Через мальовничий Сихівський парк прокладена залізнична колія, що декілька років не використовувалася, однак у 2023 році поїзди знову регулярно почали курсувати тим маршрутом, після довгих півтора роки зупинки через Велику війну. Урочисте відкриття відновленої залізниці відбулося 8 листопада 1951 року, попередньо тут тільки перевозили товари до торгових павільйонів у парку, до речі, один із цих павільйонів нині був відновлений і функціонує під назвою "П’яна вишня". Однак за цим історичним фоном ховається не лише багатогранна історія дитячої залізниці, а й скандальні події та трагічні події, які переплелися з цим затишним куточком. Сьогодні сайт MyLviv.city спробує розповісти про всі непересічні аспекти цієї неймовірної історії.
Створення та поява залізниці
У 50-ті роки Львів переживав активний розвиток: відбувалась торгівля, приваблювали туристів, що призводило до зростання навантаження на дороги. Відповідальна міська влада вирішила побудувати дитячу залізницю у Сихівському районі, а підтримку проекту надавала як місцева, так і обласна влада. Залізничне проєктування виконав трест "Дорпроєкт" Львівської залізниці.
Цікаво, що на тому самому місці раніше була колія, яка почала свою діяльність ще в 1922 році і забезпечувала доставку товарів та продукції на виставкові павільйони Східних торгів. Ці торги не здобули великої популярності серед місцевих, але привертали багато туристів-купців. Зміна часів призвела до того, що колія припинила свою роботу в 1950 році, і частину її матеріалів використали для будівництва дитячої залізниці. Це дозволило зекономити кошти та використати збережений австрійський шляховий матеріал, що зберіг знаки Австро-Угорщини, яких нині можна побачити, прогулюючись Стрийським парком.
Початково в дитячій залізниці не було депо, а потяги просто стояли під відкритим небом, що ускладнювало навчальний процес та обслуговування паровозів. Але на початку 1960-х років, на станції "Комсомольська", вирішили побудувати прибудову для транспорту та майстерні для локомотивного депо, що спростувало проблему. У той же період розглядались можливості поповнення локомотивного господарства дитячої залізниці.
Станції та рухомий склад залізниці
При формуванні львівської дитячої залізниці було закуплено кілька локомотивів, незважаючи на те, що сама дитяча залізниця простягалася лише на 1850 метрів. З моменту відкриття, на залізниці діяли три станції: "Піонерська", "Дитяче містечко" і "Комсомольська". Згодом станція "Піонерська" була розібрана, а шлях до неї ліквідовано. Значна кількість транспорту не була потрібна для цих трьох невеликих зупинок, тому протягом перших 6 років їздив старенький паровоз, а вагони були дерев'яні, не металеві, як у звичайних залізницях.
Пізніше з'явився ще один паровоз із декількома вагонами, оскільки попит на залізничний транспорт значно збільшився. Осінню 1960 року дитячій залізниці надали мотовоз ТУ2М, що зовні схожий на трактор. Але при появі цього мотовозу склалася скандалом, коли молоді залізничники та інструктори дитячої залізниці були невдоволені.
Скандал так загострився, що йому присвятили статтю в газеті "Львівська правда", де з'явився лист юного залізничника Леоніда Гвоздецького, в якому він обурювався і закликав галичан не сприймати новий мотовоз. Цей лист став своєрідною петицією, і залізниця прийняла думку колективу. Мотовоз, що не здійснив жодного рейсу на львівській дитячій залізниці, було замінено на новенький ТУ2-087, що задовільнив вимоги пасажирів та залізничників. Згодом, у 1970-ті роки, ще два тепловози, а саме ТУ3-039 і ТУ3-040, були передані з Литви до України і використовувались на дитячій залізниці.
