Найстаріший виш у Львові: 360-річна історія Франкового університету, - ФОТО

У рамках спецпроєкту "Історія старого Львова" кореспондентка 032.ua розповідає про львівський Франковий університет, який є одним із найпопулярніших вищих навчальних закладів України. 

Львівський національний університет імені Івана Франка є найстарішим вищим навчальним закладом міста, він цьогоріч відсвяткував 360-річчя. Це рідна альма-матір для багатьох львів'ян. Університет є унікальною візитівкою міста Лева. Його головна будівля розташована біля парку імені Івана Франка та привертає увагу своєю красою і величністю. Франковий університет має тривалу історію, яку пропонуємо дізнатися.  

Університет за свою історію змінив не одну назву. Він є спадкоємцем колегіуму (1608 - 1661 рр.) та академії (1661 - 1773 рр.) єзуїтів, Йосифинського університету (1784 - 1805 рр.), Львівського ліцею (1805 - 1817 рр.), також Університету Франца I (1817 - 1918 рр.), Львівського університету Яна-Казимира (1919 - 1939 рр.), після цього був Львівський державний університет ім. І. Франка до 1999 року. Наразі - Львівський національний університет ім. Івана Франка. 

До середини XVII століття в Україні не було вищих навчальних закладів, тому мешканці могли отримати вищу освіту лише в європейських університетах. Львів - одне з міст,  де розпочали облаштовувати найперші освітні заклади. У місті наприкінці ХVІ ст. з'явилися єзуїти, які у 1608 році вони відкрили тут свою середню школу-колегію. На основі братської школи можна було створити  університет, тому вони домагалися перетворити колегію в академію.

20 січня 1661 року король Ян ІІ Казимир підписав диплом, який надавав єзуїтській колегії у Львові "гідність академії і титул університету". Цю дату вважають роком заснування Франкового університету. Однак лише у 1758 році польський король Август III підтвердив цей статус вищої школи. 

Від часу заснування і до 1773 року академію контролював єзуїтський орден. Тоді було лише одне приміщення університету поблизу Краківської вулиці у Львові. Навчальний заклад будував і купував нові приміщення, мав свою бібліотеку, а також найбільшу друкарню у місті.

Спочатку навчальний заклад складався з двох факультетів - філософського і богословського (теологічного). У 1667 роках на цих відділах навчалось близько 500 студентів, а саме навчання проводили вісім викладачів. Згодом кількість студентів збільшилася до 700 людей, а викладачів - до 17 осіб. 

У 1773 році ліквідували орден єзуїтів і закрили Львівський університет. Тоді під час освітніх реформ імператора Йосифа ІІ, який приділяв вагому увагу освіті, у Львові підрозділи єзуїтської академії стали підвалинами Йосифинського університету. У 1784 році заснували гімназію, де готували жителів до навчання. У період між 1805 і 1817 роками у Львові на базі університету діяв ліцей. Це було пов’язано з реформою вищої освіти в Австрійській державі. 

У 1849 році на філософському відділі відкрилась кафедра української мови та літератури, яку очолив відомий діяч Яків Головацький. У 1862 та 1872 роках виникли кафедри з українською мовою викладання на богословському та правничому факультетах.

Із другої половини ХІХ розпочали розширювати університетські приміщення. Коли у 1848 році будівлю університету розбомбила австрійська артилерія, згодом заклад перенесли у будинок на сучасній вулиці Грушевського. Потім збудували окремий корпус для хімічного, геолого-мінералогічного і фармакологічного інститутів на вул. Св. Кирила і Мефодія. Згодом збудували корпус для нового медфакультету на Пекарській, а також з'явився фізичний інститут.  У 1905 року спорудили приміщення для університетської бібліотеки.

Навчання в університеті для переважної частини студентів було платним. Зовсім не платили лише студенти теологічного факультету. Окрім того, сплачували також за урочисте прийняття в студенти, платили за іспити, колоквіуми, семінарські заняття, за право користування бібліотекою. Були і студентські стипендії, а також гуртожитки, але там було мало місць. 

У цей період також боролися за право відвідування жінками університетських студій. Зокрема, у 1897 році їм дозволили навчатися на філософському факультеті, згодом - на медичному факультеті та відділі фармацевтики. 

У 1990 роках стартувала нова сторінка життя університету. Тоді його очолив професор, доктор фізико-математичних наук Іван Вакарчук. У той період відкрили нові факультери та підрозділи. Зокрема, започаткували факультети міжнародних відносин, філософський. Заснували Інститут історичних досліджень, який очолив доктор історичних наук Я. Грицак. У 1997 році розпочали діяти факультет доуніверситетської підготовки, Правничий коледж, Центр гуманітарних досліджень, Інститут літературознавчих студій, Центр вивчення італійської мови і культури. 

У жовтні 1999 року Львівський державний університет імені Івана Франка отримав статус національного. 

23 квітня у 1923 році Львівському університету передали будинок колишнього Галицького сейму (він діяв у 1861-1918 роках), який став головним корпусом університету. Будівля є пам’яткою віденського неоренесансу. Вгорі на аттику можна побачити скульптурну групу "Опікунський дух Галичини" з постатями Галичини, Дністра і Вісли. Нижче фасад будівлі оздоблений фігурами, що символізують Кохання, Справедливість, Правду і Віру. Фасад університету найкраще оглядати з площі перед пам’ятником Іванові Франкові.

На фронтоні головного корпусу можна прочитати гасло: "Patriae decori civibus educandis" ("Освічені громадяни - окраса Батьківщини"). Цей вислів відомий цілим поколінням студентів університету, адже його вчать на парах з латині. 

У 70-х роках XIX століття на філософському факультеті Львівського університету навчався український мислитель, письменник, учений Іван Франко. 1894 року в університеті відкрили кафедру історії України. Згодом Іван Франко намагався посісти там вакантне місце, але тодішній намісник Галичини граф Казимир Бадені робив все, щоб не допустити в університет письменника, який закликав народ до національного визволення.

Університету присвоїли ім'я Івана Франка у 1940 році. Пам'ятник українському письменнику перед головним корпусом Університету відкрили у 1964 році. Його висота разом із постаментом становить 12,5 м. 

У Франковому університеті навчалося досить багато відомих людей. Серед них - Іван Франко (український мислитель, письменник, вчений, перекладач), Іван Вакарчук (фізик, політик, колишній міністр освіти України), Георгій Гонгадзе (грузинський і український журналіст, засновник видання "Українська правда"), Святослав Вакарчук (музикант, співак, громадський діяч), Ольга Фреймут (телеведуча, журналістка), Любомира Мандзій (виконувач обов'язків міністра освіти і науки України), Христина Соловій (українська співачка, авторка пісень та музики). 

Львівський національний університет імені Івана Франка займає провідне місце в освітньому житті Львова. Щороку у виші з'являється неймовірна кількість нових студентів, які вирішують здобувати вищу освіту тут. До нашого часу тут вирує студентське життя та відбувається низка цікавих та навчальних подій. 

Університет часто можна побачити у рейтингах кращих навчальних закладів України. Для прикладу, за січневою публікацією рейтингу Webometrics Ranking of World’s Universities 2021 року, Львівський університет на тринадцятому місці серед українських вишів. Згідно з рейтингом наукометричної бази Scopus, найвищий індекс Гірша (показник, що базується на числі наукових публікацій і кількості їх цитувань) серед львівських вишів та третє місце у загальнонаціональному рейтингу у Львівського національного університету імені Франка.

Нагадаємо, парк імені Івана Франка є найстарішим у Львові. Він розташований перед університетом. Там досить людно, часто можна побачити, як відпочивають жителі, зокрема, і студенти між парами. Кореспондентка 032.ua розповідала історію цього міського парку. 

Читайте також: «Д'Артаньян та три мушкетери» у Львові: як місто Лева «зіграло» в кіно Париж, - ФОТО

Фото на головній: lnu.edu.ua

За даними на сайтах: lnu.edu.ua, uk.wikipedia.org