Історія успіху: як подружжя фотографів у Львові заснувало свою справу

Сайт 032.ua продовжує свій редакційний спецпроект “Історії успіху львів'ян, що надихають”. У рамках проекту наші журналісти спілкуються із мешканцями Львова, які займаються улюбленою справою, створюють нетипові проекти або успішний бізнес.

Цього разу ми розповімо історію успіху Василя та Зоряни Владик. Їх об'єднує 6 років шлюбу, двоє дітей і спільна робота. Журналіст 032.ua поспілкувався із подружжям і розпитав, як їм вдається поєднувати роботу і сім'ю та про становлення власної  фотосправи “з нуля”.

***

Як офісний працівник став фотографом

Василь – фотограф-самоучка. Теорію вивчав по лекціях і майстер-класах з інтернету, а практикувався, коли робив фотографії дружини та сина. А згодом до процесу чоловік підключив і Зоряну.

“Мені було 27, коли я покинув роботу заради фото, - розповідає Василь.  - Захоплення фотографією почалося із купівлі телефона “Nokia 6230”, а згодом - і “дзеркалки” у друга. Фотографування було моїм хобі. На той час я працював у офісі страховим посередником: виконував різну роботу, навіть монтував вітальні відеоролики, а у вільний час займався самоосвітою – вчився, проводив перші фотосесії.

Коли замовлень на фотосесії ставало все більше і більше, то доводилось відпрошуватись у керівництва в робочі дні. Начальнику це не подобалось, а мене все більше і більше тягнуло до фотографії.

У мене були сумніви, що робити далі. Тоді мій товариш сказав: “Якщо ти заробляєш на 500 гривень більше фотографією, ніж на цій роботі, тоді варто покинути її”. Я подивився, що заробляю на декілька тисяч більше і зрозумів - не варто щодня ходити на роботу, де ти стоїш на місці і зовсім не розвиваєшся. Зоряна, бувши на п’ятому місяці вагітності, підтримала мене та сказала: “Я ж бачу що ти тут гаснеш, я вірю в тебе! У нас все вийде!” І я написав заяву на звільнення”.

Прокинутися безробітним

“Останній робочий день був у понеділок, - пригадує Василь. - А у вівторок я уже прокинувся безробітним. В середу купив новий фотоапарат. Ми  дуже ризикували, адже на той момент уже були батьками дитини, Зоряна була в очікуванні, а чоловік все-таки мусить дбати про матеріальний добробут сім’ї. Було спочатку важко, бо ми мали єдине замовлення на весілля і то - через три тижні. Це була осінь, наближалася зима, а у цей час – завжди мало зйомок. Втім, ми впорались. Згодом  я помітив, що всі, хто в мене хоче замовити фотосесію, пишуть Зоряні і я бачив її азарт до зйомок.Вона часто супроводжувала мене на виїздах, була ідейним натхненником. Я подумав, що треба купити і їй фотоапарат, що ми і зробили. Буквально за три місяці це дало свій результат. У цей момент ми побачили, що улюблена справа переростає у сімейний бізнес і починає приносити не тільки задоволення”.

Зоряна зізнається, що ніколи не знала ким хоче бути.

“До кінця не розуміла, що мене найбільше вабить, я просто любила “творити красу”. Фотографія стала для мене не просто захопленням, це моя професія, мій стиль життя і любов. Тепер ми з коханим красу творимо тут. Зараз, коли мене запитують: “Невже ти стала фотографом”, я відповідаю: “Так. Як товарознавець-комерсант у митній справі, з економічною освітою і сімома роками досвіду в піарі, я непогано фотографую” (Сміється, - авт.). Фотографія несе за собою стільки щастя! Це такий спогад! Ось, нещодавно, ми попрощавшись із батьком іменинниці почули від нього: “Ви робите важливі речі!” Від таких слів ростуть крила і хочеться творити…”, - розповідає Зоряна.

“Ми смакуємо краще разом”

За словами фотографині, вони з чоловіком завжди працюють у команді.

“Нас дуже часто запитують як нам увесь час разом. Ми пара, команда, друзі та просто чоловік і дружина. “Ми смакуємо краще разом”. Ми доповнюємо один одного і не уявляємо себе у цій справі один без одного. Людям подобаються наші роботи і наші стосунки. Це ,мабуть, і стало запорукою нашої сімейної справи”, - зазначає Зоряна.

Львів’янка пояснює, що у їхній команді вона є творчою стороною, а Василь - технічною.

“Він відповідає за якість, різкість, а я - за душевність та ідею. Коли я емоційно виснажуюсь, він підключається, і навпаки. До речі, ми називаємо себе “Шоу-програма Владики”, бо ми обоє дуже емоційні”, - каже Зоряна.

Подружжя дуже активне та має власну історію кохання.

“Василь одразу у мене закохався, а я вірила у дружбу. Пройшло трішки часу і я вже не уявляла себе без нього.  Так само він закохався у фотографію, а потім і я. Мені потрібен був час, - розповідає Зоряна. - І коли прийшов час фотографії, я зрозуміла, що це теж любов. Я повірила у коханого, а з часом  він повірив у мене, теж підписавши на фотографію. Навряд чи я сьогодні могла би займатись чимось іншим”.

Пара зізнається, що сьогодні вони б не змогли працювати увесь день в  офісі, адже зрозуміли, що ненормований графік це теж класно.

“Сьогодні Львів, а завтра гори… Різні локації, різні події, а також безліч чудових знайомств із дуже цікавими особистостями. Ми це обожнюємо”, - каже Зоряна.

Секрети власної справи

Василь розповідає, що на місяць у них буває по 15 - 20 замовлень.  В час посту чи негоди роботи не бракує, більше працюють у студіях.

Найбільше Владики полюбляють фотографувати весілля, адже закохані в цей день дуже щасливі та ретельно готуються до зйомок, що вкрай важливо.

“Усі хочуть гарні фотографії, але не всі готуються до фотосесії і не завжди вони готові прикласти до цього зусиль, - зауважує Зоряна. - Якщо ми йдемо на зйомку, то я завжди питаюсь у клієнтів, що вони будуть одягати. Спілкуюсь з ними онлайн, телефоную, бо мені не все одно, що вони одягають. Інколи я навіть прошу зробити фотографії в одязі, у якому клієнтка планує прийти на зйомку, і разом із нею вибираю в чому їй краще прийти на фотосесію”.

Подружжя зізнається, що майже кожен день у них - робочий і дуже насичений. Коли вже дуже втомлюються, то вирушають в Карпати і зазвичай це теж зйомки, але із більш “тусовочним” форматом. Натхнення черпають у світі навколо себе, а також від щирих та відкритих людей.

“Кожна зйомка у нас особлива і має свою історію, - розповідає Зоряна. - Бувало, що ми їхали на зйомку в Ужгород; проводили фотосесію 1 січня, коли на вулиці було 7 градусів морозу, але була гарна погода;  фотографували дівчину із конем, який боявся контакту із людьми; Василь ліз у холодну воду заради того, аби зробити одне гарне фото. Кожна фотосесія - це якась класна історія. Багато хто нам пише, що це цікаво проведений час і нам дуже приємно читати такі відгуки”.

Василь додає, що клієнти часто кажуть, що і так знають: фото вийдуть класними. Їм ще цікаво, що Зоряна про них напише, бо кожна фотосесія супроводжується історією.

“Я завжди думала, що люди у соцмережах більше трьох речень не читають, але я розумію, що люди читають, якщо у тебе є якась цікава інформація, яку хочеться прочитати”, - додає Зоряна.

Боротьба за клієнта

Василь розповідає, що сьогодні вони отримують практично усі свої замовлення через Фейсбук та “сарафан” (рекомендації друзів, - авт.).

“Ми нікого не “відвойовуємо”. Були випадки, коли до нас зверталася людина, ми узгоджували локацію, одяг, а потім людина публікувала фотографії в тому ж одязі і у тій же локації, але світлини робив інший фотограф. Втім, ми ніколи не ображаємося, радше тішимось, що стали комусь корисними. Раді, що маємо постійних клієнтів, та бачити їхню історію у наших світлинах. Приємно стати частинкою чиєїсь романтичної історії. У нас є пари, які ми знімали, як тільки вони познайомились, потім їхнє освідчення, весілля, очікування і вже робили їм сімейні світлини.Фотографувати пари виявилось для нас дуже захоплюючим ”, - каже Василь.

Зоряна зізнається, що серед клієнтів велику кількість займають ті, з якими вони познайомились ще коли не працювали фотографами.

“З огляду на те, що я працювала у сфері піару, то маю багато знайомих. Сьогодні, знаючи, що ми з Василем фотографуємо, вони до нас часто звертаються. Просять пофотографувати, наприклад, для них корпоративні фото.  Насправді, ми багато що знімаємо. Минулоріч ми більше популяризували індивідуальні фотосесії, зараз love story та більше поринули у весільну індустрію”, - пояснює Зоряна.

Фотографи зізнаються, що спершу, коли фотографії були у них “так собі”, то вони не хотіли виходити “на ринок”.

“Ми дуже довго йшли до того, аби почати продавати фотографії, бо розуміли, що це дуже велика відповідальність. Якщо людина вже тобі платить гроші, то ти маєш віддати найкращий результат і  не можеш не догодити їй”, - говорить Зоряна.

Клієнти бояться проявляти емоції

Василь розповідає, що знати багато технічних термінів і як працює фотоапарат – це лише частина справи. Варто також емоційно відчувати клієнта.

“Люди й справді дуже різні. Люди бояться проявляти емоції, тому дуже важливо допомогти їм у цьому . Коли ми з Зоряною працюємо, то намагаємося бути відкритими, щирими та емоційними, а ще багато жартуємо. Клієнтам це подобається”, - пояснює Василь.

Подружжя зізнається, вільного часу майже не має.

“Ми  зараз активно розвиваємось, нещодавно відвідали майстер-клас, багато зйомок.  Час нам дуже дорогий, та як хочемо аби клієнт довго не чекав на свої світлини. Сьогодні для нас вершина розслаблення  – це подивитись фільм дві години вдома. Ми навіть не ділимо дні на свята чи вихідні. Усі дні у нас робочі. Розуміємо що це не зовсім добре і ми на цим працюємо. Маємо двох чудових діток і ми балансуємо між роботою та сім’єю ”, - підкреслює Василь.

Разом із тим, оскільки Зоряна та Василь фрілансери, їхні діти часто проводять з ними час.

“Спочатку вони вилазили просто до нас на монітори і сідали, поки Василь обробляв фотографію. Ще раніше ми часто брали дітей на зйомки, зараз вони з дідусем та бабусею”, - каже Зоряна.

А Василь зізнається, що його робочий день починається ще поки всі сплять і триває до 10 - 12 години ночі.

Станом на нині, подружжя планує знімати все більше і більше творчих фотосесій, фотосесій з історією та весілля. А Зоряна хоче ще й вести блоги про те, як правильно готуватись до зйомок і заохочувати брати участь у фотосесіях чоловіків.

“Я хочу робити відео, але не про те, як ми працюємо і які ми класні. А відео, які допомагатимуть людям краще зрозуміти процес фотографування; які допомагатимуть їм правильно готуватись до зйомки. А ще хочу пояснювати чоловікам, що фотографія – це не так страшно. Вони часто дуже закриті і вважають, що фотографуватись - це не по-чоловічому. А ще пішов четвертий рік нашого проекту “Vladykaphotografers” і ми відкриті до нових історій. У нас багато планів та ідей. Хочемо реалізувати зйомки за кордоном, а також паралельно вести блог. Вже навіть назва є «Психологія фотографування», але спрямувати це не на молодих фотографів, а більше до людей, які стоять по ту сторону камери. Багато тем ми розкриваємо у своїх соціальних мережах. Однак є ціль запустити це на YouTube”, - каже Зоряна.

Головний секрет успішної фотографії, на думку подружжя фотографів - це щоб людина сама собі подобалась.

“Часто люди думають, що на фотографіях зможуть побачити себе красивими, худими чи молодими. А це не завжди так.  Ми намагаємося зробити людину трішки краще: дрібниці відредагувати, але не змінити її суть. Ми хочемо, щоб людина, переглядаючи фотографії своєї  подруги чи знайомої зрозуміла, яка та прекрасна, а не який класний фотошоп. Будьте природні, надихніться ідеєю, довіртесь фотографу якого обрали. А головне насолоджуйтесь процесом, адже це мить, яка увійде в історію”, - зазначає Зоряна.

Розмовляла Ірина ТРУШ.

Фото Є.П. та з особистого архіву Василя та Зоряни Владик.