Мало любити своє місто та знати його історію. Треба ще вміти про нього правильно говорити. А часом у людей труднощі виникають з самого початку такої розмови. Як виявилося, один з найпопулярніших запитів у гуглі останнім часом – як правильно казати “Львова” чи “Львову”.
Дійсно, у багатьох виникає питання, куди ми збираємося їхати – до Львова чи до Львову? Як правильно?
Переконливу відповідь на це питання дав український філолог, доцент Київського університету Б. Грінченка Олександр Авраменко в одному зі своїх уроків української мови в ранковому шоу “Сніданок з 1+1”. От що він розповів:
“У назвах міст у родовому відмінку треба писати закінчення “-а” або ж “-я”. З БерлінА, а не з БерлінУ, з КиєвА, зі ЛьвовА, з СевастополЯ, з ПарижА, з Нью-ЙоркА. Закінчення ”-у” або “-ю” нормативне тільки для складних назв, тобто тих, що складаються з двох слів. Наприклад, з міста Кривого Рогу, з села Зеленого Гаю. Якщо назва вашого населеного пункту чоловічого роду, то в родовому відмінку треба в ній писати закінчення “-а”.
Є дуже простий спосіб запам’ятати це правило. Шкільні вчителі іноді вчать своїх учнів так: у слові “місто” в родовому відмінку закінчення “-а”, тож і у назві теж ставимо “-а” – містА ЛьвовА.
Розберімося заразом і з прийменниками, які треба використовувати з назвами населених пунктів. Як правильно: у Львів чи до Львова?
Ось що про це писав видатний письменник та мовознавець Борис Антоненко-Давидович:
“Узагалі, коли мовиться про рух у напрямі міста, села, селища, тоді треба ставити прийменник “до”: «Через кілька днів Ковпак вилетів до Москви» (П. Вершигора).
Коли йдеться про дію чи перебування в чомусь, тоді слід користуватися прийменником "у": «У Києві на риночку ой пив чумак горілочку» (народна пісня).
Якщо мета руху в певному напрямі супроводжується ще додатковими поясненнями, тоді після них може стояти замість прийменника “до” – “у”: «Ми їздили на ярмарок у Косів» (М. Рильський)”.