Нещодавно редакція сайту 032.ua влаштувала онлайн-опитування серед читачів про те, у який район Львова найважче добратися громадським транспортом. Абсолютна більшість опитаних - що на сайті, що у соцмережах - визнала: найгірше сполучення має Шевченківський район міста, зокрема, Рясне-1 і Рясне-2. З огляду на це, кореспондентка сайту 032.ua вирішила на собі протестувати громадський транспорт, який курсує в цей мікрорайон та перевірити, якими цікавинками він може потішити відвідувачів.
***
У Львові активно запроваджують план Сталої мобільності, який передбачає перехід від автомобіле-орієнтованого міста до так званого “міста місць”. Простіше кажучи, замість заторів від центру Львова до спальних районів мали би поступово налагодити якісне транспортне сполучення та розвивати у кожному з віддалених мікрорайонів громадські простори й об’єкти інфраструктури. Рясне-1 і Рясне-2 (далі - просто Рясне) потребують такого підходу більше за інші мікрорайони, зараз пояснимо чому.
Ці два житлових масиви розташовані на місці колишнього села Рясна Польська, перші згадки про яке датуються 1430 роком - не набагато пізніше за сам Львів. Місцевому римо-католицькому архієпископу польський король Ягайло, під владою якого була територія сучасної Львівщини, дав дозвіл на заснування села. Ці володіння також отримали магдебурзьке право, відтак 1433 року Рясна Польська з’явилась на мапі світу.
Неподалік ще є село Рясне Руське, і назва не випадкова, адже в історичні часи вона вказувала на те, яка національність проживає на конкретній території. Тому розуміємо, що на території сучасного мікрорайону Рясне колись жили здебільшого поляки, які до того ж були римо-католиками. Парафію спершу приєднали до костелу Марії Сніжної у Львові, але за деякий час на нинішній вулиці Лукасевича, 15 звели дерев’яний костел Святих апостолів Петра і Павла, і з того часу вже в Рясне приходили парафіяни з Брюховичів та Рокитного.
Дерев’яна сакральна споруда простояла аж до облоги Львова турками, 1672 року костел з парафіяльною школою відновили, а 1891 року Юзеф Каетан Яновський запропонував звести у цьому місці новий мурований храм. У період радянської окупації, поляки виїхали з УРСР, а храм перейшов у власність місцевої греко-католицької громади під керівництвом пароха отця Олексія Зарицького. Українським духівникам також довелось не солодко, у зв’язку з активною пропагандою Московського патріархату, їм доводилось аж до 1989 року правити служби за візантійським обрядом, і лише з 1990-х років ситуація налагодилась, а 1997 року парафія отримала апостольське благословення. У наші дні у дворі при храмі можна побачити й дві скульптури його патронів, що стоять з двох боків човна.
Якщо говорити про церкви чи костели, то сакральних споруд у Рясному досить багато. Наприклад, на вулиці Величковського, 1 є Церква Пресвятої Євхаристії УГКЦ, а неподалік від неї - храм преподобних Іова та Амфілохія Почаївських УПЦ КП. На вулиці Шевченка, 205 до кінця Другої світової війни була каплиця, яку у повоєнний час перебудували під житло та штаб “добровільної народної дружини”, а згодом - у аптеку. У 1990-х роках територію передали громаді УПЦ КП, які звели у цьому місці Церкву Різдва Пресвятої Богородиці. Колишній римо-католицький костел на вул. Фещенка-Чопівського, 16 у Рясному збудували 1939 року до 50-річчя священицтва Болеслава Твардовського, але освятити споруду змогли аж після війни. До 1946 року тут відправляли служби, а в період радянської окупації перетворили на склад хімічних реактивів. 1991 року споруду відреставрували та передали УГКЦ. На вулиці Шевченка, 311а діє Церква Пресвятої Трійці УАПЦ, а на Шевченка, 388 розташована Церква Святого Василія Великого та Блаженного Олексія (Зарицького) УГКЦ. Чи не єдиним діючим храмом римо-католиків є костел Божого Милосердя на вул. Брюховицькій, 119а. Його збудували 2003 року на місці каплиці. На фасаді можна побачити статую Ісуса Христа, а у дворі - скульптуру Івана Павла ІІ, який на початку 2000-х років завітав до Львова.
Серед іншого, у мікрорайоні Рясне можна побачити і скульптуру Божої Матері просто неба (вул. Величковського), а також кілька дерев’яних шопок у різних місцях, в основному - біля пам’ятних знаків та сакральних споруд.
Першу школу в Рясному заснували 1910 року. Вона проіснувала недовго, мала лише один клас із польською мовою викладання. У 1920-х роках тут заснували осередок “Рідна школа” на Баторівці, який навчав дітей українською за сприяння “Союзу українок”. Перед початком Другої світової у Рясній Польській заснували перший осередок “Просвіти”, але з приходом комуністів на Галичину його заборонили. Зараз мікрорайон може похвалитися трьома школами (№100, №38 і №92), двома дитсадками (№184 “Лісова казка” і НВК школа-садок №94).
Мікрорайон Рясне - це “дитина” активної радянської індустріалізації, його розбудовували упродовж 1965 - 1980-х років, тож не дивно, що велику частину території тут займають саме промислові будівлі, які завбачливо гуртуються з іншого боку вулиці Шевченка, ніж житлові. Першим заводом у Рясному став “Ойкос” - фанерний завод на вулиці Брюховицькій, 35. Підприємство активно поставляло продукцію в Бельгію, Швецію, Чехію, Великобританію, інші країни Європи та Малої Азії. Пізніше завод розширив спеціалізацію і продукував також віконні рами, двері, будматеріали для місцевих заводів та залізниці. Після війни підприємство націоналізували і перетворили у Львівський фанерно-меблевий комбінат, який проіснував аж донині під кількома назвами і зараз називається ТОВ “Фанерний завод Язьм”, підприємство робоче, хоч будівлі й потребують оновлення на перший погляд.
“Ойкос” - не єдиний відомий завод, яким може похвалитися Рясне. Тут розташовані такі “гіганти” як “Електронтранс”, “Конвеєр”, “Віденська кава”, “Львівська пивна компанія”, “Галкран”, “Онур” та інші. У найближчому майбутньому планують збудувати також “Індустріальний парк” в Рясному.
Поміж заводами та житловими будинками можна побачити суворі рекреаційні зони, з побіленими деревами, лавками, звідки чутно усі звуки виробництва та гул машин, які їдуть магістральною вулицею Шевченка.
Однією з особливостей Рясного, як і сусіднього мікрорайону Левандівка, є близькість із залізничними коліями. Щоденного клопоту місцевим мешканцям додає залізничний переїзд на вулиці Шевченка - цей перешийок відділяє житловий масив від решти міста. Зараз у Львові планують збудувати транспортну розв’язку та альтернативну дорогу, щоб покращити сполучення Рясного з центром міста. У минулому тут активно курсували потяги, які сполучали мікрорайон із Рудним та Рава-Руською, донині збереглися станції Клепарів, Рясна і Батарівка, але біля переїздів можна побачити тепер лише “товарняки”, деякі колії стоять пусткою і заросли хащами.
Попри те, що рясненці часто скаржаться на громадський транспорт, не все так погано. У не-пікові години по вулиці Шевченка постійно курсують міські автобуси та приміські маршрутки. Особливо часто можна побачити автобуси №6А, 47А, 49, 217А, 1001, тож мешканцям Рясне-2 скаржитись немає чого. Гірше сполучення має мікрорайон Рясне-1, навіть по головних вулицях якого - Брюховицькій або Сотника Панаса - дуже рідко або й взагалі не проїжджають маршрутки. Інші види транспорту - трамвай, тролейбус, електричка сюди не курсують, хоч мешканці неодноразово просили продовжити як не трамвайну лінію, то хоча б тролейбусну, але далі громадських обговорень справа не зайшла.
З чим у Рясному справді біда - це об’єкти торгівлі та культури. Якщо зі спорудженням новобудов тут відкрили кілька популярних супермаркетів, то так і не з’явилося жодного культурного центру, кінотеатру, просто театру чи хоча б народного дому або новомодного коворкінгу. Є одна медіатека, яку відкрили два роки тому, і ЦНАП. У мікрорайоні є два відділи поліклінічних відділень - дитяче і для дорослих, медична лабораторія, а також два ринки.
Товариство “Просвіта” ініціювало встановлення у Рясному пам’ятного хреста “Борцям за волю України” та пам’ятника упівцям, що загинули у бою з підрозділом НКВС. Раніше у Рясне-1 на вулиці Шевченка, 358а була площа, де встановлювали головну ялинку мікрорайону, а ще раніше - пересувні зоопарки та атракціони (Луна-парк), згодом у цьому місці збудували супермаркет “Сільпо”. З ініціативи самих мешканців час від часу в місцевій бібліотеці влаштовують майстер-класи, перегляди фільмів та інші культурні заходи. З 2014 року на території мікрорайону проводять фестиваль “Рясне FEST”.
Трохи прогулявшись Рясним, можна помітити досить багато потенційних громадських просторів: на Величковського є невелика водойма, де люблять відпочивати дикі качки, на Брюховицькій також є ставок з очеретом, території біля церков також можна перетворити на громадські простори, потрібно оновити і дитячі майданчики.
Окрім цього, Рясне - дуже контроверсійний райончик: всередині спальних районів майже всюди є гарні тротуари, викладені плиткою, рівні асфальтовані дороги, траса в кінці вулиці Шевченка - просто шедевр… З іншого боку, в місцях, де активно ведеться будівництво - біля новобудов, нових церков і на окраїнах житлового масиву доводиться місити ногами болото. Також недостатньо добре продумана логістика: вулиці часто завертають і роблять гак, а пішохідного сполучення (не по Шевченка) між Рясне-1 і Рясне-2 узагалі немає.
З позитивних моментів - люди тут дуже виховані та культурні й вочевидь - дуже набожні. Місцеві мешканці весело прогулюються вуличками, часто з сім’ями, привітно махають руками знайомим водіям і вітаються з перехожими (зі мною теж кілька разів привітались незнайомці). Рясне - доволі перспективна територія, в яку потрібно вкласти трохи грошей і навести лад у господарці: розбудувати Рясне-2, але не лише житлом, а й дорогами, тротуарами, і головне - об’єктами культурної інфраструктури; продовжити сюди трамвай чи тролейбус або використати наявні залізничні сполучення, щоб полегшити людям можливість добратися у іншу частину міста. Один якісний торговий центр також би не завадив (з ресторанчиками й готелями - тут теж біда). У цьому випадку Рясне перестане здаватися мешканцям інших мікрорайонів “депресивним” і стане ще одним центром притягання, можливо, навіть і для туристів.
Нагадаємо, раніше сайт 032.ua показував як виглядає Левандівка і Білогорща. Більше фотопрогулянок Львовом ТУТ.
Повне або часткове копіювання, републікація тексту чи фото без письмової згоди редакції забороняється та вважається порушенням авторських прав