На кожного і кожну є своя зваба. Вона спокусливо виблискує, як світлячки у нічному лісі і зводить нас (нанівець) з розуму. “Нанівець” наступає, коли жага починає керувати нами. Повний “нанівець” наступає, коли нас звабила та підкорила ідея абсолютної влади. Закохані – не виживуть. Виживуть – вірні, а достойні – воскреснуть.
У виставі використовуються тексти з п’єси “Камінний господар” Лесі Українки, вірші “Пісня” Тібо де Шампаня та “Образ краси” Гійома де Лорріса у перекладі Миколи Терещенка, а також, тексти Оксани Данчук, Ростислава Колачника, Яни Колодійчук, Олексія Паляничка, Тетяни Шелельо.