У серпні 2018 року у Львові на вул. Торговій, 15 запрацювала установа, що слугує порталом у дитинство, - Музей іграшок. Уже більше тисячі людей з різних куточків України та з-за кордону завітали до цікавого місця у Львові та подивилося на іграшки, що передавалися з рук у руки впродовж поколінь.
Кореспондент сайту 032.ua також побував у музеї та пропонує своїм читачам подивитися, яким життям живуть іграшки з історією.
***
Засновник ГО “Львівський музей іграшок” - Павло Морозовський, орендує під музей невеличке приміщення одразу за Оперним Театром. Впізнати його можна за великою м’якою іграшкою собачки на балконі та за наліпкою на вікні.
Заходимо у браму, потім піднімаємось дерев’яними сходами на другий поверх, виходимо на типовий для багатьох львівських будинків внутрішній балкончик - і ось, ми на місці.
Оглядова кімната, хоч і невелика, але облаштована з розумом: відвідувачів зустрічає тематична виставка, зі стендів дивляться ляльки, іграшкові ведмедики, машинки, Снігуроньки з Морозками, на стінах - святкові листівки та дитячі карнавальні костюми - зараз таких уже не продають.
При вході є каса: вхідний квиток до музею коштує 50 гривень; для дітей, студентів та пенсіонерів - 30 гривень. Кошти, виручені за квитки, йдуть на оплату оренди приміщення та на допомогу для будинків сиріт. Інколи діти виготовляють сувеніри - ручну роботу, їх також можна придбати в музеї з благодійною метою.
Проводять у Музеї іграшок також екскурсії, в основному - для шкільних груп. Робочі дні установи - із середи по неділю, з 11:00 до 20:00, але за домовленістю, екскурсію можуть провести й у інші дні.
Експозиція налічує 2500 іграшок. “До відкриття музею було 2000, а ще 500 нам віддали люди”, - розповідає Павло Морозовський. Окрім іграшок, є новорічні прикраси та фігурки - їх налічується ще близько 1500 екземплярів, багато поштівок та інших об’єктів з дитячими спогадами.
Усі іграшки - унікальні та мають свою історію. Найстарішим експонатам - майже 100 років, вони датовані початком 1930-х років та пережили безліч історичних подій.
“Наприклад, у нас є лялька Нюша (на фото нижче - в блакитній сукенці зліва, - ред.), яку виготовили на харківській фабриці, але її не продавали, а лише роздавали як подарунок за заслуги на виробництві. Ця іграшка була в дуже обмеженій кількості”, - пояснює Павло Морозовський.
Засновник музею також вказує на унікальну фігуру народного артиста СРСР Юрія Нікуліна, виготовлену до 50-річчя актора.
Цікавим експонатом є партизанський Мороз Іванович (Морозко) із 1930-х років, який ніс дітям не подарунки, а продукти харчування у корзинці.
“Зараз це для дітей дуже дивно, бо їм Дід Мороз приносить іграшки і гаджети. А тоді був брак харчів і діткам він приносив продукти, до прикладу, буханку хліба”, - зауважує Павло Морозовський.
Читайте також: Як працює оплата проїзду по “Bluetooth” у електротранспорті Львова, - ІНСТРУКЦІЯ
У музеї дозволяють дітям погратися деякими експонатами: це і машинки на пульті управління, і механічні іграшки, і “планшет” 1970-х років, виготовлений у той час, коли ще не було сучасної техніки. Тут є і прототип місяцехода, і розвиваючий спінер з висувними детальками, а також - аналог будиночка Барбі.
Кожна іграшка має своє унікальнепоходження. Наприклад, ведмедик на фото нижче, по центру - із лімітованої серії, присвяченої Олімпіаді 1980-го року, а коричневий ведмедик на іншому фото - пережив облогу Сталінграда.
Часто відвідувачі музею дарують свої старі іграшки, листівки чи інші речі, які в установі з радістю приймають, бо цінують насамперед історію в таких об’єктах. Експонати стараються не реставрувати, бо кажуть, що тоді іграшка втрачає свою історію і стає цілком новою. Хоча дещо час від часу таки модернізують, наприклад, старі ялинкові прикраси.
“Це - пам’ять, іграшки передавалися з покоління у покоління, можливостей щоразу купувати нову іграшку тоді не було. У нас є іграшки навіть з 1930-х років, уявіть собі, скільки історії вони побачили. А якось бабця, корінна львів’янка, полячка, принесла нам ляльку, яка в неї все життя стояла в серванті. Зараз вона - стоїть в експозиції (на фото нижче - ред.)”, - пояснює Павло Морозовський.
В музей запрошують усіх, незалежно від віку. Засновник установи пригадує, що бували у них відвідувачі, яким уже далеко за 80 років, але вони дуже тішаться, коли бачать іграшки, бо для них - це пам’ять про дитинство.
“У кожного дитинство було своє. І такі іграшки ви зараз не побачите у магазині, але є можливість побачити їх у нашому музеї. Люди дуже позитивно реагують на експонати, бо це їхня пам’ять. Дехто з них вже забув, чим вони бавилися, тому приходять і візуально собі нагадують. І атмосфера така… Деякі “дівчатка” приходять, яким уже по 60 років, і кажуть, що не хочуть звідси йти. Це ностальгія, бо найцінніше, що у людини є - це пам’ять про її дитинство”, - вважає Павло Морозовський.
За час роботи музею його відвідало близько тисячі людей, і це не лише львів’яни, а й гості з інших міст України, Європи: були люди з Чехії, Англії, Білорусії та США. Керівник музею переконаний, що усі вони були в захваті від такого місця, що підходить для різних поколінь.
Читайте також: 10 нестандартних місць у Львові, де можна зробити селфі
“Був випадок, коли колекціонер з Америки приїжджав і хотів викупити нашого одного ведмедя. Але ми не продали, тому що це не магазин, а музей. Експонати не продаються і є дуже цінними для нас”, - наголосив Павло Морозовський.
Найцікавіше, що ідея створення Музею іграшок у Львові виникла цілком випадково: спершу Павло Морозовський вирішив знайти іграшки зі свого дитинства, потім, упродовж 7 років старанно збирав цікаві експонати, дещо просив у друзів, дещо - купував на аукціоні.
Впродовж останніх двох років іграшки не купує, але щоб вони не лежали в коробках, вирішив показати і молодшим, як колись було, і старшим - щоби нагадати про їхнє дитинство.
Повне або часткове копіювання матеріалу забороняється і вважається порушенням авторських прав