада небезпечна і шкідлива для України, значна частина співвітчизників підтримує блокадників. І звинувачувати в цьому влада може тільки себе.

За три роки наша влади не змогла надати скільки-небудь виразної стратегії — що робити з окупованими територіями Донбасу.

Ми повинні намагатися перетворити «ДНР» і «ЛНР» в економічну пустелю, вивізши звідти всіх проукраїнськи налаштованих співгромадян або, навпаки, зберігаючи економічні зв'язки, всіляко наближати той момент, коли український прапор підніметься над Донецьком і Луганськом?

Безумовно, ні для кого не секрет, що контрабандні потоки товарів дають можливість заробляти мільярди по обидві сторони лінії розмежування на Донбасі.

В один день міністр у справах енергетики Насалик каже, що для того, щоб перевести українські ТЕЦ на вугілля газовий групи, потрібно два роки, а через кілька годин прем'єр-міністр Володимир Гройсман запевняє, що для цього потрібно не менше чотирьох років. Хтось із цих чиновників або бреше, або ще гірше - просто некомпетентний.

Як з'ясувалося, за словами прем'єра Гройсмана, вже до наступного опалювального сезону можна знизити закупівлі вугілля антрацитної марки з 9 мільйонів до 6 мільйонів тонн. Тобто, якщо б Україна почала вирішувати це питання в 2015 році, зараз все було б по-іншому. І питання стояло б не так, варто гробити економіку України — блокуючи економіку окупованого Донбасу, а дещо по-іншому: ні однієї тонни вугілля до припинення обстрілів і видачі військовополонених. На жаль, і в цьому випадку, питання вирішували б не ватажки «ДНР» і ЛНР», а Путін, але його, як відомо, доля Донбасу і України турбує не набагато більше, ніж пасажирів збитого за наказом з Кремля Боїнга МН-17.

Додаткова підтримка йде блокуючим ще й тому, що антрацит з ОРДЛО, в основному, добувають на шахтах, що належать Рінату Ахметову. Донецький олігарх, як відомо, намагався захистити своє рідне місто від бойовиків вельми своєрідно - гудками влітку 2014-го. Поки що Рінат Леонідович не відправить на фронт хоча б батальйон куплених на свої гроші танків «Оплот», йому буде важко заслужити, якщо не симпатії, то хоча б поблажливість до його бізнес-інтересів від патріотично налаштованих співвітчизників.

Будемо сподіватися, що економіка України витримає випробування блокадою. Якщо вірити прогнозам синоптиків, то країну очікує рання весна, а це означає, що в крайньому разі опалювальний сезон можна буде закінчити на пару тижнів раніше.

Що ж, блокада стала одним з останніх дзвінків для нинішньої влади — або робіть вчасно те, що мають робити президент, уряд і Рада під час війни, — або ваш час напевно також безповоротньо піде, як і останній ешелон в Україну з антрацитом з окупованого Донбасу.