«Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська народна республіка». Цим словам ось уже понад століття і вони дуже влучно підкреслюють прагнення українців мати свою державу.
Так, 22 січня 1918 року було прийнято IV Універсал Української Центральної Ради, який проголошував повну незалежність Української Народної Республіки. Цього ж дня річно через рік проголосили Акт злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу.
Щороку 22 січня в Україні традиційно відзначають День Соборності, а також влаштовують «живі ланцюги», які символізують об’єднання в єдину державу УНР та ЗУНР. Що ж важливо знати про цю сторінку історії, якими є уроки соборності для сучасної України розповів кореспондентці 032.ua кандидат історичних наук, дослідник історії ЗУНР Михайло Галущак.
Як відбувалося об’єднання ЗУНР і УНР в соборну державу?
Об’єднання могло відбутися і раніше. Взагалі самого поняття «ЗУНР» могло і не існувати. Під час утворення Української Національної Ради (парламенту майбутньої галицької республіки) 18 жовтня 1918 року, частина делегатів виступила з вимогою не створювати своєї держави, а відразу об’єднатися з Наддніпрянською Україною. Майбутній прем’єр-міністр ЗУНР Кость Левицький у своїх спогадах писав: «В неділю дня 20 жовтня 1918 р. в полудне відбулася політична маніфестація Українців міста Львова, на площі св. Юра, де проголошено прилюдно українську державу. … Семен Вітик (член УНРади, - ред.) закінчив свою промову не тільки проголошенням нашої держави, але також негайної її злуки з Придніпрянською Україною, хоча цього не постановила Українська Національна Рада…».
Справа у тім, що тогочасне галицьке політичне керівництво вважало, що Антанта не дасть розпастись імперії Габсбургів, а якщо останню таке і чекає, то держава галичан та буковинців має більше шансів на визнання у міжнародної спільноти ніж об’єднана українська держава. Про право народів колишньої Австро-Угорщини на національне самовизначення йшлось, зокрема, у «14 пунктах» президента США Вудро Вільсона, які були зачитані перед Конгресом 8 січня 1918 року.
До всього цього додавався ще й факт того, що восени на Великій Україні при владі був гетьман Павло Скоропадський (правив до грудня 1918 року) і, можливо, нелогічно було укладати союз з тим, чия влада не протримається довго. Тому, було прийнято рішення «почекати» на прихід до влади на Наддніпрянщині Директорії на чолі із Винниченком та Петлюрою, що, власне і було зроблено: 1 грудня 1918 року у Фастові делегації УНР та ЗУНР підписали «передвступний договір» у якому було оголошено про наміри щодо злуки двох держав, а 22 січня 1919 року у Києві був підписаний сам Акт Злуки.
Урочисте проголошення Акту Злуки на Софійській площі в Києві
Це було взаємовигідно для обох держав. Після підписання договору у Фастові на допомогу армії галицької республіки було відправлено військових армії УНР, боєприпаси. Головним командиром армії ЗУНР став наддніпрянець генерал Михайло Омелянович-Павленко. Було домовлено й про міждержавний товарообмін: із Галичини мали доставляти нафту, бензин та залізничні мастила, із Великої України ‒ продовольчі товари. На території галицької республіки були запроваджені наддніпрянські гривні.
Урочистості у день укладення Акту Злуки
3 січня 1919 року Українська Національна Рада прийняла ухвалу «Про злуку ЗУНР з УНР». У день підписання Акту Злуки в багатьох галицьких містечках були урочистості – досі збереглися і фото тих подій.
На підписання Акту Злуки до Києва виїхала делегація у складі 36 осіб, серед них – представники Галичини, Буковини і Закарпаття. 22 січня на Софійській площі міністр зовнішніх справ ЗУНР Лонгин Цегельський зачитав Акт Злуки українських земель.
Багатолюдний мітинг не був стихійним – його професійно поставив актор і режисер Микола Садовський. На віче були військові, політики, гімназисти, учні шкіл і місцеві жителі. Все організували на найвищому рівні.
Молебень на Софійській площі в Києві. У центрі - Симон Петлюра та Володимир Винниченко. 22 січня 1919 року.
Чи були українці вже тоді готові утворювати свою державу?
Виклики, які ставить перед тобою життя, не завжди питають тебе готовий ти, чи – ні. Є речі, які є необхідними. Певен, що зважаючи на тогочасні обставини, це було необхідно і це, зокрема, розуміли політики. Зверніть увагу, що від початку підписання «передвступного договору» до проголошення Акту Злуки минуло менше двох місяців. У нас інколи, щоб встановити межі між двома селами потрібно роки чекати, а тут мова йшла про об’єднання двох держав і все вирішилося до якихось двох місяців.
Ухвала Української Національної Ради про злуку ЗУНР і УНР. 3 січня 1919 рік
Історія з об’єднанням не мала продовження. Через що розвалилася українська державна єдність?
Після підписання Акту Злуки ЗУНР змінила свою назву на «Західна область Української Народної Республіки», фронтові частини збройних сил ЗУНР отримали назву «Галицька Армія». Окремі галицькі політики увійшли в уряд УНР, зокрема Осип Назарук був міністром преси й інформації. Однак на законодавчому рівні процес об’єднання УНР та ЗУНР не завершився, передусім через різні ідеологічні та зовнішньополітичні орієнтації. Не відбувся процес об’єднання і двох армій – наддністрянської і наддніпрянської. Передусім це сталося через різні традиції їхнього формування: при розбудові армії ЗУНР було запроваджено австро-угорський досвід, зважаючи на те, що більшість військових мали за плечами службу в армії «бабці Австрії»; при розбудові армії УНР – російський.
16 липня 1919 року Галицька Армія під тиском польських окупаційних військ перейшла Збруч. На Наддніпрянщині об’єднані українські армії – це було вперше за кілька століть – почали свій похід на Київ та Одесу. У кінці серпня столиця УНР була звільнена від більшовиків. До слова, тут напрошуються паралелі із сьогоднішньою війною на Донбасі, коли галичани та наддніпрянці знову пліч-о-пліч захищають Україну від російських військ.
У кінці 1919 року Галицьку Армію через епідемію тифу почали називати «госпіталем на колесах». Фактично, у той час вона і припинила своє існування. Наддніпрянська армія і надалі продовжувала свою боротьбу, тільки цього разу вже у союзі з Польським військом, яке, вважаю, зрадило Симона Петлюру після підписання Ризького договору у 1921 році, коли українські землі були поділені між Пілсудським та Леніним.
Українська маніфестація в Києві. Літо 1917 року.
Про те, чому наша незалежність визріла аж через понад 70 років?
Про це питання найкраще роздумувати на полі почесних поховань на Личаківському цвинтарі, де похований Президент ЗУНР Євген Петрушевич разом із своїми солдатами, вояки УПА, Дивізії «Галичина», політв’язні радянських концтаборів та учасники сьогоднішньої російсько-української війни. Якщо якесь покоління не вирішує проблеми, які перед ним стоять, то вони нікуди не діваються, зокрема такі, як питання Незалежності; зокрема маючи такого сусіда, як Росія. Тому, питання, чи перекладати війну з Росією на плечі нашим дітям або внуками, чи вирішити це питання нашому поколінню – залежить від нас.
Уроки соборності для сучасної України
Митрополит Шептицький колись писав, що не має поділу між католиками чи православними – є лише поділ між тими, хто хоче єдності і ні. Якщо, може, хтось мріє про окрему Галичину чи окремий Донбас, то таким людям потрібно ставити просте питання: чи зробить це нас сильнішим? Влітку 1919 року Галицька Армія мала у своєму складі близько 70 тисяч військових, а армія УНР близько – 50 тисяч, тобто разом – близько 120 тисяч. Ось вам і проста відповідь на питання: нащо нам бути разом? Це щодо кількості, а що стосується якості, то тут напрошуються слова легендарного сотенного УПА Мирослава Симчича, який згадуючи про хлопців у своїй сотні, казав, що галичани добрі в обороні, а наддніпрянці – в атаці. Ми одне одного доповнюємо і через це також варто святкувати День Соборності.
Читайте також: Санта-Барбара, "Кінопалац" та озеро на Сихові: про найбільший спальний район Львова, - ФОТО
Фото на головній: Історична правда