У багатьох львів’ян склалося уявлення, що найдовша вулиця Львова - Городоцька: про цю магістраль є багато туристичних текстів, цікавих фактів та фото. Але попри своє історичне минуле вона поступається довжиною львівській вулиці Зеленій, яка сягає майже 9 кілометрів (до Об’їзної), тоді як Городоцька має близько 8 км, а Стрийська - 7,5 км.
Кореспондент сайту 032.ua підготував добірку цікавих фактів та атмосферних світлин найдовшої вулиці Львова - Зеленої.
Фото: Андрій Дрималик
Вперше про вулицю Зелену згадується 1544 року: тоді вона називалася Влоським Мостом, рідше - Влоською дорогою чи просто Влоською.
Фото: Володимир Румянцев
Кожна влада, яка приходила до Львова, називала вулицю по-своєму. Так, із 1544 до 1685 року це був Влоський міст, до початку 18 століття - Зелена (Zielona), оскільки вулиця пролягала між гаями. Згодом і до 1792 року її часто називали Влоською дорогою, а вже австрійська влада укріпила “природну” назву і майже століття вулиця називалась Grünen Straße (Зеленою). Така ж назва, але в польському звучанні - Zielona - протрималась тут з 1871 до 1938 року. На початку Другої світової вона називалась на честь польського генерала Розвадовського ( Rozwadowskiego T.), а інша її частина - Верхньою Зеленою. До кінця війни німці називали її Grünestrasse ( 1941 - 1944), а із 1944 року вона має незмінну назву Зелена.
На фото: колишній палац Замойських, Назарій Пархомик
У 19 столітті Зелена була малонаселеною вулицею, тож тут часто будували свої палаци шляхетні роди: Замойські, Яблоновські, Руссоцькі та інші.
На початку 20 століття, при індустріальному “бумі” по вулиці Зеленій проклали лінію трамваю, що вів до Личаківської. Це було досить виправдано, бо після вельмож на цій вулиці часто поселялися представники “середнього” класу: посадовці, лікарі, ремісники. До 1963 року до повороту на Дністровську по Зеленій курсував трамвай No3, який згодом замінили на тролейбус.
Читайте також: Осіння прогулянка вулицями Львова, - ФОТО
Ще до початку 20 століття на Зеленій діяли промислові підприємства - цегельні, меблева фабрика. А з радянських часів тут заклали т.зв. Сихівський промисловий вузол.
Однією з окрас вулиці є закладений у 1955 році на місці старих цегелень Снопківський парк.
Посеред Снопківського парку розташована ще одна “візитівка” не лише найдовшої вулиці Львова, а й цілого мікрорайону - футбольний стадіон. Раніше він називався “Дружбою”, а зараз має назву “Україна”.
Читайте також: ТОП-10 безкоштовнихподій у Львові, які можна відвідати впродовж жовтня
Фото М.І.Жарких
Ще за польських часів на початку вулиці Зеленої, у будинках No8 та No10 діяла професійна школа для жінок і ресторан Берльштайна. Згодом у приміщенні розмістився інститут, де вчились майбутні, а пізніше і донині - музична школа-інтернат.
Фото: Ігор Жук, Ігор Котлобулатов
На Зеленій, 11Б розташований храм св. Урсули, збудований наприкінці 17 столітті як частина монастиря домініканців-обсервантів. Перша будівля була дерев’яною, авторство її приписують громадянину Нідерландів Тильману ван Гамерену. 1785 року храм перейшов до львівських лютеран, а майже за сто років його переробили на більш сучасний манер. Пізніше при костелі діяла школа німецької євангельської громади Львова. У радянський час тут була профспілка та склад грамплатівок “Мелодія”. На початку 1990-х років храм передали назад християнам-євангелістам.
Фото: Ігор Жук
1911 року по вул. Зеленій, 59 з’явився палац спорту. Передбачалося, що тут львів’яни кататимуться на роликових ковзанах, але мешканцям міста цей спорт не дуже припав до душі. Відтак, 1934 року “Скейтінґ-рінґ” переробили для промислового використання. Станом на нині тут розташований спорткомплекс “Динамо”.
ПОВНЕ АБО ЧАСТКОВЕ КОПІЮВАННЯ ЧИ ВІДТВОРЕННЯ МАТЕРІАЛУ ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ І ВВАЖАЄТЬСЯ ПОРУШЕННЯМ АВТОРСЬКИХ ПРАВ