"У кожної нації своя хвороба, у росії — невиліковна": Сьогодні Ліні Костенко – 94 роки

"У кожної нації своя хвороба, у росії — невиліковна". Це слова легендарної поетеси й письменниці Ліни Костенко. Їй виповнюється 19 березня 94 роки.

Ліна Костенко — це видатна поетеса і письменниця, яка здобула всесвітнє визнання завдяки своїй глибокій поезії. Вона значно вплинула на розвиток України, як культурний, так і громадський. Її відзначається надзвичайною глибиною та гармонією.

Що відомо про письменницю

Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищів на Київщині у вчительській родині. Коли їй було 6 років, батьки забрали її до Києва, де вона навчалася у школі на Трухановому острові. Навесні острів часто затоплювало, тож згодом Ліна Василівна назвала це місце “київською Венецією”:

Я виросла у Київській Венеції.

Цвіли у нас під вікнами акації.

А повінь прибувала по інерції

і заливала всі комунікації…

Пізніше Ліна Костенко навчалася у Київському педагогічному інституті.

Відчуття власної гідності та непохитний характер спонукали Ліну Костенко стати активною учасницею руху шістдесятників, які боролися за збереження української мови, культури, спонукали відроджувати національну свідомість тощо.

У 1965 році поетеса разом із кінорежисером Сергієм Параджановим та іншими діячами надіслала до влади лист-протест проти арештів української інтелігенції та вимагала зробити публічними розгляди судових справ.

Після відкритого листа на захист В’ячеслава Чорновола в 1968 році ім’я поетеси більше не згадували в пресі, розповіли в Українському інституті національної пам’яті. Згодом за підтримку українських дисидентів твори Ліни Костенко заборонили друкувати.

Цілих 16 років поетеса була змушена писати “в шухляду”. Наприклад, відомий сьогодні роман у віршах “Маруся Чурай” був написаний саме в цей період.

Вже з початком 90-х років цікавість до творчості Ліни Костенко починає зростати та виходити з-під заборон. А у 2000 році, як розповіли в Українському інституті національної пам’яті, тодішній президент України Леонід Кучма нагородив поетесу орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Однак на церемонію нагородження Ліна Василівна відмовилася йти, промовивши крилату фразу: “Політичної біжутерії не ношу“.

Через деякий час у 2005 році поетеса відмовилась і від звання Героя України, яке їй хотів присвоїти новообраний президент України Віктор Ющенко.

Зараз Ліна Костенко усамітнена по-письменницьки, як розповіла “Радіо Свобода” внучка поетеси Ярослава Барб’єрі. До спілкування із собою поетеса допускає лише найближчих людей, а весь вільний час присвячує творчості. Зараз написано низку пісень на вірші видатної поетеси. Зокрема, Артем Пивоваров записав пісню "Валторна" на вірш Костенко.

Крилаті вислови Ліни Костенко про Україну та життя

Про життя

• Єдиний, хто не втомлюється, — час. А ми — живі, нам треба поспішати.
• У кожного своя пустеля і свої міражі.
• Проблеми ж — як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані - то вже навік.
• І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт.
  І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…

Про державу

• Держава — це я, а не те, що вони з нею зробили. І якби кожен усвідомив, що держава — це він, то досі у нас вже була б достойна держава…
• Настала якась собача старість ідей. Ніхто нічого не хоче. Ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами.
• А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.
• Скільки нас, людства, вже є на планеті? Мільярдів шість? І серед них українці, дивна-предивна нація, яка живе тут з правіку, а свою незалежну державу будує оце аж тепер.

Вона переконує нас, що слова «незалежність» і «свобода» існують в мові не просто так.  Сила волі та її незламність вражають.

Її поезія – про жінку, любов, красу рідної мови і України – це словесна зброя, яка надихає і окриляє.

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір’я,
А з правди, чесноти і довір’я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

Читайте також: Волонтери Львівщині передали 45 дронів на передову