В інтерв’ю 032.ua міський голова Львова Андрій Садовий розповів, чому у місті досі критична ситуація із сміттям, куди ж його вивозять і як, попри усі труднощі із сміттям, Львів стане першим містом, яке збудує завод з глибокої переробки відходів в Україні.
В кінці квітня було підписано меморандум, який передбачає, що міста області мають приймати сміття зі Львова. Скажіть, скільки міст області приймає сьогодні львівське сміття?
Реально допомагає Буськ, Новояворівськ, Червоноград – 1 машину вдень, Жидачів – 2 машини в тиждень і десь 1 машину приймає Дрогобич. Тобто разом ми виходимо на 80 тонн в день. Це при тому, що в меморандумі було анонсовано 570 тонн, 19 підписантів. Як ви бачите, динаміка дуже повільна, тому що в багатьох містах ідуть дискусії, обговорення. Ситуація складна і я після підписання меморандуму дав чітке розуміння, що цей меморандум може запрацювати тільки в перспективі довшого часу. Нам однозначно потрібна ургентна допомога, щоб мати можливість кожного дня системно вивозити відходи, тому що ми продукуємо їх. 500-600 тонн кожного дня. Такої допомоги, на превеликий жаль, ми не отримували вже впродовж року.
Чи говорили Ви про цю проблему безпосередньо із головою Львівської ОДА Олегом Синюткою?
Безперечно. І з головою Львівської облради, і з головою адміністрації і з прем'єр-міністром і віце-прем'єр-міністром України. І з одним і з другим. Всі прекрасно проінформовані стосовно суті даної проблеми.
І що вони про це говорять?
Вони говорять, що є проблема. Їх ж персонально вона не стосується. Вся відповідальність лежить на мені, тому вони, на превеликий жаль, великої активності не проявляють.
Якщо сміття зараз приймає лише кілька міст області, то куди вивозять решту?
На приватні полігони по Україні, на Схід України, в центральну Україну, але ця співпраця, як правило є спорадична. Вона не є системна. Завжди є проблеми, тому що правоохоронні органи завжди втручаються в цей процес. Зупиняють машини. Тобто, ми фактично рік часу, як і жили в блокаді, так і живемо.
У січні ви говорили про те, що у випадку, якщо полігони не будуть приймати сміття зі Львова, то існує можливість, що його вивозитимуть за кордон, зокрема до Польщі. Чи Ви думаєте зараз над цією ідеєю?
Ця ідея має теоретичне підґрунтя. Для того, щоб, наприклад, працювати з Польщею мають бути відповідні рішення польського уряду і відповідні рішення українського уряду. Якщо українська влада розпишеться у своїй бездіяльності і небажанні помагати, тоді залишається єдиний варіант - звертатися до світового співтовариства. Ви ж розумієте, що ми маємо в Україні тисячі полігонів; що 96% всього сміття в Україні іде на полігони і помогти можна дуже елементарно. Для цього має бути політична воля. Її немає, бо з самого початку була поставлена задача – підпал, завал міста сміттям, потім вигнання Садового з посади мера і нанесення удару по Самопомочі. Такий був сценарій. Цей сценарій провалився станом на сьогоднішній день, тільки завдяки твердій позиції львів'ян, які зайняли принципову позицію. Пішли звернення до Президента від різних середовищ, церковних ієрархів. Таким чином вдалося в цій блокаді зробити трохи тріщину, але генерально цю блокаду ніхто не знімав. Вона далі існує.
Тобто зараз місто немає ідеї брати і вивозити сміття за кордон?
Це юридично сьогодні є неможливо, враховуючи всі міжнародні угоди, які працюють.
Ми перебуваємо в сміттєвій блокаді уже дуже давно, але доручення про те, щоб встановити GPS на машини, ви дали тільки нещодавно. Чому?
GPS-навігація на тих машинах, які вивозять сміття зі Львова була і є постійно. Нікуди ці GPS не зникали. Якщо ви говорити про GPS на машинах, які вивозять сміття уже з перевантажувальних станцій далі по Україні, то, щоб ви розуміли, деколи це сміття перевантажується два-три рази і охочих возити сміття є не так багато. Бо ми маємо випадки, коли поліція зупиняє машини і за рішенням суддів арештовують машини, які везуть сміття. Мало того, що вони арештовують, їх взагалі забирають в дохід держави. Робиться така атмосфера, щоб взагалі, з однієї сторони не приймали полігони, а з іншої сторони, щоб перевізники взагалі відмовлялися вивозити сміття. Мається на увазі, власники великих 40-ка кубових машин. Тому сьогодні охочих не так багато є. Тому я не можу їх зобов'язати - постав собі GPS. Він говорить: «взагалі-то мені ваше сміття не потрібне, навіщо мені з вами мати проблеми?» . Розумієте, в чому вся казуїстика даної проблеми?
Я розумію, що можуть бути на моментах зловживання, але це порівнюється дуже просто: ви живете в багатоквартирному житловому будинку, вам вимикають каналізування і ставлять охорону, щоб нікого з будинку не випускати. Тобто, ми в такій ситуації знаходимося – коли нас заблокували, створили неможливим нормальне функціонування і знущаються. Такі реалії. Така правда.
Нещодавно експерти французької компанії Egis сказали, що найкращим варіантом для будівництва сміттєпереробного заводу є територія ТЕЦ-2. Це означає, що Львів будуватиме там завод?
Однозначно. Ми там будемо будувати завод з глибокої переробки відходів. Він буде високоекологічний і високотехнологічний. Це буде перший завод з глибокої переробки відходів в Україні. Щоб ви розуміли, в Україні жодного заводу немає. Те, що є – це невеликі сортувальні лінії, які там відсортовують 5, максимум 10 % сміття.
Скажіть, а ця ділянка на території ТЕЦ-2 належить кому? Місту чи області?
Місту. Це міська земля. В чому і є основна істина, тому що з часів незалежності, за останні 27 років, місцева влада сотні разів зверталася до обласної влади стосовно виділення ділянки під новий полігон, наприклад; чи новий комплекс по переробці відходів і жодної конкретної ділянки місто не отримало. Я вже мовчу про цей час, коли я є міським головою. Спитайте, будь ласка, Шпіцера, спитайте Буняка, Куйбіду, спитайте мерів, які ще працювали раніше. Це дуже велика проблема. Завжди це питання заполітизоване. Навіть, якщо якась ділянка і знаходилась, політичні партії одразу робили на цьому піар – приїжджали в то чи інше село чи район і почали збурювати людей - люди не йдіть назустріч і так далі, тому в даній ситуації, я прекрасно розумію французів. Вони проаналізували дуже багато різних пропозицій, але зупинились на тій ділянці, де ми маємо оформлені всі документи. Плюс це є територія ТЕЦ-2 і немає проблем з електропостачанням, водопостачанням, каналізуванням. Тобто є всі мережі, що значно здешевлює процес будівництва заводу.
Якщо говорити про терміни, скажіть, коли реально може початися будівництво заводу і скільки часу треба?
На сьогоднішній день є готове ТЕО (техніко-економічне обґрунтування, - авт. ) будівництва заводу. Зараз ми будемо приступати до проектної частини, звичайно, у повній координації з нашими французькими колегами, тому що вони повинні все пропустити через свою голову.
Плануємо в цьому році закінчити проектну частину, а потім експертиза, дозвіл на початок будівництва і плануємо в цьому році почати будівельні роботи.
Уже відомо, яка це буде технологія переробки?
Ця технологія передбачає три частини. Перша частина – це механіко-біологічна переробка відходів. Друга частина – це компостування і третя частина – найвартісніша – це елемент спалювання, але на цю частину в нас поки що немає грошей. І це буде вже етап наступних періодів. Ми маємо сьогодні підтримку Європейського банку реконструкції та розвитку - вони готові для міста виділити 20 млн євро. Європейський інвестиційний банк, враховуючи підтримку в лапках нашого уряду, реально зможе дати гроші орієнтовно через півтори роки, тому в принципі оця третя частина буде реалізована років через два. Не раніше.
Чи будуть громадські слухання з цього приводу у Львові ?
Звичайно. Максимальна відкритість, публічність, співпраця з усіма екологічними організаціями. Ми ж будуємо проект, який повністю відповідатиме всім найжорсткішим екологічним нормам Європейського союзу, навіть не українським, бо в нас в Україні про екологію тільки говорять, ніхто на неї не звертає уваги, тому ми і хочемо реалізувати у Львові програму Zero-waste, щоб сортування було з самого початку. Це важко реалізували сьогодні, коли майданчики переповнені. Важко, щось там сортувати, але в принципі, наша співпраця з Банком реконструкції та розвитку це передбачає. До речі, вони є одні з тих, хто працює над програмою поводження з ТПВ в Україні.
Тобто, є дві структури, які займаються стратегією поводження з ТПВ в Україні. Це Європейський банк реконструкції та розвитку і німецька структура GІZ. Тому фактично, ми є першими виконавцями цієї стратегії.
31 травня у Львівській ОДА визначили переможців конкурсу з будівництва сміттєпереробного заводу. Є три компанії, які хочуть звести заводи на Львівщині. Якщо вони будуватимуть ці заводи, то чи доцільно зводити ще один завод Львову?
Нехай будують. Я думаю Львівській області треба близько п’яти заводів. Ви ж повинні розуміти, що критична ситуація із вивезенням відходів є в Жовківському, Кам'янка-Бузькому, Пустомитівському і Городоцькому районах. Вони всі раніше вивозили свої відходи на Грибовицький полігон. А ви поїдьте, будь ласка, і подивіться на полігони, які є в області. В якому стані вони знаходяться. Ви жахнетеся. Тому взагалі, дай Бог, хоча б один-два збудувати заводи. Тому я за те, щоб будувати заводи. Я підтримую цю прекрасну ідею.
Львівська ОДА ще раніше пропонувала Львову другу земельну поблизу села Добряни. Яка там з нею ситуація? Місто від неї відмовляється?
Розумієте, область нам пропонувала: «Іване, поїдьте он там в поле і щось собі візьміть». Ми неодноразово їздили, але там категорична позиція мешканців, які нічого навіть і слухати не хочуть про будь-які комплекси. Знаєте, я готовий приймати пропозиції від області і ми потребуємо ділянки під полігон, але це мають бути документально оформлені усі документи, з усіма дозволами. Розумієте, у чому специфіка – усі дозвільні документи дає держава. Ми не можемо мати полігон в межах міста. Він має бути в межах області. І його треба зробити, як альтернативу Грибовичам, однозначно, але ж вибудувати його правильно, згідно з усіх стандартів, але дозвіл на початок будівництва, дозвіл на роботи, прийняття в експлуатацію – це все роблять державні органи.
Розмовляла Ірина ТРУШ.
P.S. Продовження інтерв’ю із Андрієм Садовим читайте уже завтра.