Львів - місто не лише з прекрасною, а й вельми покрученою архітектурою. Кожна епоха, кожна влада експлуатувала та розбудовувала місто на свій розсуд: середньовічні будівельники, архітектори Австро-Угорщини та Польщі Нового часу, далі ж - радянська влада, яка зрідка видавала шедеври конструктивізму. Частіше ж - просто "різала" внутрішній простір "олдових" будинків, намагаючись зробити з них комуналки типу "хрущовок" чи "сталінок".
Безліч будівель, які зводили для одних цілей, нова влада, яка приходила на ці терени, використовувала для цілей інших. Редакція 032.ua відібрала кілька прикладів подібних перетворень.
1. Тюрма "Бригідки"
У далекому 1614 році у Львові за кошти меценаток збудували жіночий монастир. Тепер там розташували слідчий ізолятор №19 за адресою Городоцька, 24. Перетворення жіночого Монастиря Святої Бригідки на чоловічу в'язницю почалося давно, з приходом австрійської адміністрації у 1782 році - замість польської. У монастирі на той час жило 30 черниць. Однак з 1785 року - це просто тюрма. Назву, однак, зберегли - "Бригідки", і це найдавніша львівська в'язниця, яка діє й до сьогодні. Свого часу, у кримінальному світі її називали "Америка". Бо 1902 року адміністрація на вимогу в'язнів, які влаштували бунт, лібералізувала тюремний режим.
У червні 1941 року більшовики, відступаючи, масово розстрілювали ув'язнених, а по завершенні - підпалили будівлю. Братську могилу невідомих жертв тюрми "Бригідки" можна знайти на Янівському цвинтарі біля поля № 55. Впродовж всього ХХ століття, яка б влада не була на цих теренах, аж до кінця 1980-их років у тюрмі виконували смерті вироки. Лише під самі 90-ті ця практика відійшла у минуле, а вхід до "розстрільного підвалу" повністю замурували.
2. Гора "Високий Замок"
У Високого Замку немає адреси, як і немає більше самого замку - його, зведеного орієнтовно 800 - 900 років тому, повністю розібрали у ХІХ столітті. Туристи, які приїхали у Львів, розраховуючи побачити славнозвісну фортецю, розчаровуються й донині, що назва місця аж настільки не відповідає реальності. Споруду замку безліч разів нищили і відновлювали знов, однак зруйнувала її "прозаїка" - австрійська влада ще 1772 року дала добро на розбирання фортифікацій на будівельний матеріал.
Навряд давні королі та князі припускали, що століття й століття потому Високий Замок перестане бути, власне, замком, і перетвориться на "заселену" туристами та випускниками гору, з якої видно місто, що впродовж століть розвитку оточило замкову гору власною інфраструктурою. Неподалік гори також звели будинок, у якому розмістили філію державного телебачення, між "ЛТБ" та горою - височіє львівська телевежа. Також - ресторан з аналогічною назвою та ще кілька будинків.
Колись віддалена від Львова територія сьогодні - фактично центр міста, паркова зона в самому "серці" кам'яних вулиць еклектичної архітектури та перевантаженою транспортною системою. Примітно, як у 2004 році у Львові намагалися лобіювати ідею проєкту відновлення Високого Замку, однак нічого не склалося. Від замку лишилася частина стіни, яку ще не розібрали. А сам замок можна побачити лише на гравюрах, навіть не фотографіях, настільки давно почалась і завершилася його історія.
3. Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького"
Спершу, у 1890 році, на розі вулиць Леона Сапеги (сьогодні - Степана Бандери) та Коперника, для потреб австро-угорської жандармерії звели будівлю у стилі неоренесансу. Саму ж в'язницю збудували вже за поляків, у 1920 році. Корпус поліції, який тут розташувався, спеціалізувався на боротьбі з ОУН та комуністами, доки останні не прийшли до влади після закінчення Другої світової. Неофіційна "спеціалізація" тюрми - політичні ув'язнені.
Згадуючи "Бригідки", в червні того ж 1941 року працівниками НКВС було розстріляно близько тисячі в'язнів. Далі ж - німецьке гестапо використовувало приміщення як слідчу в'язницю. А впродовж 1944 – 1991 років це - слідчий відділ і слідчий ізолятор НКВС СРСР. Серед відомих в'язнів можна згадати такі імена, як: Степан Бандера, Катерина Зарицька, Юрій Шухевич, Іван Климів, В’ячеслав Чорновіл, Василь Стус та інші.
Десь у 1997 році ідея перетворення будівлі на музей своєї власної історії почала втілюватися у реальність. Хоча ще 2010 року СБУ перешкоджало роботі адміністрації музею, вилучаючи "необхідні їм" матеріали, які "становлять державну таємницю". Остаточно звільнитися з-під лабетів усіх секретних служб будівлі вдалося у 2011 році, перейшовши під крило Міністерства культури.
4. Управління Служби безпеки України
Будинок № 55 по вулиці Вітовського з обох боків "оточили" басейн "Динамо" та трамвайне депо разом із першою львівською електростанцією. Ще, фактично через дорогу, готель "Цитадель", будівля якого задумувалась як фортифікація, а не комерційна установа. Колишню будівлю адміністрації Міських електричних закладів збудували 1935 року. Галичина, на відмінну від інших земель України, тоді ще належала Польщі. Однак все змінилося після Другої світової війни. Починаючи з 1940 року, будинок став і залишився будинком спецслужб, якій би країні вони не належали.
1940 році у будинку розмістилося регіональне управління НКВС, далі - гестапо, пізніше ж - КДБ. Сьогодні ж там вкорінилося обласне управління СБУ. А в підземних "казематах" цієї будівлі досі можна знайти написи на стінах німецькою мовою.
5. Будинок вчених
Одразу біля ЛНУ ім. Івана Франка по вулиці Листопадового Чину розташувався розкішний Будинок Вчених. Однак початково цю будівлю звели для геть інших цілей. Аж до 1939 року тут діяло казино - аристократичне, шляхетське, дворянське, графське, народне та Герхарда.
Серед особливих приміток: внутрішнє та зовнішнє оздоблення. У цьому будинку знімали багато різних фільмів, зокрема, класичних "Трьох мушкетерів", а сьогодні молодята часто влаштовують тут весільні фотосети. Також, це один з перших будинків у Львові з електричним освітленням. Однак лампи були стилізовані під гасові, бо львів'янам початку ХХ століття було вельми складно звикати до тодішніх технічних нововведень.
Будинком вчених його зробили у 1948 році, хоча у самій будівлі співіснують різні формації: творчі колективи, художня академія, влаштовують бали. 1999 року тут був прес-центр саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи, а 1998 року - виборчий штаб Кучми.
6. Географічний факультет
У будинку № 41 по вулиці Дорошенка сьогодні - Географічний факультет, кафедра іноземних мов, Архів Львівського університету та Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка. По вулиці ж Словацького, яка з вулицею Дорошенка утворює перехрестя - приміщення Головної пошти. Однак так було далеко не завжди. Будівлю заклали 1627 року і від самого початку це був монастир. Згодом приміщення неодноразово переоблаштовувались, і свого часу тут були монастир, костел та Греко-католицька духовна семінарія. Радикальні зміни відбулися в ході україно-польської війни та після приходу радянської влади.
Перше - будівля доволі сильно постраждала від бомбардувань 1939 року. Друге - совіти, ліквідовуючи Греко-Католицьтку церкву, віддали приміщення під студентський гуртожиток, спортзал, потім вже - і військову кафедру. Лише 1975 року сюди "зайшов" Географічний факультет, який досі звідти так і "не вийшов".
7. Музей терору
Протягом Другої світової війни територія, яку зараз знають як проспект Чорновола, 45, спершу входила до складу третього за величиною в окупованій нацистами Європі єврейського ґетто. Наприкінці війни - це Пересильна тюрма № 25, через яку етапували в'язнів до ГУЛАГу. Діяла вона до 1955 року.
Зараз на цьому місці розташували "Музей територія терору" - простір дискусій та пам'яті, в якому можна вільно осмислювати та обговорювати події минулого. Однак територія за адресою пр. Чорновола, 45 - доволі велика. І за тією ж адресою можна знайти клініку "Оксфорд Медікал", а ще трохи далі - "чоловічий клуб" "Адам", відкриття якого у 2018 році дещо збурило львів'ян у соцмережах.
На думку мешканців Львова, стрип-клуб - трохи не той заклад, який слід відкривати на території, де пів століття тому тоталітарні окупанти катували та вбивали людей. Сайт 032.ua детально розібрав цей конфлікт у зовсім іншому матеріалі, прочитати який ви можете за гіперпосиланням.
Нагадаємо, нещодавно ЛМР затвердила перелік мозаїчних творів Львова, які підлягають захисту від пошкодження чи "надмірної" декомунізації.
Фото з відкритих джерел, на головній: drfailov