У вихідні дні львів’яни полюбляють ходити з дітьми до лялькового театру. Ми часто їздимо повз нього, гуляємо пішки, але що ми знаємо про його історію?
Будівлі Театру ляльок вже понад сто років. Її почали зводити ще 1912-го. Але на заваді роботам став початок Першої світової війни. Тож добудували споруду лише у 1919 році. На початку вона не мала жодного стосунку до театрального мистецтва. Її зводили як Ремісничу палату.
Автором проєкту став польській архітектор Ян Протшке. Він передбачив у будівлі велику залу для зібрань ремісників, просторі авдиторії для різних професійних спілок, приміщення для навчання підмайстрів.
Фасад прикрасили фігури коваля та муляра, які зробив скульптор з Кракова Ян Щепковський.
Однак ремісникам цей будинок служив не довго. Наприкінці 20-х років минулого століття світом поширилася повоєнна економічна криза, яка болюче відбилася на ремісничих професіях. Робітникам доводилося багато працювати за мізерні гроші. В газетах писали, що ніхто не хотів вчитися на ті професії, навіть діти які не найліпше закінчили середню школу.
Профспілкам вже було не до утримання величезної Палати. Тоді в цьому будинку вперше оселився театр, але не звичайний, не ляльковий, а кінотеатр. Молоде кіномистецтво в ті роки було неймовірно популярним, і це врятувало колишню Палату ремісників від занепаду.
Спочатку кінотеатр мав назву “Балтик”, потім “Штука”, за німецької окупації його перейменували на “Космос”, а після Другої світової, вже за радянських часів, на “Комсомолець”.
Ляльковий театр працює тут з 1945 року. Спочатку він ділив приміщення з кінотеатром, а потім вже став повноправним власником будівлі.
Першою режисеркою театру стала Антоніна Мацкевич, яка до того була ученицею та акторкою театру видатного українського режисера Леся Курбаса. Існує легенда про те, що пані Антоніна починала свої спектаклі з інтермедії, героями яких були ляльки короля Данила та його сина Левчика. І саме Левчика було зображено на емблемі театру – хлопчик на фоні щита з трьома вежами. Така емблема дуже нагадувала тризуб, тому аби не потрапляти під увагу КДБ, одну вежу з неї прибрали. Та й про Левчика вважали за краще не згадувати вголос, а казати, що це герой казки Івасик-Телесик.
Сьогодні Театр ляльок ставить спектаклі не тільки для дітей, а й для дорослих. Ті, хто вже бачив, їх дуже хвалять. Тож саме час на вихідних поцікавитися афішею цього чудового театру.