Минулої ночі Росія порушила умови перемир'я і відкрила вогонь з «Градів» по Маріуполю. Обстріл вівся від села Широкине. Було пошкоджено декілька об'єктів інфраструктури на околиці міста. Інформація про жертви поки суперечлива. Напередодні проросійські бойовики десять разів відкривали вогонь по позиціях сил АТО вже після оголошення режиму припинення вогню. У ці хвилини йде бій в донецькому аеропорту, обстрілюють позиції українських військових в Дебальцеве.
Сьогодні в Україні вже не залишилося сумнівів, що ніякого перемир'я немає і не буде. Короткочасне затишшя було настільки коротким, щоб тільки вистачило Путіну переговорити з Порошенком і повідомити йому про своє задоволення. Інформація про телефонну розмову, що відбулася, була розміщена прес-службами глав держав в 17.14, а в 22.30 почався прицільний вогонь по блок-постах Маріуполя з боку Новоазовська, де окопалися російські танки і «Гради».
Чи означає це, що все марно?
Зараз в соцмережах на адресу Президента України градом сиплються закиди: Порошенко «злив» Донбас, проведення будь-яких консультацій з терористами і Путіним - злочинно.
Думається, що так можуть говорити лише ті, хто за війною спостерігає із затишних крісел за тисячу кілометрів від зони конфлікту. Така віддаленість дозволяє не чути «Гради», не бачити понівечених тіл загиблих.
Тут, на Донбасі, не ставлять запитань про те, а кому потрібен цей крихкий «режим припинення вогню». Тут просто хочуть вижити, вціліти.
Ціна війни
«Горит и кружится планета. Над нашей Родиною дым. А значит, нам нужна одна победа. Одна на всех мы за ценой не постоим…»
Не стояти за ціною - таким, можна сказати, було життєве кредо радянської влади, особливо коли розрахунки проводилися у валюті під назвою «людське життя». А як же, країна велика, баби ще народять (Жуков, здається, так казав).
Хочеться вірити, що Україна - не Росія, і питання ціни для нас має принципове значення. «Найвищою цінністю є людське життя, і ми повинні зробити все можливе і неможливе для того, щоб припинити кровопролиття і покласти край стражданням людей», - йдеться в офіційній заяві Президента Порошенко.
На сьогоднішній день ціна війни - це майже 3 тисячі загиблих і 6000 поранених.
А яка ціна перемир'я?
Поганий мир краще «доброю» війни, - говорить народна мудрість. Українці чекають від Порошенка миру. Саме з цим він йшов на вибори і з цим головним посилом переміг у президентських перегонах. Ми дали йому мандат на відновлення миру в країні. Тоді чому при перших же спробах реалізації мирного плану починаємо кричати «сам дурень»?
Кого влаштовує перемога будь-якою ціною? І чи можемо ми в принципі сьогодні, в умовах вже відкритого збройного вторгнення, говорити про перемогу і про здатність України на рівних протистояти російському агресору?
Пропоную відкинути емоції і зважити всі за і проти умовного перемир'я, яке, на жаль, так і не настало.
Україні критично важливо було виграти час для того, щоб прийти в себе після віроломного вторгнення російських військ. Необхідно змінювати тактику ведення боротьби, потрібно перегрупувати сили. Києву потрібен час, для того щоб отримати військову допомогу від Заходу (нагадаємо, принципові домовленості про постачання летальної і нелетальної зброї були досягнуті під час саміту НАТО; вже сьогодні ЗМІ повідомили про початок поставок Італією броньованих машин з протимінної системою).
Безумовно, Росія також скористається перемир'ям для того щоб стягнути свої війська. Але війна йде не на її території, а тому підтягнути і перегрупувати свої полчища вона може і без перемир'я. Ми просто повинні бути готові до цього.
Ні в кого - ні у підписантів договору, ні в офіційного Києва, ні у нас з вами - не було сумнівів, що Росія перемир'я порушить. Що власне, вона і зробила. Факт порушення режиму припинення вогню зафіксували представники місії ОБСЄ. А це значить, що ще раз в очах світової спільноти Росія виступила як агресор, і є надія на більш рішучі дії в цьому випадку з боку союзників України.
Ще один важливий момент: мінські домовленості дозволяють почати процес обміну військовополоненими. За даними РНБО, 200 українських громадян перебувають у полоні проросійських бойовиків. Їх життя і свобода - зона відповідальності українського уряду. А тому відмахуватися від цього, голосно заявляючи про марність переговорів з агресором, злочинно.
Величезний мінус в ситуації бачиться лише в тому, що до останнього часу нам ніхто не пояснив, а що власне, за 12 пунктів, крім заручників і припинення вогню, міститься в підписаному в Мінську документі. І ця таємничість дозволила відразу ж заговорити про здачу Києвом національних інтересів.
Сьогодні на сайті ОБСЄ був опублікований текст мінської угоди.