В рамках спецпроекту “Кава з депутатом” 032.ua продовжує зустрічатися із депутатами міськради, пити з ними каву і розпитувати в них про їхню роботу. Цього разу ми зустрілися із депутатом фракції "УКРОП" у Львівській міськраді - Ігорем Зінкевичем.
Досьє.
Народився у червні 1983 року. У 2005 році закінчив Львівську комерційну академію, факультет менеджменту за спеціальністю «Економічна кібернетика». Свого часу працював менеджером з надання транспорту в лізинг у ТзОВ «Компанія «Лізинговий Дім», був менеджером комерційного відділу у ПП «Wizio». Під час Євромайдану разом з друзями заснував “Варту-1”. З 2014 – працює спеціалістом штабу ЛМУ ГУМВС України в Львівській області, а у 2015 році він змагався за крісло мера Львова. Того ж року був висунутий депутатом від фракції “УКРОП” у Львівській міській раді. Входить у постійну комісію із питань землекористування.
Ігоре, чому Ви вирішили піти у політику?
Перед тим, як йти на вибори, я поставив два питання у Фейсбуці. Перше - чи мені йти в політику, друге – з якою політичною силою. На перше запитання відповіли, що мені треба йти в політику. Таке рішення підтримало 93%. Що стосується другого запитання, то тут було складніше. Із 40 партій залишилося 12, оскільки я відкинув провладні політичні сили і ті, куди вважав, що не маю морального права йти. Крім того, із нових партій, я вибирав ті, які можуть пройти п’ятивідсотковий бар'єр, тому список трохи скоротився.
Що цікаво, під час другого голосування жодна партія не набрала більше ніж 6%. Потім у мене було багато зустрічей із представниками партій, і коли я приходив до них, то ставив одне просте питання: “Що ж буде, коли я піду проти вас? Бо я ж коректуюся Вартою”.
І що Вам відповідали?
Близько чотирьох із дванадцяти партій, які у мене були по списку, відповіли, що заважати мені не будуть.
А чому Ви пішли саме з УКРОПом?
Тоді УКРОП зайняв друге місце у голосуванні й, фактично, переміг, бо із іншою, яка там була у списку, я б категорично не йшов.
Що це була за партія?
Це була Українська Галицька партія. Хоч коефіцієнт між УКРОПом і УГП був зовсім невеликий, але просто банальне зустрічання з людьми дозволило зрозуміти, чому я піду з тою партію чи з іншою.
Не шкодуєте про своє рішення?
Ні. Мені до сьогодні ніхто не заважає. Хіба це погано? За два роки мені сподобалося те, що сталося з УКРОПом, але тільки інтуїтивно ми можемо відчувати правильно вибрали чи ні. Я на 90% переконаний , що вибрав все правильно, але час покаже.
У 2015 році Ви балотувались на посаду мера Львова, але не пройшли. Будете змагатися за крісло міського голови на наступних виборах?
Коли я робив голосування на своїй сторінці, то чітко написав: “І всі подальші свої політичні кроки я буду узгоджувати тут, в себе на сторінці, методом голосування”. Зараз я не збираюся говорити чи буду, чи ні, але те, що я пообіцяв - виконаю. Коли будуть вибори мера, я запитаюсь у громади, чи мені це потрібно. Питання в тому, чи в мене є підтримка. Іти в мери без підтримки громадськості дуже важко, як і самому щось поміняти. Ви ж прекрасно розумієте, що коли ти заходиш в мерію, як мер, то це реально зміна всієї команди. Якщо тебе ніхто не підтримує, то я не бачу сенсу пробувати балотуватися на мера.
Скажу чесно, я думав, що буду працювати депутатом два роки, але законодавство не змінилося – ми чотири роки маємо бути депутатами, хоч обіцяли, що це зміниться. Коли людина йде на таку посаду, то має розуміти, що це громадська робота. І ти за цю посаду грошей не отримуєш, але втрачаєш реально 90% свого часу. В мене є ще плюс, що громадська діяльність споріднена із роботою депутата. Сьогодні я закріпив за собою певні профілі, які є у місті, які треба розглядати і слідкувати – земельні ділянки, інфраструктура. Те, над чим я і працював на Варті. Мені багато вдалося, але багато в чому я розчарований. Те про, що я мріяв раніше, втратило певний сенс.
Що Ви маєте на увазі?
Я говорю про саме депутатство. Коли я йшов у депутати, то дивився на це, як на господарку, але я зустрівся із політикою. Я кожної сесії зустрічаюся із популізмом, заангажованістю тої, чи іншої політичної сили, відстоюванням якихось “своїх”.
Я мріяв, що депутати саме міського скликання мають думати про місто і про жителів Львова, але політика і бізнес-інтереси, на жаль, присутні і це може побачити кожен неозброєним оком під час пленарних засідань. Під час кожної сесії можна оцінити будь-яке питання – наскільки воно бізнесове і наскільки для громади. Буває, в кулуарах певним чином стараються довести, що це важливо для міста, тому що мова йде про певні інвестиції, але вони не хочуть чути, що ці інвестиції не стосуються України.
Ви про сміттєпереробний завод говорите?
Я про дуже багато речей говорю. Сміттєпереробний завод - одна із тих речей, які за 10 років я від Андрія Івановича так і не почув. Впродовж останнього року, я окрім якихось планів нічого не чув. Конкретики не знаю, а нам треба вибрати, який саме завод буде потрібен Львову. Це питання не обговорюється. Нам просто кажуть, що він буде. А нам важливо знати. Я особисто знайомий із п'ятьма видами заводів – наприклад, хімічний, біохімічний, спалюваний. Це різні заводи, які потребують конкретну територію і ділянку, на якій це можна робити.
На сесії якось я запитав Садового чи це буде сміттєспалювальний, чи біохімічний завод, він сказав, що скоріш за все – це буде біохімічний завод і це було 8 місяців тому. Допоки ми не визначимо, який саме завод будуватимемо, то, по-перше, ми не можемо визначити, яка має бути територія - чи це має бути озеленена територія чи пустеля; по-друге, ми не можемо знати, який нам потрібен полігон, бо під кожен завод треба конкретний полігон, котрий, фактично, визначають тільки під структуру.
Продовження інтерв'ю із Ігорем Зінкевичем, читайте ТУТ.
Розмовляла Ірина ТРУШ, фото Є. П.
Читайте також на нашому сайті:
Андрій Шевців про знайомство із Садовим, політичну кар'єру і спілкування із мешканцями у фейсбуці.
Петро Адамик: У нас є декілька фракцій, які кажуть, що все погано, бо Садовий мер
Всі інтерв'ю із рубрики "Кава з депутатом" читайте ТУТ.