Виставка кактусів у Львівському ботанічному саду - ФОТО

В неділю у Львівському ботанічному саду в альтанці біля оранжереї відбулася виставка сукулентів. свої рослинки представили члени Львівського клубу любителів кактусів.

Троянда пустелі

Аденіум (adenium) – екзотична, декоративна, красива, нескладна у догляді рослина для любителів кімнатного квітництва. В народі її прозвали імпальською лілією; інша популярна поетична назва – троянда пустелі.

Квітне аденіум з травня по вересень. Великі квітки численні і тримаються довго, понад тиждень.

У природі пустельна троянда зростає в Омані, Ємені, Саудівській Аравії, Центральній і Південній Африці. Там вони можуть сягати 1,5-3,5 метра у висоту, являючи собою гарні квітучі дерева.

У кімнатних умовах аденіум – компактна рослина е з м'ясистим стовбуром, що має потовщення в основі (каудекс). Незвичайний стовбур, товсте покручене коріння навіть без квітів привертає до себе увагу оригінальним виглядом.

Мурашина рослина

Офіційна назва цієї дивовижної рослини - хіднофітум.

В природі він зростає у Південно-Східній Азії, Тихоокеанському регіоні та на півночі Австралії. Назва рослини походить від двох давньогрецьких слів, що означають "бульба" і "рослина". Між іншим, це родич кави, вони обидва належать до сімейства маренових.

Хіднофітуми ростуть на стовбурах і гілках дерев, чіпляючись за них своїм корінням. Але вони не є паразитами, а живуть завдяки симбіозу з мурахами. Рослина надає для мурах домівку, а мурахи для рослини - поживні речовини. Подивіться на фото - бачите дірочку у бульбі? Це і є дверцята до мурашиної оселі.

Якщо раптом хіднофітум падає зі стовбура дерева, то він адаптується і стає рослиною зі власним корінням.

Ехінопсис

Назва цього роду кактусів походить від грецьких слів έχίνος (эхінус) - їжак та όψις (опсис) — подібний. Це південноамериканська рослинка, розповсюджена на території від Болівії до Чилі.

В горах Еквадора та Перу на висоті 1500-2700 м над рівнем моря росте різновид ехінопсиса, який місцеві жителі називають «кактус Сан-Педро» (кактус святого Петра). Він містить речовину мескалін, що має галюциногенні властивості. Індійці використовували його з ритуальною метою. І навіть прийнявши християнство, не відмовилися від кактусового культу. Християн вірять, що святий Петро має ключі від раю. А ефект від вживання кактуса дає індійцям віру в те, що він є ключем, який дозволяє побачити небеса у земному житті.

Астрофітум

Кактус астрофітум теж родом з Америки. Він росте в США (штат Техас) і Мексиці (від півночі до центральних штатів Ідальго і Керетаро) на висоті 100–1500 м над рівнем моря.

Вирощування астрофітумів в домашніх умовах не становить особливих труднощів, якщо використовувати мінеральний субстрат, акуратно поливати рослини і пам'ятати, що вони не полюбляють частих пересадок. Розмножуються ці рослинки переважно насінням, яке проростає на 2-3 добу.

Матукана мадісоніорум

Цей невеликий кулястий кактус, схожий на маленький зелений гарбуз, росте в крихітному регіоні Перу. Через збирання та випасання кіз у цьому районі нині він перебуває під загрозою зникнення. Але у Львові він непогано росте у вазонах.

Матукана починає своє життя як кулястий кактус, але з віком він витягується, стає трохи стовпчастим і іноді зміщується.

Рослини починають квітнути, коли досягають 5 см у діаметрі. Матукана, яку нам вдалося сфотографувати, була з закритою квіткою. У розкритому вигляді її квіти оранжево-червоного кольору та діаметром 4-5 см. У природі їх запилюють колібрі.

Мелокактус

Назва походить від латинського слова melo — диня, яку за формою нагадують стебла цього кактуса.

ростуть майже на всіх Вест-Індійських островах і в прибережних районах Центральної Америки, в тому числі на півдні Мексики, а також у Перу, Колумбії, Венесуелі та Бразилії, іноді настільки близько до моря, що бризки морської води потрапляють на рослини.

Тож не дивно, що мелокактус був одним із перших кактусів, з яким познайомилися європейці. В Англії вони з'явилися ще наприкінці 15 століття.

Квітки на цій рослині дуже дрібні, вони тримаються лише якихось кілька годин, але їх багато і з'являються вони щодня протягом усього літа і осені. Пізніше на їх зміну приходять подовжені (1,25 см і більше) гладкошкірі плоди, при дозріванні різних відтінків рожевого кольору.