Виконавці:

  • Олена Антонюк, сопрано
  • Олеся Бубела, сопрано
  • Олександр Зозуля, баритон
  • Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії
  • Мирон Юсипович, диригент

Програма:

Ріхард Вагнер.

  • «Вихід гостей» з опери «Тангойзер»
  • Вступ до І дії опери «Лоенґрін»
  • Сон Ельзи з 1 дії опери «Лоенґрін» (Олеся Бубела)
  • Траурний марш з опери «Сутінки богів»
  • Увертюра до опери «Тангойзер»
  • Арія Елізабет «Dich, teure Halle» з опери «Тангойзер»
  • Романс Вольфрама «O du mein holder Abendstern» з опери «Тангойзер»
  • Вступ та смерть Ізольди з опери «Трістан та Ізольда»
  • Вступ до ІІІ дії опери «Лоенґрін»

Ріхард Вагнер написав 13 опер. Його твори – вражаюче новаторські, повні експресії, напруги, по музичній мові обігнали свій час і викликали в рядах сучасників і нащадків запаморочливу хвилю захоплення його творчістю.

Якщо скласти список персонажів, сцен, костюмів, предметів, що буяють в операх Вагнера, перед нами постане захоплюючий всесвіт. Дракони, карлики, гіганти, боги і напівбоги, списи, шоломи, мечі, труби, персні, ріжки, арфи, веселки, лебеді, озера, ріки, гори, пожежі, моря й кораблі, а на них – чудесні явища і зникнення, чаші з отрутою і чарівними напоями, переодягання, зачаровані замки, фортеці, двобої, неприступні вершини, підводні й земні безодні, квітучі сади, огидні злісні істоти, непорочні і вічно юні красуні, жерці й лицарі, жагучі коханці, хитрі мудреці, могутні володарі й ті, хто страждають від злих чарів…

У його творах панує магія, чаклунство, а незмінне тло всього становить боротьба між добром і злом, гріхом і порятунком, мороком і світлом. Щоб описати все це, музика повинна бути особливою, одягненою в розкішні шати, повною дрібних подробиць, як великий пригодницький роман, окрилений фантазією, у якому може відбутися все.

Навіть коли Ріхард Вагнер оповідає про звичайні події, близькі звичайним людям, він завжди намагається піти від повсякденності: зобразити любов, її чари, презирство до небезпек, необмежену особисту свободу. Всі пригоди виникають у нього спонтанно, а музика виходить природньою, ллється так, немов на її шляху немає перешкод: у ній є сила, що безпристрасно обіймає життя, перетворюючи його у диво. Вона легко й зовні безтурботно переходить від педантичного наслідування музики до XIX століття до найбільш приголомшливих нововведень і музики майбутнього.