Як розвивалася Львівська політехніка: історія університету трьох століть, - ФОТО

У рамках спецпроєкту "Історія старого Львова" кореспондентка 032.ua пропонує дізнатися про Національний університет "Львівська політехніка". 

Національний університет "Львівська політехніка" є одним із найстаріших у місті та має тривалу історію. Щороку у цьому навчальному закладі проходять посвяту у першокурсники безліч студентів. Головний корпус вишу розташований на вулиці Степана Бандери та є своєрідною візитівкою університету. Пропонуємо дізнатися, як розвивалася Політехніка із початку заснування. 

Історія створення "Львівської політехніки" є досить насиченою та цікавою. Все розпочалося із 1816 року, коли заснували трикласну реальну школу. Згодом її статус виріс до рівня Реальної торгової академії. Вже у 1844 році відкрили Львівську політехніку, яка тоді називалася "Цісарсько-королівською технічною академією". Як бачимо, університет створили не як новий навчальний заклад, а як навчальну установу на базі діючої. 

Відкрили Цісарсько-королівську технічну академію у 1844 році в будинку на сучасній вулиці Вірменській. Там були технічний та торговельний факультети. Частина вулиці Вірменської до перетину з вулицею Краківською на той час мала назву Академічної через те, що на початку цієї вулиці був Цісарсько-королівський університет імені Франці І. 

У 1872 році австрійський уряд ухвалив рішення звести новий будинок для академії на місці колишніх садів графині Фредро на теперішній вулиці Бандери. Проєкт будівлі виконав архітектор Юліан Захаревич. За його задумом головний корпус технічної академії у Львові мав би бути не гіршим від головної будівлі Віденської політехніки. Будівельні роботи тривали до 1877 року, після цього відбулося урочисте відкриття.  

У перші роки ХХ століття виникла необхідність розширити будинок. Тоді до північного фасаду у 1903 - 1905 роках добудували ще дві частини будинку, де на кожному з трьох поверхів розмістили лекційні аудиторії. Станом на 1907 рік в університеті навчалися загалом 1188 студентів, найбільше із них було поляків.

У 1939 році політехніку реорганізували у Львівський політехнічний інститут. Там працювало шість факультетів: енерго-машинобудівний, електротехнічний, хіміко-технологічний, архітектурно-будівельний, шляхово-водний та сільськогосподарський, згодом створили ще один - лісовий. Загалом функціонувало 79 кафедр, на яких працювали 395 викладачів. Навчальний заклад фінансували з державного бюджету СРСР.

Особливого розвитку університет набув у 1963 - 1971 років за часів ректора Григорія Денисенка. Тоді на 21 факультетіта двох філіалах у Луцьку і Тернополі навчалося 27500 студентів. Навчальний процес у 70-х роках у Львівському політехнічному інституті  забезпечували 89 кафедр, на яких працювало 1589 професорів, доцентів і викладачів, а навчання студентів вели за 49 спеціальностями.

Університет мав чотирнадцять назв

"Львівська політехніка" є університетом трьох століть - ХІХ, ХХ і ХХІ. За свою історію змінювала чотирнадцять назв. Зокрема, від Цісарсько-королівської реальної школи (1816 - 1825 роки) до Національного університету "Львівська політехніка" (від 2000 року).  

На фейсбук-сторінці Львівської політехніки розповіли, де мешкали студенти університету 100 років тому. Відзначають, що коли заснували гуртожитку, то передбачалося, що у них зможуть проживати студенти незалежно від національності, однак ці гуртожитки фактично були зарезервовані для поляків. Відповідно, українська інтелігенція у кінці ХІХ ст. вирішила збудувати спеціальний гуртожиток - "Академічний дім".

На першому поверсі були житлові приміщення, а також кімната сторожа, який відчиняв двері для студентів, які поверталися після 21:00. Частково ця традиція збереглася і до нашого часу. Освітлення кімнат тоді вимикали о 22:00. У будівлі також був великий зал зі столами і кріслами, де студенти могли готуватися до занять. Самі кімнати обладнали металевими ліжками, шафами, полицями, столами і кріслами. У коридорах встановили великі кошики для сміття.

На четвертому поверсі були лише дві великі кімнати розраховані на вісім осіб кожна і призначені для проживання першокурсників. У студентів тоді  було своє "правило". Вони з вікна однієї з тих кімнат вивішували "ковбаси" – муляж із паперу, який пофарбований у червоний колір. Такий сигнал використовували як таємний знак, що у будинку все спокійно. Це робили через часті обшуки і арешти польською поліцією українського студентства. Однак наприкінці 30-х років ХХ століття зрештою все ж закрили цей "Академічний дім". 

Головний корпус Львівської політехніки є відомою пам'яткою архітектури кінця ХІХ ст. Ця будівля є однією з ключових архітектурних споруд на вулиці Бандери. Сам будинок звели у стилі історизму. Побудували триповерхову споруду із цегли й каменю з високим цокольним поверхом.

На головному фасаді можна побачити алегоричні фігури групи, які символізують Інженерну науку, Архітектуру та Механіку. Це три основні факультети, що початково містилися у будинку. Окрім того, на фронтоні можна побачити латинський напис Litteris et Artibus, що дослівно означає "Наукам і ремеслам". Він зберігся і до нашого часу. Головний корпус Львівської політехніки оточує великий сквер, де часто відпочивають не лише студенти, але і жителі міста на вихідних. 

Львівська політехніка до нашого часу залишається потужним осередном освіти. За весь час існування університет підготував низку фахівців. У наш час функціонує студентське містечко, де є понад 12 гуртожитків. Виш є популярним як серед львів'ян, так і серед жителів інших областей та країн. 

Політехніка увійшла до рейтингу найкращих університетів світу 2021 року за галузями знань. Цей рейтинг уклало глобальне аналітичне агентство у галузі вищої освіти QS Quacquarelli Symonds. 

Нагадаємо, раніше кореспондентка 032.ua розповідає про львівський Франковий університет, який є одним із найпопулярніших вищих навчальних закладів України. 

Читайте також: Історія творця "мереживної" брами Галицької ощадної каси Яна Дашека, - ФОТО

За матеріалами: lpnu.ua, wikipedia.org

Фото на головній: lia.lvivcenter.org