На фронті загинула львівʼянка, відома парамедикиня Ірина Цибух (Чека): вона залишила посмертний лист

Ще одна непоправна втрата для Львівщини.

Про неї повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.

Напередодні, 29 травня, під час ротації на Харківському напрямку загинула 25-річна медикиня «Госпітальєрів» Ірина Цибух (Чека).

Ірина була львівʼянкою. Закінчила Львівську політехніку. Працювала журналісткою. Навчала медіаграмотності.

З 2014 року регулярно їздила на передову разом з добровольчим батальйоном «Госпітальєри». Допомагала евакуйовувати наших поранених воїнів з найгарячіших точок.

Вчора, 29 травня, під час ротації на Харківському напрямку загинула парамедикиня, доброволиця батальйону «Госпітальєри» Ірина Цибух, позивний Чека (01.06.1998 - 29.05.2024).

Про це йдеться на сторінці батальйону у “Фейсбуці”.

До повномасштабного вторгнення дівчина була менеджеркою реформи Суспільного, також реалізовувала освітні проєкти у віддалених селах Донеччини й Луганщини. На початку вторгнення дівчина зайняла позицію старшої екіпажу в «Госпітальєрах». Пізніше у батальйоні повідомлять про час та дату прощання з Іриною.

У березні 2024 Ірина Цибух стала лауреаткою премії УП 100. Сила жінок.

За рік до своєї загибелі дівчина написала посмертного листа.

Посмертний лист Ірини Цибух

"Загинула моя люба сестра, подруга Чека, найкраща людина в цьому світі. Мене зараз наповнює пустота, але Іринці є що сказати, вона залишила посмертний лист", - написав Юрій Цибух.

Ірина написала листа 8 квітня 2023 року. Тоді вона з п'ятим екіпажем працювали для розвідки 80-ї бригади під пісню "Dream on". За її словами, "за цей рік випадало так багато можливостей загинути, що можна знайти хоча б одну, щоб написати посмертний лист".

Далі - повний текст листа Ірини Цибух:

"Привіт, прийміть мої співчуття, не люблю, коли ви сумуєте, але мине час і цей розпач розсіється, доведеться продовжувати жити життя.Тому не гайте час на страждання, живіть далі.

Зараз 19:19, субота 8 квітня 2023 рік, ми з п'ятим екіпажем працюємо для розвідки 80 бригади, на фоні грає "Dream on" від Aerosmith і вирішила, що за цей рік випадало так багато можливостей загинути, що можна знайти хоча б одну, щоб написати посмертний лист.

Сумно, що ми проживаємо настільки немічні, залежні від суспільного схвалення життя, що лише смерть дозволяє проживати абсолютну свободу. Однак біда у тому, що життя закінчилось, і ця свобода більше не має ніякого змісту. Сьогодні й навіки мені все одно, що про мене, про вас, про цей текст, про усе скажуть люди. Наберуть ці речення лайки чи ні, нарешті нічия думка мене не цікавить, я померла.

Текст написаний від руки Ірини Цибух (фото: instagram.com/yura_tsybukh)

Свобода - це найвища цінність. Усі, скоро 25 років, минали часто в комплексах і страхах. Але найчастіше цьому шуму не було місця перед моєю свободою. Найбільше, за що хочу сказати дякую собі, батькам, брату, рідним та друзям, дякую, що дозволяли мені бути вільною, жити те життя, яке хочеться.

Повномасштабна війна змусила перестати бути рабом страхів. Сьогодні, на жаль, не вдалося звільнитись повністю, але, сподіваюсь, у мене все вийде. Цей лист тому допомога.

Щоб мати свободу, треба мати ще інші цінності, треба розуміти себе, добре знати, хто ти для себе є, що таке особисте щастя і як тобі до нього дійти. Маючи відповідь на ці запитання, найважливіше залишається йти. Сьогодні тут, на Донеччині, я на шляху, тут є собою і роблю те, що хочу. Насправді більше нічого не має значення, тому цей лист додається так просто - у цей момент, як і у той коли це станеться, мені не шкода померти, бо нарешті живу те життя, яке б хотіла. Не лукавитиму, щоб відчувати цю неодмінну, істинну волю, доведеться пройти ще не один сеанс терапії, страхів і сліз.

Текст написаний від руки Ірини Цибух (фото: instagram.com/yura_tsybukh)

Сьогодні усе позаду, моє життя закінчилось і мені важливо було пройти його гідно: бути чесною, доброю, люблячою людиною. Сьогодні ми працюємо для героїв, і це гарна змога підтвердити свої цінності - бути дійсно тою людиною.

Дякую кожному, хто любив і підтримував мене. Не сумуйте за мною, життя дуже коротке, якщо воно продовжується після смерті, то побачимось.

Брате, не журись, ще на твої 17 перестала за тебе переживати. Сьогодні у тебе була перша екскурсія княжим Львовом, пишаюсь тобою. Ким би ти не вирішив бути сьогодні, довіряй собі, чуй себе, люби себе, живи собі своє щасливе життя. Якщо матиму можливість, підтримуватиму тебе з неба. Але це не має значення, поки я жива, ми любили одне одного, були чудовим братом і сестрою, це були гарні часи, хай ці спогади зігрівають тебе, мотивують, але в жодному випадку не засмучують.

Щоб мати силу бути вільною людиною, треба бути сміливим. Бо тільки сміливі мають щастя і краще ж вмерти біжучи, а ніж жити гниючи. Будьте гідними подвигів наших героїв, не журіться, будьте сміливими!

Цілую, ваша
08.04.23 Донеччина"

Текст написаний від руки Ірини Цибух (фото: instagram.com/yura_tsybukh)

Читайте також:  У Ратуші тридцять львів’ян посмертно нагородили «Почесним знаком Святого Юрія», - ФОТО