На вулиці Кушевича, 1 у Львові розташований Палац культури, названий на честь Гната Хоткевича. Багато хто знає це місце як центр творчості дітей та юнацтва. Але за останні два роки у Палаці відбулася низка оновлень та змін. Кореспондентка 032.ua побувала у приміщенні та розпитала заступницю директорки установи - Діану Ігнатенко про те, як трансформували споруду та які цікавинки ховаються за її стінами.
Хвилинка історії
Палац культури спорудили у Львові 1938 року, як наслідок протесту робітників 1924 року. Львів’яни, які вдень тяжко працювали, вимагали створити місце, де б вони могли збиратися після роботи та культурно відпочивати.Оскільки міська влада цю ідею не підтримала, робітники упродовж 10 років віддавали 1% від зарплати, щоб її реалізували. Завдяки тогочасному спільнокошту у 1934 році архітектори Тадеуш Врубель і Леопольд Карасинський змогли приступити до будівництва разом із тими ж робітниками. А вже у 1938 році будівля офіційно відчинила свої двері для відвідувачів.
У різні періоди тут діяли: звуковий кінотеатр “Світовид”, робітничий клуб і клуб “трамвайників”. Згодом будівлю перейменували на Палац культури, хоча на честь Гната Хоткевича його назвали лише у 1993 році. За часів незалежності у будівлі розгорнули діяльність різноманітних творчих колективів, здебільшого дитячих. І лише з 2018 року почали реалізовувати проєкт перетворення споруди у більш сучасний простір для проведення часу мешканцями Підзамче та інших районів Львова.
Велика сцена Палацу Хоткевича
Сучасний вигляд будівлі дещо відмінний від тієї, яка була до 1980-х. Незадовго до розпаду Радянського союзу, робітничий палац добудували, відповідно, суттєво збільшилася і сцена. Діана Ігнатенко наголошує, що сцена достатньо “глибока”, щоб вмістити репетиції Оперного театру, навіть з хором.
Партер і балкон глядацького залу вміщають близько 600 осіб. Славиться він і гарною акустикою, над якою працював ще архітектор Тадеуш Врубель у 1930-х роках. Уже в радянський час до стелі прикріпили спеціальні трикутні конструкції, які підсилюють акустику та дозволяють чути акторів на сцені з партеру навіть без мікрофона.
Цікава річ, яку має не кожен театр - це театральне колесо на сцені. Воно може крутитися, коли включений відповідний механізм, та дає можливість урізноманітнити театральні постановки. А висота сцени дозволяє використовувати багато декорацій.
“Останні два роки ми практикуємо не просто садити людей у зал, щоб вони спостерігали за тим, що відбувається на сцені, а й саджаємо їх на сцені. Тим самим ми пропонуємо ту унікальну можливість глядачам, які ніколи не виступали або виступали лише у дитинстві, знову стати на сцену і бути ближчими до того, що на ній відбувається. Це трохи зближує і дозволяє мистецтву стати більш камерним”, - пояснює Діана Ігнатенко і додає, що торік у Палаці провели більше 350 подій, з яких більше половини - саме у великому залі.
Простір майбутньої галереї “ХотАртХол”
У Палаці культури активно працюють над створенням першої молодіжної галереї у Львові - “ХотАртХол”. Там експонуватимуть мистецькі дебюти - аудіального, візуального, мультимедійного мистецтва. Галерея складатиметься із двох частин: коридору на першому поверсі та другої частини - на нижньому поверсі.
Оскільки цей коридор веде до глядацького залу, люди, які очікуватимуть на концерт чи подію, зможуть також подивитися на виставку. Цьому сприятимуть і сучасні лампи, які підсвічуватимуть картини. Незабаром у коридорі ще встановлять гартоване скло, і вже восени сподіваються організувати першу виставку.
Додамо, що цю частину будівлі також добудували за радянських часів, у 1980-х. Раніше на одній із стін висіло дерев’яне панно, але про нього збереглося дуже мало інформації, тож його передали у музей “Територія терору” для дослідження.
Хол на нижньому поверсі - це інша частина галереї, ще не відремонтована. Наразі на це приміщення немає фінансування, але конепція перетворення уже готова. Після її реалізації, гардероб перенесуть нагору, а тут зможуть експонувати мультимедійні проєкти. Для цього, кажуть, простір дуже зручний, бо йде “по колу” та дозволяє таким чином збільшити пропускну здатність.
Веранда Хоткевича
Саме так називають працівники Палацу приміщення на першому поверсі. Раніше це була кімната, де займалися гуртки, а зараз її перетворили на публічний простір для проведення різних подій - від лекцій та воркшопів до камерних концертів та показів фільмів. Усе, що відбувається у приміщенні, добре видно із колії неподалік Палацу Хоткевича.
Особливістю “веранди” є гарне природне освітлення та велика кількість “історичних нашарувань”. У інтер’єрі кімнати можна помітити дерев’яні текстури, цеглу ймовірно, прибалтійську), вірменський туф, більш сучасні нашарування на стелі та модерністичне панно.
Khotkevych Space
Торік на Громадському бюджеті одним із переможців став проєкт облаштування Khotkevych Space. Ідею перетворення звичайного приміщення у Палаці Хоткевича на коворкінг підтримало більше 600 львів’ян. Станом на нині, основну частину ремонтних робіт на просторі уже виконали, тож скоро мешканці Львова зможуть прийти сюди, щоб попрацювати з комфортом або просто відпочити у вільний час.
Зазначимо, що це приміщення має історичну тяглість не лише зі “спільнокоштом” початку 20 століття. Початково, за проєктом Тадеуша Врубеля, ця кімната задумувалася як кабінет для гри у карти та шахи. Загалом у Палаці було кілька таких приміщень, створених для проведення дозвілля робітників - це і оркестрова, де зберігав речі та репетирував місцевий оркестр, і бібліотека з читальним залом, і буфет, і навіть “квартира директора” - двокімнатне житло з ванною, кухнею та вбиральнею і окремим входом, де жив очільник установи.
“Обличчя Палацу”
Дехто вважає, що для того, аби побачити справжнє “обличчя” будь-якого комерційного чи комунального закладу, потрібно перевірити його вбиральні. Зараз ця частина установи капітально оновилася: сучасні кабінки просторі та комфортні, є рукомийники та рушнички для рук, а найголовніше - тут облаштували кабінки для людей з інвалідністю та кімнати для батьків із дітьми. Керівництво закладу переконує намагаються зробити свій простір комфортним для усіх відвідувачів. У планах також адаптація усіх приміщень для потреб маломобільних груп людей.
Гнатів Льох
Окрім гарних вбиралень, на нижньому поверсі є просторе і прохолодне приміщення, яке називають Гнатовим Льохом. Зараз це - камерна сцена Палацу Хоткевича, а колись воно було поділене на три кімнатки: у одній були дві доріжки для боулінгу, що нетипово для України того часу, - там розважалися робітники. У іншій кімнаті був склад з реквізитом, а одразу при вході - невеличкий буфет.
Під кінець 20 століття, ще у радянські часи тут знесли перегородки і зробили одне просторе приміщення. Пізніше це приміщення слугувало нічним клубом, але працівники Палацу культури неохоче згадують той період, і наголошують, що тепер усе цілком інакше. За “нової епохи” Гнатів Льох відчинив двері у 2018 році. Спершу це був склад із речами, а тепер - великий простір для проведення подій. Тут уже відбувалися різні театральні й танцювальні фестивалі, кінопокази.
“За рахунок того, що простір має специфічну форму, він може бути адаптований до різних мистецьких потреб. За радянського часу зробили кесонні перекриття на стелі, якщо їх підсвічували, це виглядає дуже гарно. Хочемо всі найкращі елементи зберегти і зробити приміщення зручнішим”, - пояснює Діана Ігнатенко і має на увазі плани Палацу на ремонт цього залу.
Чому патрон Палацу культури - Гнат Хоткевич
До 1993 року Палац культури називали іменем радянського розвідника Кузнєцова, у народі просто - “Кузнєчік”. Уже за часів незалежності патроном установи став Гнат Хоткевич. Здавалося би, чому саме ця постать, адже він родом не зі Львова і прожив тут не так довго.
Як зауважує Діана Ігнатенко, Гнат Хоткевич був людиною різносторонньою - музикознавцем, музикантом, удосконалив технічну бандуру і створив Харківську бандуру, був співзасновником Полтавської капели бандуристів, видавав методичні матеріали, зокрема, музичні, гарно співав, був театралом, заснував чотири театри (3 - на Слобожанщині, звідки він родом), створював п’єси у Гуцульському театрі в Красноїллі (Івано-Франківська область), драматичні твори, намалював близько 300 художніх творів, був літератором, хоч і отримав технічну освіту у Харківському технологічному інституті. Вважається, що Гнат Хоткевич створив власний проєкт дизельного потяга на 30 років раніше від американського аналога.
Гнат Хоткевич був також громадським діячем і організовував просвітницькі події, мистецькі вечори, за що став жертвою сталінського терору й був репресований. У жовтні 1938 року українського митці розстріляли за “Участь у контрреволюційній організації” та нібито шпигунстві на користь Німеччини. Відтак, до 1956 року про Хоткевича взагалі не згадували, пізніше реабілітували, але набагато більше говорити не стали.
Уже в 1995 році у селищі Високому створили меморіальну кімнату-музей Гната Хоткевича, де жив видатний діяч культури. Там зберігаються артефакти з життя митця та його дітей. У Палаці Хоткевича таких речей немає, але його працівники мають іншу мету - популяризувати постать цієї різносторонньої особи, розвінчувати фейки про нього (інколи Хоткевича плутають з російським діячем Андрєєвим) та розповідати факти.
“Гнат Хоткевич був мультидисциплінарним митцем та інноватором. Коли ми думали, чому у 1993 році перейменували Палац на його честь, зрозуміли, що це влучне порівняння - Палацу культури і Гната Хоткевича. Для нас він є уособленням культури як такої. Немає чіткого визначення культури, вона дуже різна, має багато аспектів, бо й людина сама по собі може багато в чому себе проявляти. Таким був Гнат Хоткевич і саме такі сенси ми намагаємося вносити у Палац Гната Хоткевича”, - резюмувала Діана Ігнатенко.
Нагадаємо, з більш детальною програмою Фестивалю миттєвого мистецтва у Львові можна ознайомитися ТУТ. Раніше 032.ua поспілкувався зі заступницею директорки Палацу ім. Гната Хоткевича Діаною Ігнатенко та дізнався про те, як створювали фестиваль і які зміни відбулися у Палаці за останні два роки.
Читайте також: Як у Львові навчатимуть імпровізації: учасники Фестивалю миттєвого мистецтва поділилися секретами